Система формування та реалізації конкурентної політики

Умовно систему формування та реалізації конкурентної політики (регулювання конкурентних відносин) можна поділити на дві складові:

-нормативно-правову – створення відповідного конкурентного законодавства, контроль за його виконанням тощо;

-організаційну – створення відповідних державних структур органів виконавчої влади, яким надано повноваження щодо забезпечення формування конкурентного середовища і застосування штрафних санкцій до порушників чинного антимонопольного законодавства.

Політика регулювання конкуренції розглядається як інструмент підвищення економічної ефективності та створення сприятливого клімату для інноваційного розвитку. Вона спрямована на захист та розвиток ефективної конкуренції на спільному ринку. В той же час така політика має на меті захист прав споживачів шляхом створення для них найкращих умов придбання товарів і послуг, а також надання однакових можливостей товаровиробникам.

У даному контексті конкурентна політика визначається як похідна від двох складових: одна з яких стосується "антитрастового" або "конкурентного" законодавства, а інша включає в себе основні положення мікрополітики, сформованої для того, щоб попередити антиконкурентні дії суб’єктів господарювання, зокрема у сфері тарифного та нетарифного регулювання, іноземного інвестування тощо.

 

Конкурентне законодавство і пов’язані з ним закони та концепції

 

Конкурентне законодавство в тій чи іншій формі пов’язане з цілим рядом інших законів і концепцій, таких, як торгове законодавство і норми в області прямого іноземного інвестування й інтелектуальної власності. Співпадаючі або подібні цілі чи положення можуть міститися в законах:

Ø про захист інтересів споживачів,

Ø про несумлінну конкуренцію,

Ø про несумлінну торгову практику,

Ø про рекламу, що вводить в оману,

Ø а також у нормативних актах системи регулювання цін.

На основі даної законодавчої бази, конкурентна політика сфокусована на 4-х основних аспектах діяльності:

Ø запобіганню реалізації угод, які обмежують конкуренцію та спрямовані на зловживання домінуючим становищем на ринку (наприклад, договори між конкурентами про фіксовані ціни);

Ø контролю за рівнем економічної концентрації суб’єктів господарювання (наприклад, злиття між двома компаніями, яке призводить до зайняття домінуючої позиції на ринку);

Ø лібералізації монополістичних секторів національної економіки (наприклад, телекомунікації);

Ø моніторингу системи щодо надання державної допомоги суб’єктам господарювання (наприклад, заборона на державну допомогу (дотації), спрямовану на підтримку збиткових фірм, які не мають перспектив розвитку).

Кожна з даних складових політики в області конкуренції має безпосередній вплив на економічні суб’єкти, що діють на ринку.

Країни, де немає спеціального законодавства з питань конкуренції, можуть деякою мірою намагатися використовувати правові норми суміжних областей права, що охоплюють деякі аспекти конкурентного законодавства, у той же час кардинально відрізняючи від нього в ряді моментів.

Тема 11. Сучасні конкурентні політики країн та їхня ефективність

(Частина 2. Сучасне конкурентне законодавство та конкурентна політика країн)

 

План

1. Структура базового конкурентного законодавства.

2. Правові засади формування політики ЄС у сфері конкуренції.

3. Конкурентна політика України.

 

Література

1. Ложачевська О.М., Кончин В.І., Новикова М.В., Полторацька О.Т., Сидоренко К.В. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. – К.: НАУ, 2014. – 400 с.

2. Лук’яненко Д.Г., Поручник А.М. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку. Монографія: у 2 т. – К.: КНЕУ, 2006. – т.1-810 с., т.2- 590 с.

3. Сіваченко І. Ю., Козак Ю. Г., Логвінова Н. С. та ін. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Кредитно-модульний курс: навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2010. – 312 с.