Проведення експериментальної стрільби й визначення питомої кінетичної енергії стріляного снаряда.

6.4.1. Придатність досліджуваного об'єкта, що має конструктивні ознаки боєприпасів вогнепальної стрілецької зброї, для ураження цілі визначається за результатами проведення експериментальної стрільби. У процесі експериментальної стрільби перевіряється:

- можливість проведення пострілу з використанням досліджуваного об'єкта з вогнепальної стрілецької зброї певного типу, моделі, зразка;

- достатність питомої кінетичної енергії стріляного снаряда для ураження цілі.

6.4.2. При проведенні експериментальної стрільби експерт зобов'язаний діяти відповідно до правил безпеки, викладених в нормативних актах, які регламентують організацію проведення судових експертиз, і в методичних рекомендаціях.

6.4.3. Відбір, підготовка і заряджання необхідної для проведення експериментальної стрільби вогнепальної стрілецької зброї проводяться, виходячи з результатів дослідження конструктивних особливостей досліджуваних патронів. Конструктивні особливості об'єкта повинні відповідати конструктивним особливостям деталей і вузлів обраної зброї: форма і розміри патронника, розміри й особливості будови каналу ствола, розташування бойка, інші особливості пристрою запалення метального заряду, особливості пристрою запирання каналу ствола.

Для експериментальної стрільби необхідно використовувати справну зброю з натурної (інформаційно-довідкової) колекції з відомими і перевіреними балістичними характеристиками, яка призначена для стрільби патронами того ж типу, зразка, що й досліджувані патрони. Допускається проведення експериментальної стрільби з використанням зброї, що поступила разом з досліджуваними патронами, якщо вона відповідає вимогам, вказаним у ч.1 даного пункту. У цьому випадку, фактичні балістичні показники зброї необхідно перевірити або експериментальною стрільбою з використанням патронів з натурної (інформаційно-довідкової) колекції, для стрільби якими ця зброя призначена, або порівнянням з довідковими даними.

У висновку вказується тип, модель (зразок) вогнепальної стрілецької зброї, використаної для проведення експериментальної стрільби.

6.4.4. Якщо в розпорядженні експерта немає вогнепальної стрілецької зброї, конструктивні особливості якої повністю відповідають досліджуваним патронам, допускається проведення експериментальної стрільби з однотипної зброї при незначній відмінності форми і розмірів її патронника та (або) способу фіксації в ній патрона, але при збігу інших конструктивних характеристик, зазначених у п.6.4.3 цієї методики.

6.4.5. Для проведення експериментальної стрільби можуть також використовуватися спеціально розроблені та рекомендовані до використання у встановленому порядку пристрої для експериментального відстрілу патронів, а також вкладні стволики до наявної в натурній криміналістичній колекції вогнепальної стрілецької зброї.

6.4.6. Якщо в експертній установі не має можливості проведення експериментальної стрільби відповідно порядку, передбаченому пунктами 6.4.3-6.4.5. цієї методики, а особа, яка призначила експертизу, не має можливості надати необхідну вогнепальну зброю, допускається вирішення питання про придатність до стрільби боєприпасів вогнепальної стрілецької зброї промислового виробництва шляхом визначення придатності їх складових частин до забезпечення проведення пострілу. Допускається дослідження у такий спосіб тільки патронів промислового виробництва, які не мають ознак тривалого зберігання (окислення кулі та гільзи, злипання зерен порохового заряду, наліт або кристалізація навколо капсульного гнізда та запальних отворів в гільзі), механічних та корозійних пошкоджень. Для цього необхідна частина патронів демонтується, їх складові частини вивчаються і проводяться експерименти з визначення придатності метального заряду та пристрою його запалення до забезпечення проведення пострілу. Метальний заряд перевіряється на здатність займання від розпеченої голки, а капсуль – на здатність ініціюючої речовини до вибухового перетворення при механічному впливі на капсуль (наколюванні його ударником).

6.4.7. Якщо експерт не може підібрати зброю для проведення експериментальної стрільби в зв'язку з тим, що об'єктами дослідження є перероблені або саморобні патрони, які значно відрізняються за конструкцією від існуючих зразків патронів промислового виробництва, і експертові не надана зброя, для стрільби з якої вони виготовлені, експериментальна стрільба не проводиться і дослідження на цьому завершується. Експерт указує, що досліджувані об'єкти мають конструктивні ознаки боєприпасів, але вирішити питання про їх відношення до боєприпасів не виявляється можливим без проведення експериментальної стрільби й визначення питомої кінетичної енергії стріляного снаряда.

6.4.8. Експериментальна стрільба проводиться з використанням пристрою дистанційного керування стрільбою, устаткування (пристроїв) для визначення швидкості польоту снарядів або їх кінетичної енергії та кулевловлювача або мішені, які забезпечують ефективне гальмування снарядів, вистріляних з вогнепальної стрілецької зброї.

У випадку, якщо досліджуваний об'єкт визнаний боєприпасом відповідно до п.6.3.2 цієї методики, то при використанні штатної для даного патрона вогнепальної зброї експериментальна стрільба може проводитися без використання пристрою дистанційного керування стрільбою.

6.4.9. При необхідності визначення питомої кінетичної енергії стріляного дробового снаряду розрахунки проводяться залежно від особливостей розподілу елементів цього снаряду на тій же відстані від дулового зрізу ствола, на якій проводиться вимір швидкості польоту снаряда (визначається експериментально).

Якщо спостерігається компактна дія множинного снаряду (одне ушкодження, близьке за розмірами діаметру каналу ствола зброї), то розрахунок питомої кінетичної енергії снаряда проводиться як для монолітного, з діаметром поперечного перерізу рівним діаметру каналу ствола на дуловому зрізі.

