Тема: витрати й ціни на продукцію (роботи, послуги)

Тема: Витрати й ціни на продукцію (роботи, послуги)

 

1. Витрати та собівартість продукції.

2. Собівартість окремих виробів.

3. Класифікація витрат та види собівартості.

4. Аналітичні аспекти співвідношення змінних та постійних витрат.

5. Ціна на продукцію, види цін.

6. Методи ціноутворення (самостійно).

 

Класифікація витрат та види собівартості

Велике наукове і практичне значення для управління витратами має науково обґрунтована їхня класифікація, що повинна сприяти поняттю їхньої сутності і контрольних функцій при реалізації завдань управління ресурсами і враховувати зміни, що відбуваються на сучасному етапі розвитку економіки.

У залежності від цілей, для яких використовується інформація про витрати, їх можна класифікувати по трьох напрямках:

1. для визначення собівартості і фінансових результатів діяльності підприємства,

2. для прийняття управлінських рішень,

3. для контролю і регулювання.

 

Відповідно першому напрямку класифікації, для визначення собівартості і фінансових результатів діяльності підприємства витрати можна групувати так:

У залежності від видів діяльності

Операційні – до них відносять: витрати виробничої діяльності, організаційно-управлінської, збутової і маркетингової діяльності, а також витрати на розробку нових видів продукції, визнані штрафи, безнадійні борги, збиток від псування цінностей.

Неопераційні – до них відносять: фінансові втрати від участі в капіталі (унаслідок невдалих інвестицій); фінансові втрати на відсотки по отриманих кредитах або фінансовій оренді; втрати від не операційних курсових різниць.

Таке групування втрат дозволяє керівництву підприємства визначити який із видів діяльності є найбільш рентабельним і відповідно прогнозувати наступні етапи розвитку підприємства.

 

По ефективності

Продуктивні – витрати на виробництво продукції встановленої якості при раціональній технології й організації виробництва.

Непродуктивні – є слідством недоліків у технології й організації виробництва (втрати від простоїв, брак продукції, оплата понаднормових і ін.).

 

Стосовно обсягу виробництва

Постійні витрати – їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (витрати на утримання та експлуатацію будівель та споруд, їхня амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, адміністративно-господарські витрати). Вони не змінюються або змінюються незначно в залежності від зміни обсягу виробництва (останні – умовно-постійні). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідником яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною;

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний період залежить від обсягу зробленої продукції.

 

Їх можна розділити на пропорційні і непропорційні.

Пропорційні змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності дорівнює 1. До них відносять витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі, відрядну заробітну плату робітників.

 

Непропорційні витрати поділяють на прогресивні і дегресивні..

Прогресивні витрати ростуть швидше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує великих витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні і торгові витрати.

Дегресивні витрати ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва. До них відносять значну частину витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти.

 

ІII. За ознакою залежності від обсягу виробництва:

– постійні –

– змінні – витрати, що знаходяться в прямій залежності від обсягу виробництва та змінюються в залежності від нього (зарплата виробничих робітників, основні матеріали, паливо та енергія на технологічні потреби і т.д.).

У свою чергу змінні витрати поділяються на:

- пропорційні – ті, що змінюються пропорційно об’єму виробництва (коефіцієнт пропорційності К_п = 1) – витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі, відрядну зарплату);

- непропорційні одні з яких зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва – прогресуючі (К_п > 1) (витрати на відрядно-прогресивну зарплату, додаткові рекламні та торгові витрати та ін.), інші зростають повільніше ніж обсяг виробництва – дегресуючі (К_п > 1) (широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо).

У практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, вважаючи всю їхню сукупність пропорційною, а самі витрати називають умовно-змінними.

 

Релевантні і нерелевантні

Релевантні – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок ухвалення рішення.

Нерелевантні – це витрати підприємства, що не залежать від прийняття управлінського рішення.

Витрати і прибутки, що мали місце в минулому, уже не можуть бути змінені внаслідок ухвалення рішення, варіанти якого розглядаються сьогодні. Наприклад, якщо розглядати можливість зміни старого устаткування новим, то вартість придбання старого устаткування не є релевантною, оскільки гроші вже були витрачені. Проте, вартість нового обладнання і можливий прибуток від реалізації старого устаткування є релевантним, оскільки це стосується майбутніх операцій. Проте, не обов’язково всі майбутні витрати є релевантними. Якщо окремі види майбутніх витрат однакові для усіх варіантів, то їх можна не брати до уваги, тому що вони не змінюються внаслідок ухвалення рішення. Наприклад, розглядається питання – придбати комп’ютер для ведення бухгалтерського обліку або орендувати його. У цьому випадку вартість комп’ютера й орендної плати є релевантними витратами, а от вартість програмного забезпечення – це не релевантні витрати, тому що вони мають місце в обох випадках.

