Індикатори конкурентоспроможності галузі / на секторальному рівні

 

М. Портер, який проводив аналіз галузей на основі кластерних схем, застосовує показники, що характеризують зміни зовнішньоекономічних зв’язків за типами вироб ництва і кластерами. До таких показників належать: 1) частка промисловості у світовому експорті, 2) частка певної галузі або кластера в загальному обсязі експорту країни; 3) частка певного кластера у світовому експорті. З метою обчислення останнього показника була побудована кластерна схема для світового ринку, що включає всі галузі. Вони класифікувалися за сферами споживання. Позиція кожної країни в кожному широкому кластері порівнювалася зі світовим кластером як за часткою в експорті, так і за змінами позиції і розміру. Частка у світовому кластерному експорті визначалася шляхом зіставлення експорту країни із загальним світовим експортом галузей певного кластера. Комплексне дослідження містило також аналіз структури експорту деяких країн із метою визначення їх залежності від природних ресурсів, оскільки, відповідно до теорії конкурентних переваг, важливо відрізняти КС, яка обумовлена цими факторами, але досягається завдяки іншим джерелам.

Мтодика, розроблена М.Гельвановским, В.Жуковским та І.Трофімовой, базується на використанні таких показників: ефективність праці; питома вага оплати праці в ціні продукції; капітало- та наукоємність; технічний рівень продукції; сукупність знань та наукових досягнень, необхідних для реалізації наукових проектно-конструкторських розробок; об’єм експорту виробленої продукції та ступінь використання продукції даної галузі в різних галузях господарства.

На думку В.Іванець та А.Рєзніка, на світових ринках конкурують не галузі, а кінцеві товари певних підприємств, котрі базуються на макротехнологіях (технологіях, які дозволяють виробляти масштабні промислові вироби, що характеризуються великою капіталоємністю).

Підхід Р.Фатхутдінова: КС галузі визначається по провідним підприємства, масова частка яких складає приблизно 60% від об’єму продажів в галузі

 

Індикатори конкурентоспроможності на секторальному рівні:

1. Здатність сектору виробляти продукцію з меншими витратами і/або пропонувати її по більш конкурентоспроможній ціні.

2. Якість і оригінальність секторної пропозиції товарів або послуг (інноваційна конкурентоспроможність).

3. Секторальна КС безпосередньо пов'язана з продуктивністю і її детермінантами.

4. Система виробничої, матеріально-технічної, науково-технічної, комерційної та фінансової взаємодії як усередині сектору, так і з іншими секторами в країні та за її межами.

5. Порівняльні фінансово-економічні показники секторів.

6. Концентрація виробничого сектору у просторі (регіоні).

Основними індексами, що вимірюють ступінь регіонально-секторної концентрації є індекс Херфіндаля та індекс спеціалізації і секторної концентрації GINI. Чим вище ці індекси для того чи іншого сектору в економічному регіоні порівняно з іншими регіонами на національному/світовому рівні, тим конкурентоспроможнішим можна вважати такий сектор в регіоні з вищим рівнем агломерації.

Індекс Херфіндаля:

, де - частка зайнятих в секторі і в регіоні j в загальній зайнятості регіону j.

Індекс спеціалізації та секторної концентрації Gini:

, де n – кіл-сть виробн секторів; – відношення частки зайнятих в секторі і в регіоні j в загальній зайнятості регіону j до частки загальної зайнятості в секторі і усіх регіонів в загальній зайнятості усіх регіонів; – середнє R _i за секторами; – ранг сектору і у рангуванні секторів за R _i

7. Частка виробничого сектору на міжнародних ринках, зокрема частка експорту виробн сектору у світовому експорті, частка світових ПІІ, що надходить у сектор.

8. Експортна виручка сектору на кількість зайнятих у секторі, ПІІ в сектор на кількість зайнятих у секторі на регіональному, національному чи світовому рівнях.

9. Паритет купівельної спроможності як відношення цін на товари виробничого сектору країни по відношенню до цін виробничого сектору країн-конкурентів.

10. Ефективна ринкова конкуренція і неспотворений доступ підприємств, що працюють у секторі, до зовнішніх ринків як проміжної продукції, так і до державних закупівель, якщо такі мають місце.