Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Цистоізоспороз (Сузіоізозрогозіз)
Хвороба спричинюється факультативно гетероксенними паразитами, розвиток яких може відбуватися за участю факультативних проміжних або ре- зервуарних хазяїв (гризунів). У собак відомі два збудники — Сузіоізозрога сапіз і С. окіоєизіз; у котів паразитують С. /вііз і С. гіьоііа; у лисиць — С. сапіьєіосіз, С. ьиіріпа, С. Ьигіаііса; у песців — С. раюіойатіса. Вони локалізуються у задній третині тонкої кишки м'ясоїдних, де проходять стадії ме- рогонії й гаметогонії. Спорогонія відбувається у зовнішньому середовищі. Характеристика збудників. Спорульовані ооцисти цистоізоспор мають овальну або яйцеподібну форму, колір від блідо-жовтого до світло-коричневого, розміри залежно від виду — 18 — 53 мкм у довжину і 13 — 43 мкм у ширину. Оболонки в ооцист щільні, двоконтурні. Залишкового тіла в ооци- стах немає, за винятком С. сапіюєіосіз. Кожна ооциста містить по дві спороцисти еліпсоподібної форми. Оболонка в спороцист тонка, одношарова. Всередині спороцист знаходиться по 4 спорозоїти циліндричної чи банано- подібної форми і залишкове тіло (рис. 4.9). Стадія спорогонії завершується за 1 - 2 доби.
У гризунів при заковтуванні спорульованих ооцист спорозоїти проникають у лімфатичні вузли, паренхіматозні органи і зберігаються там тривалий час. Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Цистоізоспороз м'ясоїдних досить поширений в усіх кліматичних зонах. Найбільш сприйнятливі до зараження кошенята й цуценята з перших днів після народження і до 6-місячного віку. Джерелом збудників інвазії є перехворілий молодняк та дорослі тварини, що виділяють ооцисти у зовнішнє середовище. Зараження відбувається через забруднені ооцистами корми, соски молочних залоз матері, воду, підстилку, а також при поїданні інвазованих факультативних проміжних хазяїв чи їхніх органів і тканин. Поширенню хвороби сприяє скупчене утримання тварин в антисанітарних умовах, підвищена вологість повітря, неповноцінна годівля. Ооцисти досить стійкі до несприятливих чинників зовнішнього середовища, дезінфектантів і можуть зберігати життєздатність місяцями. Клінічні ознаки. Клінічний прояв залежить від дози ооцист, резистентності організму, умов утримання і годівлі тварин. Інкубаційний період триває 1 — 2 тижні. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний.
Гострий перебіг виявляється загальним пригніченням, зниженням апетиту, згодом діареєю. Фекалії спочатку рідкі, а потім стають водянистими, з домішками значної кількості слизу та прожилків крові. Слизові оболонки анемічні, живіт при пальпації болісний, шерсть тьмяна. Хворі тварини переважно лежать. Відмічають поліурію. За підгострого та хронічного перебігу клінічні ознаки менш виражені. Тварини пригнічені, худнуть, відстають у рості та розвитку, у них періодично буває пронос. Лабораторні дослідження. За життя тварин досліджують фекалії методами Фюллеборна або Дарлінга. Ооцисти цистоізоспор потрібно диференціювати від ооцист токсоплазм, саркоцист. При посмертній діагнос Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені, видимі слизові оболонки анемічні. Шерсть у ділянці ануса забруднена рідкими фекаліями. Найхарактерніші зміни в тонкій кишці, слизова оболонка якої катарально- геморагічно запалена, з ерозіями та виразками. Спостерігають десквамацію епітелію, атрофію і некроз ворсинок. Селезінка та мезентеріальні лімфовузли збільшені, кров'янисті. Безноїтіоз (Везпоіііозіз) Гостра, підгостра або хронічна хвороба великої рогатої худоби, що спричинюється одноклітинними організмами Вєзпоіііа Ьєзпоііі, В. ЬєпєШ та ін., що належать до родини ЕішегііЛае. В організмі тварин паразити перебувають у формі цист, заповнених ендозоїтами. Характеристика збудників. Цисти — це сферичні утвори розміром (0,2...0,3) х (0,5...0,6) мкм з міцною оболонкою (капсулою). Вони розміщуються переважно у місцях, багатих на сполучну тканину. Шкіра і підшкірні фасції уражуються цистами найчастіше. Рідше виявляють паразитів у фасціях і апоневрозах м'язів, сухожилках, слизових оболонках дихальних шляхів. Ендозоїти зі зрілих цист мають бананоподібну або півмісяцеву форму, розміри (2...5) х (6...12) мкм. При фарбуванні за методом Романовського цитоплазма забарвлюється у голубий, ядро — у рубіновий колір. Ендозоїти досить рухливі. Для них характерний поліморфізм, зумовлений вираженою скоротливою властивістю тіла паразита (рис. 4.10).
Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Хвороба поширена у Франції, Португалії, Казахстані, Ізраїлі, Китаї, африканських країнах. На безноїтіоз хворіють велика рогата худоба, вівці, кози, кролі, дикі жуйні тварини (архар, муфлон, косуля), однокопитні тварини — коні, віслюки (збудник В. ЬепвИі). Людина до збудників безноїтіозу не сприйнятлива. Хворіють переважно тварини віком 3 — 4 років. Самці більш сприйнятливі до захворювання, ніж самки. Молодняк до 6-місячного віку не хворіє, але може бути носієм збудників інвазії. Клінічний прояв хвороби зумовлений максимальною активністю кровосисних комах. Установлено, що тварини заражаються головним чином влітку та восени. В Африці найбільшу кількість хворих реєструють у сезон дощів (січень—березень). Експериментально доведена можливість перезараження тварин нестерильними інструментами. Безноїтії досить стійкі у зовнішньому середовищі. За температури +4 °С вони зберігаються у тканинах до 7 міс. Клінічні ознаки. Інкубаційний період при експериментальному зараженні тварин триває 6 — 10, а іноді до 30 — 45 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий, хронічний і безсимптомний. Гострий перебіг виявляється підвищенням температури тіла до 41,5 °С, анорексією, загальним пригніченням, світлобоязню, сльозотечею, появою гарячих болісних набряків під шкірою, переважно кінцівок, підгруддя, мошонки. З часом шкіра в цих місцях твердіє. Пульс і дихання прискорюються, скорочення рубця сповільнюються, іноді з'являється пронос. Поверхневі лімфатичні вузли збільшуються, шерсть тьмяніє, хода стає скованою. З'являються ознаки гострого катарального та гнійного кон'юнктивіту і риніту. За підгострого перебігу відмічають набряки підшкірної клітковини, прогресуюче схуднення, потовщення й затвердіння шкіри в місцях набряків унаслідок розростання фіброзної тканини. Волосся випадає, шкіра тріскається. З тріщин витікає серозно-кров'яниста рідина, при підсиханні якої утворюються струпи. Хворі тварини переважно лежать, у них з'являються пролежні. Хронічний перебіг може тривати місяцями й роками. Набряки підшкірної клітковини поступово зникають, однак шкіра залишається потовщеною, грубою, вкритою струпами. При відпаданні останніх залишаються гнійні рани. Тварини стають виснаженими, слабкими, у них знижується продуктивність, розвивається генералізований склеродерматит. Лабораторні дослідження. У період гострого перебігу хвороби рекомендується проводити мікроскопію мазків периферичної крові, забарвлених за методом Романовського. При цьому вдається виявити вегетативні форми безноїтій, однак слід переглянути не менш як 1000 полів зору мікроскопа. Проводять біопсію шкіри (1 — 1,5 см2). З біоптату готують мазки, забарвлюють за Романовським і розглядають під імерсійною системою. Можна досліджувати нативні препарати. Для цього кілька цист вміщують на предметне скло, добавляють краплю фізіологічного розчину, накривають іншим скельцем і розглядають за великого збільшення мікроскопа. При цьому видно рухливі ендозоїти бананоподібної чи півмісяцевої форми. Безноїтіоз слід диференціювати від псороптозу, стригучого лишаю, екземи, неспецифічних дерматитів. Збудників безноїтіозу в патологічному матеріалі потрібно відрізнити від токсоплазм, саркоцист, лейшманій. Патологоанатомічні зміни залежать від інтенсивності й характеру перебігу хвороби. Шкіра в ділянці підгруддя, живота, кінцівок, мошонки потовщена, складчаста, місцями — ділянки облисіння та ерозій. Поверхневі лімфатичні вузли збільшені, на розрізі соковиті. У підшкірній клітковині, м'язових апоневрозах, слизових оболонках носової порожнини, гортані, трахеї видно цисти розміром до 5 мм. Поперечна покресленість м'язів згладжена, міжм'язова сполучна тканина інфільтрована і потовщена. Печінка збільшена, глинистого кольору. Паренхіма сім'яників самців атрофована, епітелій канальців некротизований.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 468; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.175.21 (0.009 с.) |