Структура базового конкурентного законодавства

 

Незалежно від розходжень у назвах, всі закони з питань конкуренції мають в широкому сенсі однакову базову структуру і як правило включають такі складові:

1. Цілі

2. Визначення

3. Сфера застосування

4. Вилучення та виключення

5. Практика, що забороняється

6. Контроль за злиттями (горизонтальними та вертикальними)

7. Орган з питань конкуренції

8. Санкції

9. Апеляційна процедура

 

Хоча в останні роки спостерігаються певні тенденції до зближення правових норм, не слід забувати про те, що з самого початку конкурентне законодавство створювалося з урахуванням потреб кожної країни і його характер залежить від ряду факторів, в тому числі, існуючу судову систему, звичаї, культуру підприємницької діяльності, розмір ринку, рівень розвитку тощо.

a) Цілі

На різних етапах перед законодавством в цій сфері ставилися найрізноманітніші цілі. Останнім часом в основному спостерігається тенденція до захисту власне конкуренції, сприяння її розвитку та максимальне підвищення економічної ефективності. Найпоширенішими цілями конкурентного законодавства зараз є:

– сприяння конкуренції, що забезпечує ефективність і оптимальний розподіл ресурсів в інтересах споживачів, користувачів, що споживають проміжну продукцію, та економіки в цілому;

– заохочення інноваційної діяльності;

– контроль за рівнем концентрації економічної влади;

– забезпечення справедливого розподілу доходу;

– боротьба з інфляцією;

– забезпечення повної зайнятості;

– захист суспільних інтересів;

b) Визначення

Найчастіше в законодавстві не дається визначення обмежувальної ділової практики (ОДП). Як правило, наводиться далеко не вичерпний перелік окремих видів ОДП. В цілому термін “підприємство” за своїм визначенням включає всі компанії, ТНК, їхні філії, дочірні підприємства, малі і середні підприємства (МСП), а також державні підприємства, що займаються комерційною чи підприємницькою діяльністю.

Монополії звичайно визначаються як наявність на конкретному ринку єдиного постачальника. Разом з тим у законодавстві ряду країн поняття “монополія” чи “монополізація” використовуються в значенні, яке близьке за змістом з поняттям “домінуюча компанія”.

c) Сфера застосування

Як відзначалося вище, під дію сучасного конкурентного законодавства звичайно підпадають усі юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форми власності.

d) Вилучення і виключення

В результаті дерегулювання спостерігається тенденція до звуження рамок регулювання діяльності в окремих секторах, що є основою для вилучень і виключень з конкурентного законодавства. Однак до останнього часу існувало величезне число виключень і вилучень, причому деякі з них діють і понині:

Конкурентне законодавство не поширюється на суверенні держави. Іншими словами, уряд завжди може прийняти закон, що призводить до антиконкурентних наслідків. Він може також підписати договір чи міжнародну угоду, що чинить антиконкурентний вплив. Практика останніх років, однак, свідчить про підвищення ролі органів з питань конкуренції, перед якими відповідно до сучасного конкурентного законодавства покладено завдання надання уряду консультативної допомоги з питань конкуренції з метою запобігання прийняття законів, що викликають непотрібні антиконкурентні побічні наслідки.

До числа регульованих галузей і секторів економіки, що на даний час, незважаючи на лібералізацію, все ще виключаються зі сфери дії конкурентного законодавства, в багатьох випадках відносять сільське господарство, нафтодобування, гірничодобувну промисловість та “природні” монополії.

У зв’язку з тим, що для створення деяких нових видів продукції необхідні гігантські обсяги інвестицій в проведення НДДКР, в багатьох країнах (наприклад, у США, ЄС) вилучення передбачаються і стосовно спільних підприємств, які займаються НДДКР.

У ЄС при дотриманні певних умов і представленні в Комісію ЄС відповідних повідомлень передбачені “колективні виключення” щодо конкретних угод про розподіл продукції (автомобілів, парфумерних товарів).

За законами деяких країн (Німеччини, Японії) дозволяється створення картелів з метою раціоналізації та на період кризи або економічного спаду, причому очікується, що такі картелі будуть розформовані після зникнення причини, яка склала підставою для видачі відповідного дозволу.

e) Види практики, що забороняються; горизонтальне і вертикальне злиття.

Важливо зазначити, що в різних країнах заборони за своїм характером неоднакові. Найбільш жорстким є підхід, який передбачає заборону per se. Він застосовується, зокрема, у США стосовно горизонтальної обмежувальної практики, наприклад до угод про встановлення цін чи розподілі ринків, участі в торгах за таємною змовою, маніпулювання ринком. Горизонтальні угоди забороняються у всіх випадках і при виявленні автоматично стають предметом розгляду. У багатьох країнах такий підхід, як правило, застосовується по відношенню до таємних змов чи маніпулювання ринком.

f) Контроль за злиттями

Оскільки злиття і придбання компаній і створення спільних підприємств можуть приводити до надмірної концентрації ринкової влади (появи домінуючих фірм чи монополій), органи з питань конкуренції звичайно уважно стежать за ситуацією в даній сфері.

У багатьох країнах питання контролю над злиттями регулюються окремими законодавчими актами. В деяких випадках, незважаючи на наявність законодавства з питань конкуренції, контроль над злиттями не здійснюється. Разом з тим відслідковується загальна тенденція до того, що контроль над злиттями стає невід’ємною частиною конкурентного законодавства.

g) Захист інтересів споживачів

Багато законів з питань конкуренції містять специфічні положення, що зазвичай передбаченні в спеціальному законодавстві з захисту інтересів споживачів. В деяких країнах дотримання спеціального законодавства про захист інтересів споживачів контролюється тим же органом, на який покладено спостереження за здійсненням законодавства з питань конкуренції, в інших країнах питанням захисту інтересів споживачів присвячений окремий розділ у законі про конкуренцію.

h) Орган з питань конкуренції

Усі закони з питань конкуренції звичайно припускають заснування адміністративного органу для контролю над здійсненням такого законодавства. В структурному відношенні цей орган може бути підрозділом будь-якого міністерства (як правило, міністерства торгівлі, промисловості, фінансів, економіки чи міністерства юстиції). В деяких країнах крім органу з питань конкуренції, що є підрозділом відповідного міністерства, створюється також незалежна комісія чи рада з питань конкуренції, що мають власну компетенцію.

i) Санкції

У деяких країнах, наприклад у США, “особливо небезпечні” види ОДП, такі, як угоди про встановлення цін і маніпулювання ринком, підпадають під дію карного законодавства. Суди можуть виносити вироки по відношенню до окремих осіб, які передбачають тюремне ув’язнення і сплату штрафів. Разом з тим у Німеччині й інших країнах ЄС застосовуються лише адміністративні санкції у формі штрафів, що накладаються лише на підприємства. У будь-якому випадку орган з питань конкуренції стане авторитетною установою лише в тому випадку, якщо він буде уповноважений використовувати реальні санкції.

j) Збитки

Законодавство багатьох країн передбачає виплату компенсації за збитки, понесених в результаті порушення конкурентного законодавства.

k) Групові позови

У деяких країнах антитрестівське законодавство передбачає можливість подачі групового позову особами, що потерпіли відносно невеликі збитки в результаті порушення конкурентного законодавства.

l) Апеляційні процедури

В усіх законах з питань конкуренції передбачаються ті чи інші процедури подачі апеляцій у спеціальний торговий суд чи трибунал, вищестоящі суди чи верховний суд.