Похідні дигідропіридину: ніфедипін,

НІКАРДИПІН, НІМОДИПІН, АМЛОДИПІН

Клініка: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження АТ, брадикардія/тахікардія, брадиаритмія. При важкому отруєнні - втрата свідомості, кома, коллапс, пригнічення функції синусного вузлу.

Лікування:

1. Промивання шлунку (при необхідності - тонкого кишечнику), призначають вугілля активоване усередину (2-3 столові ложки на 1 л води).

2. Антидотом являються препарати кальцію - в/в введення 10% розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату, с наступним переключанням на тривалу інфузію.

3. При значному зниженні АТ – показано повільне в/в крапельне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну (дивись вище).

4. При розвитку серцевої недостатності – в/в введення строфантину.

5. При нарушениях серцевої провідності – атропіну сульфат.

6. Контроль за вмістом глюкозі в крові і електролітів (K⁺, Ca²⁺).

 

АНТИКОАГУЛЯНТИ НЕПРЯМОЇ ДІЇ:

НЕОДИКУМАРИН, ФЕНІЛІН, СИНКУМАР, ВАРФАРИН

Клініка: головна біль, запаморочення, нудота, блювота, понос, симптоми гострого живота, кровавий стул, кровотечі з роту, ясен, носоглотки, шлункові і кишкові кровотечі, крововиливи в м’язах. Самий ранній симптом передозування - гематурія.

Лікування:

1. Негайне надання медичної допомоги на місці, уведення антидоту. Антидот - вітамін К. В/в крапельно в 300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або поліглюкіну вводять 3-5 мл 1 % розчину вікасолу, потім під контролем протромбіну і коагуляцією крові в/м 1-2 мл 1 % розчину вікасолу 3-4 рази на добу.

2. Рутин по 0,025 г 3-4 рази на добу або рутамін по 1 мл 1-3 рази на добу під шкіру або в/м.

3. Аскорбінова кислота - 2-5 мл 5 % розчину в/в в 200-300 мл 5 % розчину глюкози або поліглюкіну.

4. Кальція хлорид - 10-20 мл 10 % розчину в/в повільно, повторно.

5. Переливання гемостатичних доз свіжої одногрупової крові по 75-150 мл.

 

ПАХІКАРПИН

Клініка: слабкість, запаморочення, головний біль, шум у вухах, почуття розпирання в голові, нудота, блювота, відчуття жару в тілі, озноб. Погіршання зору, райдужні круги перед очима, розширення зіниць. Хитка хода. Блідість шкіри, похолодання кінцівок, акроціаноз, болі в ділянці серця, серцебиття змінюється на сповільнення пульсу. Болі внизу живота; ознаки часткового аборту у вагітних (маточна кровотеча).

Лікування:

1. Термінове виведення токсину з шлунку.

2. Введення антидотів:

2.1 Прозерин – 1-2 мл 0,05 % розчину під шкіру (добова доза при II стадії отруєння 10-15 мл; при III стадії 20-30 мл).

2.2 Динатрієва сіль аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) – 1-3 мл 1 % розчину в/м (добова доза 8 мл).

2.3 Карбахолін – 1-1,5 мл 0,01 % розчину під шкіру - при переважній блокаді парасимпатичних ганглиєв (при відсутності карбахоліну можно ввести ацеклідин).

2.4 Тіаміну бромгідрат (вітамін В ₁) – 15-20 мл 5 % розчину на добу в/в.

2.5 Ефедрин, адреналін, норадреналін, новодрин - при переважній блокаді симпатичних ганглиєв.

 

КАРБАМАЗЕПІН

Клініка. Перші симптоми гострого отруєння з’являються через 1-3 години після застосування - нудота, блювота, нейром'язових розлади, втрата свідомості, глибока кома. Реєструються судоми, особливо у дітей молодшого віку, тремтіння і смикання м’язів, атетозоподібні рухи, гіперекстензія (можливість більшого, ніж у нормі, розгинання в суглобі), атаксія, запаморочення, ністагм, психомоторні порушення, гіпер-, а потім гіпорефлексія. Серцево-судинні порушення - тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення атріовентрикулярної провідності, у випадку важкого отруєння – шоковий стан. При важкому отруєнні реєструються порушення дихальної системи – переривчастість і пригнічення дихання.

Лікування. Терапевтичні заходи при отруєнні карбамазепіном неспецифічні.

1. Викликати блювоту.

2. Промивання шлунку через зонд великою кількістю води, водною суспензією активованого вугілля (2 стол. ложки на 1 л води).

3. Проносне - 30-35 г магнію сульфату в 0,25 л води вводять через зонд після промивання шлунку.

4. Форсований діурез (в/в 40-80 мг лазіксу на тлі уведення великої кількості рідини).

5. Протишокові заходи - норадреналін у вигляді в/в перфузії, допамін, добутамін, гідрокортизону гемісукцинат, преднізолон.

6. При порушенні дихання - бемегрид (10 мл 0,5% розчину в/в повільно, при судомах протипоказаний), кордіамін, сульфокамфокаїн.

7. При судомах - діазепам (2 мл 0,5% розчину в/м).

При порушеннях з боку серцево-судинної системи необхідні моніторинг ЕКГ, АТ, температури тіла, зіничного рефлексу. Якщо синусова тахікардія не минає після виведення хворого з шоку, призначають 2-5 мг піридостигміну в/м.

 

ІЗОНІАЗИД

Клінічна картина гострого отруєння обумовлена виборною нейротоксичною (судорожною) дією ізоніазиду. Спостерігаються дізуричні і диспепсичні розлади, запаморочення, біль у животі. При важкому отруєнні - судоми з апное з втратою свідомості.

Лікування:

1. Вітамін В₆, 5 % розчину - 10-15 мл в/в.

2. Інтубація трахеї після в/в уведення діазепаму (або оксибутірату натрію) і м'язових релаксантів (дитилін, лістенон), переведення хворих на ШВЛ.

3. Промивання шлунку, вугілля активоване через зонд (1 г/кг), сольове проносне.

4. Форсований діурез з алкалізацією плазми крові шляхом в/в уведення 4 % розчину бікарбонату натрію.

5. Ранний гемодиализ.

6. Ентеросорбція.

7. Повторно введення вітаміну В₆.

8. Антибіотики.

9. Симптоматичне лікування, включаючи протектори гіпоксії: ГОМК (натрію оксибутірат), пірацетам, ноофен