Сучасні методики оцінювання конкурентоспроможності регіонів

 

Існує декілька методик визначення міжнародної КС регіонів країни, які і описують фактори, за якими вона визначається.

Перша методика – Щорічник глобальної конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту в Лозанні (IMD World Competitiveness Yearbook). Для оцінки міжнародної КС регіонів у цьому випадку 4 групи факторів по 20 субфакторів:

1) Економічне зростання (77 критеріїв) – внутрішня економіка, міжнародна торгівля, міжнародне інвестування, зайнятість, ціни.

2) Ефективність управління (72 критерії) – державні фінанси, фіскальна система, інституцій- на структура, бізнес-законодавство, соціальна структура.

3) Ефективність бізнес-середовища (68 кри- теріїв) – продуктивність, ринок праці, фінанси, практика менеджменту, традиції та звички.

4) Інфраструктура (95 критеріїв) – базова інфраструктура, технологічна інфраструктура, інфраструктура знань, охорона здоров’я та навколишнього середовища, освіта.

Друга методика – дослідження експертів Європейської Комісії Second Report on Economic and Social Cohesion. За цією методикою загальними факторами регіональної КС є наступні:

¾ рівень зайнятості та продуктивність праці за існуючого рівня зайнятості;

¾ співвідношення рівнів зайнятості у різних секторах промисловості;

¾ тренди демографічного розвитку (міграція, старіння населення тощо);

¾ обсяг прямого іноземного інвестування;

¾ інвестиції в інноваційну сферу економіки (НДДКР, освіта, інформаційно-комунікаційні технології);

¾ рівень розвитку локальної інфраструктури;

¾ якість освіти (особливо частка населення з науковим ступенем та кількість ІТ-спеціалістів в регіоні);

¾ інновації та НДДКР (витрати на НДДКР, кількість зареєстрованих та використаних патентів).

Третя методика – A Study on the Factors of Regional Competitiveness. Відповідно до неї, експерти виділяють 3 групи факторів:

1) Інфраструктура та доступність – базова інфраструктура (авто, авіа- та залізничні шляхи; структура власності); технологічна інфраструктура (інформаційно-комунікаційні мережі, Інтернет, телекомунікації); інфраструктура знань (освітні можливості); якість місць (житлові умови, природне середовище, умови відпочинку, безпе- ка).

2) Людський капітал – демографічні тренди (міграція високоосвіченого населення, культурне розмаїття); висококваліфікована робоча сила (компетенції, інноваційні знання, ноу-хау).

3) Виробниче середовище – підприємницька культура (здатність до подолання вхідних бар’є- рів, готовність до ризику); галузева концентрація (співвідношення основних секторів виробництва, концентрація робочої сили по галузях; частка у ВВП секторів, що виробляють продукцію з висо- кою доданою вартістю); інтернаціоналізація (структура зовнішньої торгівлі, обсяг та структура ПІІ, бізнес-культура); інновації (патентна актив- ність, рівень НДДКР, розвиток дослідницьких інститутів та університетів, співробітництво між компаніями та дослідницькими організаціями); уряд та інституційна спроможність; забезпече- ність виробничими ресурсами; спеціалізація; при- рода та характер конкуренції.

Четверта – Глобальний індекс інноваційної конкурентоспроможності регіонів світу консал- тингової компанії Huggins Associates (НА).

Тут також описується три групи факторів:

1) Вхідні потоки – людський капітал (частка зайнятих; кількість представників креативного класу на 1 тис. осіб; кількість зайнятих в інформаційно-комунікаційному секторі на 1 тис. осіб; кількість зайнятих у біотехнологіях та хімічній промисловості на 1 тис. осіб; кількість зайнятих у машино- та автомобілебудуванні на 1 тис. осіб; кількість зайнятих у виробництві електричного обладнання та приладобудування на 1 тис. осіб; кількість зайнятих у високотехнологічних послугах на 1 тис. осіб); фінансовий капітал (обсяг венчурного фінансування на душу населення); інноваційний капітал(обсяг державних витрат на НДДКР на душу населення; обсяг приватних витрат на НДДКР на душу населення; кількість зареєстрованих патентів на душу населення).

2) Вихідні потоки (продуктивність праці; середньомісячне зростання заробітної плати; рівень безробіття).

3) Інноваційна стійкість (державні витрати на початкову та середню освіту на душу насе- лення; державні витрати на вищу освіту на душу населення; сервери забезпечення безпеки зв’язку на 1 млн. населення; кількість осіб, що мають доступ до мережі Інтернет на 1 тис. осіб; доступ до широкосмугових каналів зв’язку на 1 тис. населення).