Загальна класифікація гнійних менінгітів

за етіологією:

§ менінгококовий,

§ пневмококовий,

§ стафілококовий,

§ гемофільний,

§ стрептококовий,

§ ентерококовий,

§ сальмонельозний, тощо;

за патогенезом:

· первинний

· вторинний;

за тяжкістю:

· середньотяжкий,

· тяжкий;

за перебігом:

· гострий (до 3 міс.),

· затяжний чи підгострий (понад 3 міс.);

· з ускладненнями

· без ускладнень.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

- загальноінфекційний синдром;

- менінгеальний синдром.

 

Менінгеальний синдром включає:

- гідроцефально-гіпертензійні симптоми: різкий головний біль дифузного характеру, повторна блювота, загальна гіперестезія;

- менінгеальні симптоми: менінгеальна поза, тонічне напруження м'язів спини, ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга і Брудзинського (верхній, середній, нижній);

-

- у дітей раннього віку - вибухання (рідко втяжіння) і напруження великого джерельця, позитивний симптом Лесажа, закидання голови.

-

-

- Типова поза хворого на менінгококову інфекцію(фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ «Кокова група бактерій. І.О.Ситник»).

 

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Загальний аналіз крові – нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом уліво, підвищення ШОЕ;

2. Аналіз ліквору – нейтрофільний плеоцитоз, підвищений рівень білку, зниження цукру і хлоридів;

-

- Ліквор при менінгококовому менінгіті.

- (фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ «Кокова група бактерій. І.О.Ситник»)

 

1. Бактеріоскопічне дослідження осаду ліквору і мазків крові – “товста крапля”;

2. Бактеріологічні посіви на селективні живильні середовища – ліквору, крові, слизу з носогорла для виділення збудника;

-

- Менінгококи в мазках.

- (фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ «Кокова група бактерій. І.О.Ситник»)

 

1. Серологічні методи (реакція аглютинації латексу (РАЛ), зустрічного імуноелектрофорезу (ЗІЕФ) для визначення антигену збудника.

 

Особливості менінгіту у немовлят

· інтоксикація, гарячка

· гіперестезія (проявляється плачем, виражена)

· мозковий крик (еквівалент болю голови)

· симптоми натягу (Лесажа), інші не виражені

· менінгеальна поза, запрокидування голови

· пригнічення черевних рефлексів

· вибухання і напруження великого тім’ячка,

· розлади з боку шлунково-кишкового тракту – проноси

 

Диференційна діагностика менінгітів

Менінгококовий менінгіт

· раптовий початок (у 1/3 йому передує назофарингіт)

· інтоксикаційний синдром (загально мозковий с-м), гарячка

· менінгеальний синдром

1. гіперестезія

2. синдроми натягу, менінгеальна поза

3. больові точки (вихід закінчень V пари ЧМН)

4. короткотривале пожвавлення, а потім пригнічення сухожилкових, шкірних, черевних рефлексів

· зміни в лікворі, характерні для гнійного менінгіту (нейтрофільний плеоцитоз – сотні, тисячі клітин в 1 мкл, протеїноррахія > 1 г/л, підвищення тиску, каламутність, незначне зниження глюкози і хлоридів (чи в нормі) розлади свідомості (сопор, кома)

· вогнищева симптоматика (за рахунок набряку мозку), швидко регресує

· інфекційне серце

· розлади з боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, обкладений язик, закрепи

Менінгококовий менінгіт важливо якомога раніше відрізнити від туберкульозного менінгіту, який у 2/3 хворих починається поступово, розвивається частіше в осіб молодого віку з первинним туберкульозним вогнищем у легенях або інших органах. У початковий період, що триває 1-3 тиж, зберігається субфебрильнатемпература тіла. Менінгеальні симптоми наростають поступово. З 2-3-го тижня порушуються функції черепних нервів, частіше III та VIII пар. У крові помірний лейкоцитоз і збільшення ШОЕ. Зміни ліквору серозного характеру - спинномозкова рідина з опалесценцією, іноді ксантохромна, є білково-клітинна дисоціація,лімфоцитарний плеоцитоз, різко знижений вміст цукру; після 12-24 год стояння утворюється ніжна фібринова сіточка; можна виявити мікобактерії туберкульозу.

Вірусні менінгіти характеризуються гострим початком, вираженим менінгеальним синдромом і, на відміну від менінгококового менінгіту, серозними змінами спинномозкової рідини. Остання прозора, з лімфоцитарним плеоцитозом, вміст білка нормальний або незначно підвищений. Ці зміни поєднуються з клінікою захворювання, яке зумовлене певним збудником: при ентеровірусній інфекції - герпангіна, міалгії, дисфункція кишок, екзантема, плевродинія; при аденовірусній інфекції - поліаденіт, фарингіт, кон'юнктивіт, гепатолієнальний синдром; при епідемічному паротиті - паротит, субмаксиліт, можливі орхіт, панкреатит.

Лептоспірозний менінгіт буває серозним або гнійним, розвивається на фоні гарячки, болю в м'язах, жовтяниці, ниркової недостатності, геморагічногосиндрому. Діагноз підтверджують виявленням лептоспір у крові, сечі, лікворі та реакцією мікроаглютинації.

Субарахноїдальний крововилив також починається раптово, з сильного головного болю, блювоти, менінгеального синдрому. В диференціальній діагностиці допомагають анамнез (трапляється частіше у хворих на гіпертонічну хворобу, склероз судин головного мозку, при травмах), дослідження ліквору - ксантохромія, наявність вилужених еритроцитів. На очному дні виявляють звуження судин сітківки за гіпертонічним типом.

Гнійне запалення мозкових оболонок можуть спричиняти пневмококи, гемофільна паличка Афанасьєва-Пфейфера, стрептококи, стафілококи, гриби, що їх слід розрізняти за допомогою бактеріологічного дослідження ліквору. Однак є деякі клінічні особливості. Пневмококовий менінгіт частіше буває вторинним, характеризується важким і бурхливим перебігом, схильністю до рецидивів. У перші дні хвороби з'являється вогнищева симптоматика ураження центральної нервової системи. У хворих можна виявити нейтрофільний лейкоцитоз, збільшену ШОЕ; спинномозкова рідина молочно-білого кольору, містить велику кількість білка інейтрофілів. Гнійний менінгіт, зумовлений паличкою Афанасьєва-Пфейфера, характеризується поступовим початком, хвилеподібним перебігом. Найчастіше хворіють діти. Розвиваються токсикоз, диспепсія. Спинномозкова рідина зеленого кольору, мутна, плеоцитоз досягає (10-15)*10⁹/л.