I. Чи старанна та слухняна дитина у сім’ї. Чи охоче вона виконує доручення батьків.

1. Постійно проявляє необов’язковість та неслухняність.

2. Часто неслухняна та нестаранна.

3. Не завжди старанна та слухняна.

4. Завжди старанна та слухняна.

II. Якою є поведінка дитини вдома?

1. Постійно поводиться погано, грубить, сперечається і т.ін.

2. Часто поводиться погано і на зауваження не реагує.

3. Іноді дозволяє собі витівки, але на зауваження реагує позитивно.

4. Завжди добра.

III. Наскільки чуйно ставиться дитина до батьків та близьких?

1. Постійно грубить, гарячиться з приводу зауважень.

2. Часто проявляє грубість, черствість, егоїзм.

3. Не завжди чуйна та дбайлива.

4. Чуйна, дбайлива, добра.

IV. Наскільки дитина працелюбна?

1. Постійно ухиляється від праці, дуже ледача.

2. Часто ухиляється від праці, трудиться тільки під контролем.

3. Не завжди допомагає, робить лише те, що доручають.

4. Любить працю, постійно допомагає старшим.

V. Наскільки виховані простота та скромність у дитини по відношенню до рідних і близьких?

1. Дуже зарозумілий, хвалькуватий.

2. Часто проявляє зарозумілість.

3. Іноді проявляє хвастощі, зарозумілість.

4. Завжди проста та скромна.

VI. Чи проявляється у дитини критичність по відношенню до інших людей?

1. Некритична, підстроюється до думки інших членів сім’ї або товаришів.

2. Дуже рідко висловлює свої думки, критичні думки.

3. Критикує, але при цьому не завжди правильно і тактовно.

4. Критикує погляди та поведінку близьких розумно і тактовно.

VII. Чи проявляє при цьому самокритичність?

1. Озлоблено сприймає критику членів сім’ї, на зауваження грубить.

2. Не сприймає критику інших, не реагує на зауваження членів сім’ї.

3. Не завжди виправляється після критичних зауважень.

4. Самокритична, поважає критику членів сім’ї, прагне враховувати критичні зауваження.

VIII. Як ставиться до навчання вдома?

1. Уроки вдома не вчить, школу відвідувати не хоче.

2. Проявляє безвідповідальне ставлення до домашніх завдань, вимагає постійного контролю.

3. Не завжди сумлінно готує домашні завдання.

4. Відповідально і сумлінно готує домашні завдання.

IX. Як ставиться до громадських доручень?

1. Не любить громадської роботи, не виконує її.

2. Найчастіше безвідповідально ставиться до громадської роботи, доручень, вимагає постійного контролю батьків.

3. Не завжди проявляє бажання виконувати доручення.

4. Охоче виконує громадські доручення, розповідає, про їх виконання вдома.

X. Яке ставлення дитини до свого класу, школи?

1. Не любить свій клас і школу, відкрито виражає своє негативне ставлення до них.

2. Байдужий до справ класу, школи.

3. Любить клас і школу, але не завжди підкріплює це хорошими справами.

4. Любить свій клас і школу й завжди підкріплює це хорошими справами.

Обробка отриманих даних.

Отримавши від батьків аркуші з номерами запитань і відповідей, соціальний педагог підсумовує номери відповідей (для кожного школяра) і отриману суму ділить на 10. Ступінь прояву етичних якостей у поведінці школярів у представленні їх батьків оцінюється за наступною шкалою: від 1 до 1,5 – на думку батьків, вказані якості не виявляються; від 1,5 до 2,5 – на думку батьків, якості виявляються слабо; від 2,5 до 3,5 – на думку батьків, якості виявляються; від 3,5 до 4 – на думку батьків, якості виявляються яскраво. На основі отриманих даних соціальний педагог зіставляє оцінку батьків зі своїми уявленнями. У разі їх незбігу необхідно з’ясувати причину цієї невідповідності (прихованість, необ’єктивність батьків і т. д.) за допомогою інших методик і намітити індивідуальну роботу з цим учнем (а при необхідності і з батьками).

ІІІ. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ

ДІТИ

 

3.1. Методика „Вивчення мотивів взаємодії з дорослими”

Необхідно сконструювати „телевізор” у вигляді ширми із завісками, які розкриваються, та „панель управління”.

Інструкція дослідження. Дослідження проводиться індивідуально з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Дитину запрошують в окрему кімнату пограти в „телевізор”. На „панелі” розташовано 5 кнопок, що позначають різні варіанти взаємодії з дорослим. Дитина може сама „включати” найцікавішу для неї „програму”. Їй пропонується декілька варіантів гри.

1. Подивитися на заводну іграшку (вона з’явиться на „екрані”).

2. Подивитися на дорослого (той посміхнеться і, протягнувши руку з „екрану”, погладить дитину).

3. Пограти разом з дорослим іграшкою (дорослий викотить її з „екрану”).

4. Прослухати казку, яку розповість дорослий, який з’явився на „екрані”.

5. Поговорити з дорослим на одну із запропонованих тем, що стосуються дитини, її життя.

Обробка результатів. Відповідно до виявленої дитиною переваги експериментатор робить висновки про провідні мотиви взаємодії з дорослими, а саме: отримання нових вражень, ласка дорослого, сумісна гра, прослуховування казки, бесіда на особистісні теми.

 

3.2. Методика „Малюнок сім'ї” [11].

Опис тесту

Сімейну ситуацію, яку батьки оцінюють з усіх боків позитивно, дитина може сприймати абсолютно інакше. Дізнавшись, яким вона бачить оточуючий світ, сім’ю, батьків, себе, можна зрозуміти причини виникнення багатьох проблем дитини й ефективно допомогти їй у їхньому вирішенні.

Інструкція до тесту

Дитині дають простий олівець середньої м’якості й стандартний чистий аркуш паперу формату А4. Використання будь-яких додаткових інструментів виключається.

Інструкція: „Намалюй, будь ласка, свою сім’ю”. Не слід давати якісь вказівки або уточнення. На запитання дитини, такі, як „Кого треба малювати, а кого не треба?”, „Треба намалювати всіх?”, „А дідуся малювати треба?” і так далі, відповідати слід ухильно, наприклад: „Малюй так, як тобі хочеться”.

Поки дитина малює, ви повинні ненав’язливо проводити спостереження за нею, відзначаючи такі моменти, як:

· Порядок заповнення вільного простору.

· Порядок появи персонажів малюнку.

· Час початку та закінчення роботи.

· Виникнення труднощів при зображенні того або іншого персонажу або елементів малюнку (надмірна зосередженість, паузи, помітна повільність і т.ін.).

· Час, витрачений на виконання окремих персонажів.

· Емоційний настрій дитини під час зображення того або іншого персонажа малюнку.

Після закінчення малюнку попросіть дитину підписати або назвати всіх зображених персонажів малюнку.

Після того, як малюнок буде завершений, наступає другий етап дослідження – бесіда. Бесіда повинна носити легкий, невимушений характер, не викликаючи у дитини відчуття опору та відчуження. Ось запитання, які слід задати:

· Чия сім’я зображена на малюнку, – сім’я дитини, її друга або вигаданої особи?

· Де ця сім’я знаходиться й чим зайняті її члени в даний час?

· Як дитина описує кожного з персонажів, яку роль відводить кожному в сім’ї?

· Хто в сім’ї самий хороший і чому?

· Хто найщасливіший і чому?

· Хто найсумніший і чому?

· Хто більше за все подобається дитині й чому?

· Як в цій сім’ї карають дітей за погану поведінку?

· Кого одного залишать удома, коли поїдуть на прогулянку?