Анаплазмоз великої рогатої худоби

Трансмісивна, переважно сезонна хвороба, що характеризується пропас­ницею, різко вираженою анемією, атонією травного каналу, прогресуючим схудненням тварин.

Характеристика збудника. Збудник хвороби Апаріазта тагдіпаїе за особливостями будови найбільш близький до рикетсій. Локалізуються ана­плазми в еритроцитах, іноді їх знаходять у лейкоцитах і тромбоцитах, де во­ни формують колонії, що складаються з 2 — 8 особин. В еритроцитах вони розміщуються переважно по периферії, іноді ближче до центра. В одній клі­тині може міститись від 1 до 4 колоній (див. вкл., рис. 25). Ураженість ерит­роцитів становить до 40 %, в окремих випадках може сягати 80 %.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Анаплазмоз великої ро­гатої худоби трапляється на території України переважно в центральних і західних областях. Джерелом інвазії є хворі тварини та носії збудника. Фак­тори передавання — іксодові кліщі (I. гісіпие, Б. шаг§іпаіи8, КЬ. Ьигеа та ін.), кровосисні комахи (ґедзі, мухи-жигалки, комарі), а також забруднені інфікованою кров'ю інструменти. Хворіють як дорослі тварини, так і молод­няк. До А. тагдіпаїе сприйнятливі також лосі, буйволи. Захворювання се­зонне і виявляється в теплий період року. Випадки анаплазмозу у тварин взимку за відсутності переносників можливі внаслідок тривалого інкубацій­ного періоду, рецидиву через незадовільні умови утримання й годівлі, в разі мінеральної і вітамінної недостатності, а також при штучному перезаражен- ні, якщо не дотримуватись правил асептики й антисептики під час масового взяття крові, вакцинації тощо.

Анаплазми не стійкі до дії високої температури і дезінфектантів. Вони швидко гинуть за температури +50 °С, при дії 0,5%-го розчину фенолу, 1 — 2%-го розчину їдкого натру і хлораміну. За температури +2... +4 °С анапла­зми зберігаються впродовж 1 — 2 міс.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хроніч­ний. Інкубаційний період триває 2 — 3 тижні, іноді до 3 міс. Температура ті­ла у хворих тварин підвищується до 41 °С і більше. Пропасниця непостійно­го типу. Через 4 — 6 діб з'являється загальне пригнічення, у корів різко зни­жуються надої, розвивається атонія передшлунків, жуйка млява. Головна ознака анаплазмозу — різко виражена анемія. Значно зменшуються вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів і показник гематокриту. В крові відміча­ють анізоцитоз, пойкілоцитоз, наявність ядерних еритроцитів та їх базо- фільну зернистість.

Тварини лежать, зовсім відмовляються від корму, худнуть. Слизові обо­лонки бліді, з жовтяничним відтінком. Лімфатичні вузли збільшуються, можуть бути набряки в ділянці підгруддя. Порушується діяльність серцево- судинної системи та органів дихання. Гострий перебіг триває 15 — 30 діб. В разі одужання ознаки хвороби поступово зникають, але вгодованість віднов­люється повільно. Досить тяжко хворіє привізна худоба, часто з летальними наслідками.

За хронічного перебігу ознаки хвороби виражені слабше і тварини поступово одужують.

Лабораторні дослідження. В разі підозри на анаплазмоз готують маз­ки крові, які фарбують методом Романовського. Анаплазми мають вигляд синьо-фіолетових крапчастих включень, які розміщені переважно по пери­ферії еритроцита.

Розроблені й широко застосовуються серологічні методи діагностики ана­плазмозу.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин виснажені. Слизові оболо­нки бліді, іноді жовтяничні. Кров світла, водяниста, кров'яні згустки пухкі. Серце збільшене, м'язи в'ялі, під епікардом можливі крововиливи. Легені емфізематозні. Селезінка збільшена, пульпа розм'якшена, з крововиливами. Печінка збільшена, жовтянична. Жовчний міхур збільшений і заповнений густою жовчю. Нирки збільшені, з крововиливами у кірковому шарі та нир­ковій мисці. Сечовий міхур розтягнений, заповнений каламутною сечею. Лімфатичні вузли збільшені.