Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Неспецифічні синдроми пораження нервової системи у дітей при інфекційних захворюваннях
· НЕЙРОТОКСИКОЗ: ірритативна, сопорозна фази · МОЗКОВА КОМА: середньомозкова, стовбурова, термінальна · СИНДРОМ МЕНІНГІЗМУ · СИНДРОМ ЛІКВОРОДИНАМІЧНИХ ПРОУШЕНЬ: лікворної гіпер- та гіпотензії · СИНДРОМ ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННИХ ПОРУШЕНЬ · ЕНЦЕФАЛІТИЧНА РЕАКЦІЯ · СИНДРОМ НАБУХАННЯ ТА НАБРЯКУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
НЕЙРОТОКСИКОЗ Нейротоксикоз є неспецифічною генералізованою відповіддю на інфекційний агент чи продукти його життєдіяльності у випадку масового надходження токсинів у кров з розвитком ендотоксинемії. Можливість розвитку нейротоксикозу при тяжкому ступені будь-якого інфекційного захворювання та клінічна схожість із гострими нейроінфекціями зумовлює необхідність знання клінічної картини нейротоксикозу лікарями всіх спеціальностей з метою його диференційної діагностики та правильної лікарської тактики.
Нейротоксикоз є неспецифічною, шокоподібною реакцією організму в відповідь на вплив вірусної, бактерійної чи вірусно-бактерійної флори. Характеризується переважним ураженням центральної та вегетативної нервової системи, супроводжується різним ступенем порушення свідомості. Патогенез:
1. Симпатикотонія. 2. Гіпертермія. 3. Гіпервентиляційний синдром. 4. Централізація кровообігу. 5. Порушення мікроциркуляції. 6. Набряк-набухання головного мозку. 7. Судомний синдром. 8. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного загострення крові. 9. Геморагічний синдром.
Класифікація
Періоди: 1. Прекоматозний: а) іритативна фаза; б) сопорозна фаза. 2. Коматозний: а) середньомозкова кома; б) стовбурова кома; в) термінальна кома.
Діагностичні критерії іритативної фази: · збудження, тремор кінцівок, гіперкінези, руховий автоматизм; · звичайний чи гіперемійований колір шкіри; · гіпертермія (39-39,5 оС); · гіпертонія за рахунок систолічного АТ; · тахікардія.
Діагностичні критерії сопорозної фази: · загальмованість, що наростає, сонливість; · відсутня реакція на звичайні звукові подразники; · збережена реакція на сильні звукові, больові подразники; · періодична кататонія; · зниження сухожильних, шкірних, черевних рефлексів; · виражена тахікардія; · спазм периферичних судин: блідість шкіри, акроціаноз;
· гіпертермія до 40-41 оС; · судомна реакція на висоті гіпертермії; · гіпертензійний синдром: головний біль, блювання, менінгеальні симптоми, витікання ліквору під підвищеним тиском при відсутності запальних змін у ньому. Діагностичні критерії коматозного стану: 1. Середньомозкова кома: · пригнічення коркових функцій; · відсутня реакція на зовнішні подразники; · відсутня чутливість і рефлекси (шкірні).
2. Нижньостовбурова кома: · зниження м’язового тонусу; · відсутні рефлекси (шкірні, сухожильні); · мідріаз, відсутня реакція зіниць на світло; · зміна симпатикотонії ваготонією; · тонічні судоми.
3. Термінальна кома: · ністагм з ротаторним компонентом, спазм погляду; · повна арефлексія (в т.ч. рогівкового, глоткового); · брадипное, аритмія дихання (дихання Біота, Чейна-Стокса, Куссмауля), зупинка дихання; · гіпотонія, тахікардія, лабільний, ниткоподібний пульс, ціаноз, мармуровість шкіри, ослаблення серцевих тонів.
ЛІКУВАННЯ
І. В іритативній фазі лікування розпочинають з ліквідації гіпертермічного синдрому: 1. Анальгін (50 % розчин, 0,1 мл/рік життя); літична суміш (1 мл 2,5 % розчину аміназину + 1 мл 2,5 % розчину піпольфену + 4 мл 0,25 % розчину новокаїну) – 0,1-0,2 мл/кг кожні 4-6 год; внутрішньовенне введення 10 % розчину глюкози з лідокаїном – 2-4 мг/кг. 2. При спазмі периферичних судин (блідість, холодні кінцівки) – спазмолітики: – папаверин з дибазолом, но-шпа, 2,4 % розчин еуфіліну (у фазі збудження), у вікових дозах; – пентамін, бензогексоній (у фазі пригнічення); – фізичні методи охолодження протипоказані (посилюють спазм судин). 3. При парезі периферичних судин – фізичні методи охолодження (після введення літичних сумішей): – роздягти догола; – міхур з льодом на місце проекції магістральних судин, печінки чи до голови; – розтерти сумішшю з води, спирту, оцту в співвідношенні 1:1:1; – введення охолоджених розчинів не застосовують (посилення спазму периферичних судин).