Якщо ж спостерігається дія снаряда у вигляді осипу дробу, то розрахунок питомої кінетичної енергії снаряда проводиться для окремої дробини цього снаряда.

6.4.10. Розрахунок питомої кінетичної енергії стріляного снаряда при використанні устаткування (пристроїв) для визначення швидкості польоту снарядів робиться в наступному порядку [4, 14, 16]:

- вимірюється маса снаряда, кг;

- вимірюється діаметр поперечного перерізу снаряда, мм;

- вимірюється швидкість польоту снаряда на відстані 1 метр від дулового зрізу ствола зброї, м/с;

- визначається кінетична енергія снаряда (Е, Дж) за формулою:

 

Е = mv²/2, де m – маса снаряда, кг;

v – швидкість польоту снаряда, м/с;

 

- обчислюється площа поперечного перерізу снаряда (S, мм²) за формулою:

 

S = πd²/4, де π – стала, що дорівнює 3,14;

d – діаметр снаряда (калібр), мм;

 

- питома кінетична енергія снаряда (Е_п, Дж/мм²) обчислюється за формулою:

 

Е_п = E/S, де E – кінетична енергія снаряда, Дж;

S – площа поперечного перерізу снаряда, мм².

 

6.4.11. Отримане значення Е_п порівнюється з граничною величиною 0,5 Дж/мм².

6.4.11.1. Якщо отримане значення Е_п стріляного снаряда дорівнює або більше 0,5Дж/мм², це свідчить про те, що цей снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю.

6.4.11.2. Якщо отримане значення Е_п стріляного снаряда менше 0,5 Дж/мм², це свідчить про те, що цей снаряд не володіє достатньою вражаючою здатністю.

6.4.12. Якщо при спробі зробити експериментальний постріл він не відбувся, спроби необхідно повторити до проведення пострілу. Факт затримок при стрільбі відображається у висновку експерта із зазначенням причин цих затримок.

6.4.13. Якщо після кількаразових (до 10) спроб зробити постріл він не відбувся, патрон визнається непридатним до стрільби із зазначенням причин.

6.4.14. Якщо в експертній установі (лабораторії) немає устаткування для визначення величини питомої кінетичної енергії стріляних снарядів, допускається варіант визначення достатності їх вражаючих характеристик за глибиною занурення снарядів у спеціальну мішень [17]. Як мішень використовуються дошки із сухої соснової деревини із середнім значенням щільності 0,45-0,55 кг/дм³ або іншої деревини з аналогічною щільністю.

Розрахунок щільності деревини дошки-мишені здійснюється за формулою [4]:

 

ρ = m/v, де m – маса дошки-мишені, кг;

v – обсяг дошки-мишені, дм³.

Вимірювання для розрахунку щільності повинні проводитися по дошках або випилах з них прямокутної конфігурації масою не меншою за 0,5 кг.

Мішень розташовується на відстані 1 метр від дулового зрізу ствола. Постріли здійснюються у прямошарі ділянки деревини. Лінія стрільби повинна бути спрямована поперек волокон деревини й під кутом близько 90° до лицьового боку мішені.

Якщо снаряд занурюється в деревину на глибину, що дорівнює півтора його діаметри (калібри) і більше, такий снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю і його питома кінетична енергія вище граничного значення 0,5 Дж/мм².

Якщо снаряд не занурюється в деревину або занурюється на глибину меншу за величину свого діаметра (калібру), такий снаряд не володіє достатньою вражаючою здатністю і його питома кінетична енергія нижче граничного значення 0,5 Дж/мм².

Якщо снаряд занурюється в деревину на глибину від одного до півтора своїх діаметри (калібри), величина питомої кінетичної енергії цього снаряда близька до граничного значення 0,5 Дж/мм². У даному випадку отримані результати, враховуючи їхню похибку, недостатні для об'єктівної оцінки вражаючої здатності снаряда і розв'язання цієї задачи може бути здійснене тільки з використанням устаткування для визначення швидкості польоту снарядів.

6.4.15. Результати експериментальної стрільби патронами одного й того ж типу, виду, зразка вказуються у висновку експерта у вигляді отриманих мінімального та максимального значень питомої кінетичної енергії стріляних снарядів. При розходженні цих значень не більше як на 5 % допускається наведення середнього арифметичного значення питомої кінетичної енергії снарядів.

Якщо результати експериментальної стрільби дозволяють розділити досліджувані патрони одного й того ж типу, виду, зразка на групи виходячи зі значної різниці отриманих значень питомої кінетичної енергії снарядів, ці значення повинні бути вказані для кожної такої групи патронів.

6.4.16. Кількість відстрілюваних патронів одного й того ж типу, виду, зразка залежить від кількості досліджуваних патронів, що залишилися після демонтажу при аналітичному дослідженні – від 1-10 % при великій кількості об'єктів (100 та більш патронів) до 50 % при відносно малій кількості об'єктів (до 100 патронів). Основним критерієм достатності обраної для експериментальної стрільби кількості патронів є встановлення у них стійкої повторюваності характеристик, що визначаються.

У разі необхідності можуть бути відстріляні всі патрони одного типу, виду, зразка, що залишилися, якщо в результаті експериментальної стрільби встановлені значні відмінності характеристик цих патронів. Для цього експерту необхідно отримати письмову згоду особи або органу, які призначили експертизу.

Кількість патронів, використаних для проведення експериментальної стрільби, вказується у висновку експерта.