Хілоденельоз (СНіІогіепеІІозіз)

Хвороба ставкової риби, що характеризується ураженням шкірного по­криву і зябрового апарату.

Характеристика збудників. Збудники — війчасті інфузорії Скіїо- йепеїїа сургіпі і Ск. кехазііскиз. Їхнє тіло має брунькоподібну форму, сплющене в спинно-черевному напрямку, з виїмкою на задньому кінці. Розміри (40...70) х (30...57) мкм. Війки, що є лише на черевному боці, роз­міщені в кілька паралельних рядів. Ротовий отвір знаходиться на перед­ньому кінці, від нього відходить гло­тка з паличковим апаратом, який паразит використовує під час їжі. Макро- і мікронуклеуси розміщені ближче до заднього кінця (рис. 4.21).

Методи діагностики. Епізоото­логічні дані. Хворіють на хілодене- льоз коропи, товстолобики, білий амур, форелі, соми. Збудники — хо­лодолюбні інфузорії. Масове їх роз­множення настає за температури +5... +10 °С. З підвищенням темпе­ратури їх розмноження сповільнюєть­ся, а при +20 °С — припиняється. Особливо чутливі до збудників одно­річки з другої половини зими та на­весні. Влітку риби звільняються від паразитів, а восени кількість ураже­них риб знову збільшується. Зара- жвння відбувається внаслідок поши­рення збудників з однієї риби на ін­шу. В період зимівлі створюються сприятливі умови для інтенсивного розмноження інфузорій. Щільність по­садки, погіршення гідрологічного та гідрохімічного режимів у зимівниках, виснаження риби після зимівлі мають вирішальне значення у виникненні епізоотій. Насамперед захворюють найменш вгодовані однорічки, а потім і добре вгодовані. Джерелом інвазії є дика й сміттєва риба, а також цисти па­разитів, які проникають у стави з джерела водозабезпечення.

Клінічні ознаки. Характерна клінічна ознака — утворення голу­бувато-сірого нальоту на поверхні шкіри риб, що складається зі слизу та відмерлих епітеліальних клітин. Зябра набувають світлого забарвлення внаслідок некрозу зябрової тканини. Риба поводиться неспокійно, підніма­ється до ополонок, заковтує повітря. Після танення льоду однорічки ви­стрибують з води. Вони виснажуються, не реагують на зовнішні подраз­
нення, їх легко можна зловити руками. Нерідко спостерігається масова за­гибель риби.

Лабораторні дослідження. Скальпелем роблять зскрібок слизу зі шкіри риби, наносять його на предметне скло, добавляють кілька крапель водопровідної води і накривають покривним скельцем. Якщо в полі зору мі­кроскопа за збільшення 7 х 8 буде виявлено понад 20 хілоденел, це свідчить про початок хвороби. Поодинокі особини захворювання спричинити не мо­жуть. З кожного ставу досліджують не менш як 25, а клінічно оглядають не менш як 100 рибин.

Патологоанатомічні зміни. Наявність нальоту голубувато-сірого ко­льору на поверхні тіла, особливо на голові.

Триходиноз (ТгісНогііпозіз)

Хвороба риби, що характеризується ураженням шкіри та зябер.

Характеристика збудників. Зареєстровано 6 видів інфузорій: Тгіскойіпа шиіаЬіІіз, Т. асиіа, Т. рейісиїиз, Т. ерігооііса, Т. шетійіопаїіз, Т. іїошегдиеі. Тіло триходин блюдце- або грушоподібної форми, розміром 25 — 76 мкм. У паразита є своєрідний опорний вінчик, що складається з хітинових гачків. Ядро підковоподібної форми. На верхньому й нижньому дисках тіла інфузорії розміщені два кола війок, за допомогою яких три- ходини плавають у воді й швидко рухаються по поверхні тіла та зябрах риби.

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. До захворювання сприйнятливі усі види ставкової риби на стадії личинок, мальків, цьоголі­ток і річняків. Дорослі риби не хворіють, але є носіями збудників. Мальки заражаються на 4 — 5-ту добу після виходу личинок з ікри. Максимальне ураження риби інфузоріями спостерігається влітку та восени. Збудники поширюються з інвазованою рибою або з водою, в якій триходини живуть 1 - 2 доби.

Клінічні ознаки. Шкірний покрив риби вкривається білуватим нальо­том слизу і стає матовим. Спочатку ураження виявляють тільки на голові та спині, а в разі інтенсивної інвазії — по всьому тілу. Риба стає неспокійною, збирається на притік. Число хворих з кожним днем збільшується. При висо­кій інтенсивності інвазії (50 — 100 паразитів) вона піднімається на поверхню води, заковтує повітря. Багато риби гине.

Лабораторні дослідження. Проводять дослідження зскрібків зі шкіри та зябер (методика, як при хілоденельозі). Часто спостерігається змішана інвазія з іхтіофтиріозом і хілоденельозом.

Патологоанатомічні зміни. Тіло риби вкрите значною кількістю слизу та злущеного епітелію. Зябра гіперемійовані, набряклі, часто з чис­ленними крововиливами.