ІІ. У сопорозній фазі, при загрозі розвитку коматозної стадії: 1. Лікування розпочинають із введення седуксену – 0,3 мг/кг. 2. Для ліквідації гіперсимпатикотонії застосовують літичну суміш.
3. Для нормалізації тонусу периферичних судин кожні 4-6-8 год: – папаверин 2 % і дибазол 0,5 % (0,3 мл/рік життя) внутрішньом’язово; – еуфілін 2,4 % (1-2 мг/кг) внутрішньовенно; – дроперидол 0,25 % (0,5 мг/кг) внутрішньом’язово, внутрішньовенно. 4. Ліквідація набряку-набухання головного мозку: – колоїдні розчини (альбумін, плазма, 10 % глюкоза), об’єм першої крапельниці не більше 30-40 мл/кг; – при відсутності геморагічного синдрому – манітол (сечовина) – 1-1,5 г/кг за добу (у вигляді 15 % розчину) внутрішньовенно краплинно 40-50 крапель за 1 хв, поєднувати із салуретиками (фуросемід – 1 мг/кг через 6-8 год); – покращання мікроциркуляції: гепарин – 100-200 ОД/кг за добу, 4 приймання внутрішньошкірно; – контрикал – 1-3 тис. ОД/кг за добу, 2-3 приймання внутрішньовенно краплинно; – преднізолон – 2-5 мг/кг чи дексазон – 0,2-0,5 мг/кг 1-3 доби; – краніоцеребральна гіпотермія; – при неефективності проведеної терапії – гемосорбція, плазмаферез та АУФОК. 5. Ліквідація судомного синдрому: – 0,5 % розчин седуксену внутрішньом’язово (0,3-0,5 мг/кг, або: до 3 міс. – 0,3-0,5 мл; 3-12 міс. – 0,5-1мл; 3-5 р. – 1-1,5 мл; старші 5 р. – 2-3 мл); повторне введення через 15-30 хв при неефективності першого; – при відсутності ефекту – дроперидол 0,25 % – 0,05-0,1мл/кг кожні 6-8 год у першу добу, далі – кожні 12 год; – рідше ГОМК – 100 мг/кг у вигляді 5 % розчину на глюкозі до 4 разів за добу; – при неефективності – аміназин 2,5 % – 0,4-0,8-1,2 мл/кг в 4-6 прийомів; – кожен із методів ліквідації судом доповнюють призначенням фенобарбіталу на ніч (до 6 міс. – 0,005; 6-12 міс. – 0,01; 1-2 р. – 0,02; 3-4 р. – 0,03; 5-6 р. – 0,04; 7 р. – 0,05; старші 7 р. – 0,07-0,1). 6. Попередження та лікування ДВЗ-синдрому: – курантил – 0,2-0,5 мл/кг 5 % розчину внутрішньовенно чи внутрішньом’язово 4-5 діб; – гепарин – 15 ОД/кг на годину, при подовженні часу згортання більше 20 хв – 5-10 ОД/кг на годину, поступова відміна за 1-2 доби; – аспірин – 20-40 мг/добу; – при посиленні фібринолізу: контрикал – 500 ОД/кг, свіжу гепаринізовану кров – 10 мл/кг (500 ОД гепарину на 100 мл крові) або консервовану плазму.
ЛІКУВАННЯ
1. Суворий ліжковий режим до стійкої нормалізації температури тіла, зникнення менінгеального синдрому та нормалізації показників крові та ліквору, у середньому протягом 10-14 днів;
Антибактеріальна терапія. При менінгіті незначної тяжкості або асоційованому з менінгококовою інфекцією стартовим антибіотиком може бути пеніцилін 300-500 тис.ОД./кг на добу. Якщо у хворого на менінгіт спостерігаються ознаки ІТШ, стартовим антибіотиком повинен бути хлорамфенікол 100 мг/кг на добу (до виведення хворого з ІТШ). При тяжких формах менінгіту на першому етапі терапії (до виявлення збудника) препаратом вибору є цефтриаксон 100мг/кг/на добу, чи цефотаксим 200 мг/кг/на добу. У дітей до 1 міс. життя: ампіцилін 150-200 мг/кг на добу у сполученні з цефалоспоринами III покоління або аміноглікозидами (амікацин 15-30 мг/кг на добу, нетилміцин 6-9 мг/кг на добу). Через 24 – 48 годин від початку терапії проводять контрольну люмбальну пункцію, для контролю ефективності розпочатої терапії.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 117; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.174.239 (0.009 с.) |