Діагностичні критерії міокардиту

а) зв’язок розвитку захворювання з інфекцією, особливо вірусною, яка доведена клінічно або лабораторно, або чітке указання на можливість зв’язку з неінфекційними чинниками (введення вакцин, сироваток, тривале застосування лікарських засобів та ін.);

б) ознаки ураження міокарда: збільшення розмірів серця (клінічно, ехокардіографічно і рентгенологічно), ослаблення І тону, порушення ритму;

в) наявність стійкої кардіалгії, що не купірується судинорозширювальними засобами;

г) патологічні зміни на ЕКГ, що відображають порушення збудливості, провідності або автоматизму і інші, відзначається стійкістю, а нерідко і рефрактерністю до ціле-спрямованої терапії;

д) рання поява ознак лівошлуночкової недостатності з подальшим приєднанням правошлуночкової та розвитком тотальної серцевої недостатності;

е) підвищення активності сироваткових ферментів (КФК) і серцевих фракцій ізоферментів (лактатдегідрогенази та ін.).

Клініко - анатомічна характеристика

Осередковий міокардит клінічно проходить безсимптомно або виявляється мізерною симптоматикою (тахікардією, брадікардією). На ЕКГ виявляються ознаки порушення провідності або збудливості серцевого м’яза (блокади, екстасистолії та ін.).

Дифузний міокардит проходить з вираженою клінічною симптоматикою (збільшенням розмірів серця, недостатністю кровообігу та ін.).

Кардіосклероз відрізняється стійким клінічним і параклінічним симптомокомплексом ураження міокарда, відсутністю значних змін під впливом лікарських проб і навантажень.

Характеристика за перебігом

1 Гострий – бурхливий початок, серцево-судинна недостатність, відносно швидкий (2-3 міс.) ефект від терапії.

2 Підгострий – гострий або підгострий початок, поступовий розвиток процесу і повільне одужання (4-6 міс. і більш).

3. Хронічний рецидивний – більше 18 міс.

Характеристика за ступенем тяжкості.

Легкий – загальний стан порушений мало, межі серця нормальні або зсунуті вліво на 0,5-1 см, тахікардія до 100-120 за хв., злегка ослаблений І тон, ніжний нетривалий систолічний шум, збільшення печінки до 1-2 см, порушення кровообігу І ступеня, ЕКГ – порушення функції автоматизму, збудливості та ін.

Середній – спостерігається у дітей раннього і старшого віку, характеризується субфебрилітетом 1-2 тиж., блідістю шкіри, швидкою стомлюваністю, зсувом меж серця вліво на 1,5-2 см, слабістю І тону з наявністю короткого виразного систолічного шуму над верхівкою. Нерідко вислуховується і III тон. ЕКГ – різноманітні порушення ритму, порушення кровообігу II А ступеня.

Тяжкий – значно страждає загальний стан дитини, температура тіла підвищена до 38 ⁰ С, шкіра бліда з сіруватим відтінком, відмічається ціаноз губ, акроціаноз або загальний ціаноз, настирливий кашель, пастозність, набряки на тілі, задишка до 100 дихань за одну хв, розширення серця у всі боки, ослаблені тони, систолічний шум та ін.

Приклад діагнозу:

1 Неревматичний кардит, вірусний, гострий перебіг, середньої тяжкості, правошлуночкова недостатність НК II-А ст.

2 Природжений ранній кардит, вірусний, гострий перебіг, середньої тяжкості, НК II-А ступеня.

 

 

ПРИРОДЖЕНІ ВАДИ СЕРЦЯ – це аномалії морфологічного розвитку серця і магістральних судин, що виникли на 2-8-й тиждень вагітності в результаті порушення процесів ембріогенезу.

Збагачення малого кола кровообігу характеризується посиленням легеневого малюнка, випинанням конуса легеневої артерії (рентгенологічно), акцентом і (або) роздвоєнням другого тону на легеневій артерії, перевантаженням правих відділів серця (електрокардіографічно), повторними пневмоніями у тяжких випадках природжених вад.

Збідніння малого кола кровообігу діагностується на підставі збідненого судинного малюнка легенів і відсутності випинання дуги легеневої артерії (рентгенологічно), ослаблення або відсутність II тону на легеневій артерії, вираженої задишки.