 

5. Маржинальні і диференціальні

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. В зв’язку з тим, що постійні витрати не змінюються зі зміною обсягу випуску продукції, маржинальні витрати визначаються ростом лише перемінних витрат у результаті випуску додаткової одиниці продукції.

Диференціальні – витрати, що складають різницю між витратами за альтернативними рішеннями. У першому прикладі, це різниця між вартістю комп’ютера і сумою орендної плати за період його експлуатації.

 

Ціна на продукцію, види цін

Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (сума витрат виробництва і середній прибуток) й одночасно відображає споживчі властивості (корисність) товару, його конкурентоспроможність, купівельну спроможність грошової одиниці та інші суб’єктивні моменти.

Ціна виконує ряд функцій:

- обліково-аналітичну – забезпечує облік результатів господарювання та їхнє прогнозування;

- стимулюючу – сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту для забезпечення необхідної прибутковості;

- розподільчу – впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві;

- регулюючу – здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

Ціна одиниці продукції (послуги) формується з відповідних складових, що відображають структуру відповідних видів цін, що використовують різні суб’єкти господарювання:

 

Види цін за окремими класифікаційними ознаками:

І. В залежності від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки:

- світові ціни – це грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку (визначаються рівнем цін країни-експортера або цінами провідних країн світу);

- оптові (відпускні) ціни встановлюються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (собівартості) продукції; прибутку підприємства; величини податку на додану вартість (ПДВ); суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором); суми ліцензійного збору (для алкогольних продуктів). Це ціни, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям.

- закупівельні ціни застосовуються постачальницько-збутовими, заготівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють торгівельну діяльність відповідно до свого статуту. Крім оптової (відпускної) ціни підприємства-виробника, ПДВ, акцизного та ліцензійного зборів, вони включають також: витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспортування й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нормальної діяльності;

- роздрібні ціни визначаються самостійно торгівельними організаціями, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню;

- кошторисні ціни та розцінки використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд;

- тарифи – це плата за перевезення вантажів та пасажирів, яку беруть транспортні підприємства та плата за побутове обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, юридичних, консультаційних та інших видів послуг, що надаються фізичним та юридичним особам.

ІІ. За рівнем встановлення та регулювання цін:

- централізовано-фіксовані та регульовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень та динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги) підприємств-монополістів;

- договірні ціни формуються на засаді домовленості між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем);

- вільні ціни – це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно.

Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування та кредитування суб’єктів господарювання.

Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування цін. Розрізняють:

- ціни "франко – станція відправлення" – витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає в оптову ціну товару;

- ціна "франко – станція призначення" включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції;

У сучасній практиці господарювання застосовують також ринкові ціни:

- ціна базисна – ціна товару з фіксованими в прейскурантах параметрами якості, розміру, хімічного складу;

- ціна демпінгова – штучно занижена ціна продажу товару, застосовувана як засіб витиснення конкурентів з ринку;

- ціна лімітна – верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вироби;

- ціна номінальна – ціна товару, зазначена в прейскурантах, біржова котировочна ціна на товар;

- ціна паритетна – ціна, яка регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції;

- ціна тверда – встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється протягом його дії.

Методи ціноутворення

Ціноутворення – це комплексний та суперечливий процес, в ході якого фірма повинна виходити із передбачуваних витрат на виробництво і збут продукції, конкуренції зі сторони інших фірм та виробів-субститутів (замінників) та психології покупців:

1) Складається калькуляція повних витрат з виокремленням умовно-змінних витрат та граничного прибутку. Передбачається обрати найбільш вигідну комбінацію ціни, помножену на передбачуваний об’єм продаж, яка забезпечить максимальний рівень граничної маси прибутку.

2) Слід визначити рівень ціни виробу шляхом порівняння його з аналогами передбачуваних конкурентів на ринку за техніко-економічними параметрами (використовується параметричний метод, найскладнішим і відповідальним елементом якого є визначення вагомості кожного параметру.

3) Рішення завдання, як скорегувати встановлені ціни з тим, щоб досягти максимального ефекту від продажу товару на ринку з врахуванням психології покупців, можливостей подальшого вдосконалення виробів та передбачуваної реакції конкурентів. Остаточне вольове рішення залежить від кваліфікації експертів.

4) Оцінюючи вплив зміни цін на продаж, спеціалісти фірми визначають показники еластичності цін (процентне співвідношення обсягу продаж або попиту до зміни ціни, тобто чутливість покупців до зміни цін). Слід скорегувати ціни кожної модифікації таким чином, щоб забезпечити максимальний прибуток для всієї компанії.

Тема: Витрати й ціни на продукцію (роботи, послуги)

 

1. Витрати та собівартість продукції.

2. Собівартість окремих виробів.

3. Класифікація витрат та види собівартості.

4. Аналітичні аспекти співвідношення змінних та постійних витрат.

5. Ціна на продукцію, види цін.

6. Методи ціноутворення (самостійно).