Програма вивчення сім’ї учня

1. Структура сім’ї – склад (повна проста – батьки, діти; повна складна – батьки, діти, бабуся, дідусь, інші члени сім’ї).

2. Батьки – вік, освіта, професія, рід занять.

3. Житлові та матеріальні умови.

4. Суспільно-педагогічна спрямованість сім’ї – ставлення дорослих до виховання дітей (відповідальне, байдуже, безвідповідальне); спрямованість виховних впливів матері і батька (духовна, матеріальна сфери); ставлення батьків до виконання дитиною доручень у класі; педагогічна активність батьків (участь у виховних заходах, обговорення з вчителями проблем виховання і навчання своїх дітей, допомога класному керівникові у згуртуванні класного колективу).

5. Внутрішньосімейні стосунки:

а) стиль взаємин між батьками: авторитарний (диктат), демократичний (рівноправність подружжя в розв’язанні основних питань), конфліктний;

б) ставлення батьків до дітей: теплота-вимогливість, теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість;

в) ставлення дітей до батьків;

г) відносини між дітьми в сім’ї;

д) виконання домашніх справ у сім’ї (розподіл обов’язків, колективне виконання важкої праці, участь дитини в домашній праці, наявність сімейних доручень);

є) відомості про сімейну раду (чи є в сім’ї звичай радитися з важливих питань, чи залучаються до обговорення діти).

6. Методи виховання, що застосовуються батьками: живемо як живеться, наказ, жорстокий контроль, вседозволеність, побажання, порада.

7. Сімейні традиції.

8. Організація в сім’ї вільного часу, улюблені справи.

Ця програма відбиває структуру сім’ї і внутрішньосімейні зв’язки, але не відбиває зв’язки сім’ї з мікро- та макросередовищем, не розкриває виконання сім’єю своїх функцій, крім виховної і рекреативної, не описує, унаслідок цього, інші типи сім’ї, крім повної. На наш погляд, програму треба доповнити особливостями реалізації прав дитини в сім’ї та прав сім’ї у суспільстві, що є основою для допомоги сім’ї у певному напрямку.

У програму вивчення сім’ї необхідно також включити питання про типи виховних родинних взаємин, які можуть бути такими:

· гуманні, партнерські (батьки, інші дорослі члени сім’ї люблять дітей, піклуються про них, поважають їхню думку; підлітки відповідно ставляться до членів родини: „відкриті” для внутрішньосімейного спілкування);

· прагматичні (взаємини в родині сухі, без батьківської уваги і тепла, зведені до моралізаторства, повчань; підлітки намагаються пристосуватися до такої атмосфери, хоча внутрішньо не приймають її, відчувають себе самотніми);

· непослідовні (ставлення і вимоги до підлітків з боку батьків характеризуються нестійкістю, крайнощами, полярністю думок і поведінки. Аналогічні стосунки спостерігаються і між самими дорослими, що спричиняє формування у дітей власного, відповідного умовам, стилю поведінки);

· деспотичні (безмежна любов і нав’язлива турбота, гіперопіка з боку дорослих членів сім’ї формують у підлітків егоїстичні риси, примушують їх пристосовуватися, бути напівщирими і водночас страждати від неможливості зберегти, виявити власне „Я”);

· конфліктні (взаємини позначені сварками і скандалами, до яких нерідко залучаються і підлітки; для переважної кількості батьків з цих сімей характерна асоціальна поведінка, активна протидія один одному).

При створенні характеристики сім’ї виявити особливості стосунків у сім’ї, серед яких:

1) спосіб життя і поведінка в сім’ї;

2) моральний і культурний рівень батька і матері;

3) взаємостосунки матері з батьком;

4) ставлення батька і матері до своєї дитини;

5) усвідомлення і розуміння ними цілей, завдань сімейного виховання і засобів, способів їх досягнення.

Важливим фактором, який впливає на сімейні стосунки є позасімейні зв’язки і взаємостосунки: друзі, приятелі, двір, вулиця, сусіди і знайомі батьків. Але одержати ці відомості можливо лише за згоди батьків чи у бесіді з ними.

Необхідно поєднувати методи прямої дії (переважно психологічні методики) і непрямого (наприклад, метод експертних оцінок, ігрові методики, моделювання відносин, вирішення задач і ситуацій в рамках спеціальних занять, біографічний метод та ін.).

В ході вивчення окремої сім’ї соціальний педагог може скласти своєрідну „карту сім’ї”, куди бажано включити:

· список всіх членів сім’ї з вказівкою їх імен, дат народження (смерті);

· короткі характеристики членів сім’ї;

· найважливіші для кожного члена сім’ї події;

· аналіз того, чим тримається сім’я (згуртованість і роздільність її членів, внутрісімейні правила і норми, емоційний клімат);

· опис і аналіз зовнішнього середовища (житлові умови, сусідство, місцева демографічна, економічна, екологічна, комунікативна ситуація);

· відомості про соціальний статус сім’ї та її членів, про їх національну і релігійну приналежність, освітній і соціокультурний рівень;

· аналіз проблем і потреб сім’ї (чи реалістичні очікування змін, які можливості і обмеження в задоволенні потреб і вирішенні проблем);

· оцінку і висновок, чому сім’я потребує соціальної допомоги, якої саме.

У практиці роботи соціальних педагогів склався досвід соціально-педагогічної паспортизації сімей. „Паспорт” виступає в одній з форм „карти сім’ї”, що дозволяє систематизувати базову інформацію в лаконічній (стандартизованій) формі. На відміну від „карти” він не припускає регулярного оновлення (за винятком яких-небудь кардинальних змін в структурі та характеристиках сім’ї), вся оперативна інформація нагромаджується в додатках до паспорта.

Основне призначення діагностики і моніторингу (як системної форми) – складання укладення про стан конкретної сім’ї і тенденції, властиві сім’ям, обслуговуваним соціальним педагогом. Використовувані діагностичні методики традиційні: спостереження, анкетування, опитування, тестування тощо.

На основі отриманої інформації здійснюється диференціація сімей, що дозволяє розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи відносно конкретної сім’ї і з сім’ями в цілому, забезпечити адресність і результативність соціально педагогічної підтримки і допомоги.

Описаних методів вивчення сім’ї значно більше, але при їх застосуванні необхідно дотримуватися таких правил: конфіденційність одержаної інформації, якщо вона не загрожує життю і здоров’ю дитини, вивчення сім’ї за умови її згоди, використання декількох методів у поєднанні, що дасть більш повну картину ситуації в сім’ї. Слід пам’ятати про відсутність універсального методу вивчення сім’ї.