Амілнітрит. Нітрогліцерин. Нітронг. Сустак.

НАТРІЮ НІТРИТ

Клініка: головний біль, запаморочення, почуття переповнення голови кров'ю, червоні кола перед очима, почервоніння обличчя і шиї. Шкіра ціанотична, іноді жовтянична. Судоми. Дихання порушується. Свідомість втрачається. Зіниці розширені. Пульс частішає, артеріальний тиск падає.

Лікування:

1. Повний спокій. Забезпечити доступ свіжого повітря. Оксигенотерапія (антидотну властивість має гіпербарична оксигенація).

2. Антидоти: глюкоза, метиленовий синій, цистеїну гідрохлорид, гіпербарична оксигенація.

2.1 Хромосмон (1% розчин метиленового синього в 25% розчині глюкози) -7-10 мл в/в.

2.2 Цистеїну гідрохлорид (1-2 мл 2 % розчину в/м); цистамін всередину по 0,4 г 3-4 раза на добу на протязі декілька днів.

3. Промивання шлунку (при отруєнні таблетувальними препаратами) водою з суспензією активованого вугілля; наприкінці ввести через зонд 30 г магнію сульфату, розчиненого в склянці води.

4. Глюкоза (500-8000 мл 5% розчину в/в крапельно з 10-15 мл 5% розчину аскорбінової кислоти)

5. Натрію гідрокарбонат (500-700 мл 4% розчину в/в крапельно під контролем pH сечі).

6. Фуросемід (лазикс) 4 мл 1% розчину.

 

АМІНАЗИН (ХЛОРПРОМАЗИНУ ХЛОРГІДРАТ)

Клініка: слабкість, розбитість, сонливість. Запаморочення з втратою свідомості при швидкому переході з горизонтального положення у вертикальне. Зниження температури тіла. Загальна депресія. М'язова гіпотонія, іноді –судоми. Паркінсонізм. Нудота, понос, болі в епігастрії, хвороблива дефекація, потім атонічний запір. Набряклість шкіри повік, затилля кисті, передпліччя. Кропивниця. Папульозні висипання. Хворобливе ковтання. Тони серця приглушені. Тахікардія. Артеріальний тиск знижений. Колапс. Ортостатичний колапс. Токсичний гепатит. Збільшення і хворобливість печінки. Жовтуха. Підвищена коагуляція крові. Лейкопенія. В важких випадках спостерігається агранулоцитоз. Альбумінурія, мікроерітроцитурія, циліндрурія.

Лікування:

1. Постільний режим, повний спокій.

2. Антидоти: бемегрид, меридил, димедрол.

2.1 Бемегрид (10 мл 0,5% розчину в/в повільно, при судомах протипоказаний).

2.2 Меридил 0,01 г 3-5 раз на добу, запивать горячей водой.

2.3 Димедрол 1% розчин 2 мл в/м.

3. Промивання шлунку водною суспензією активованого вугілля або 0,01–0,02% розчином калія перманганату, або 2% розчином магнію оксида

4. Сольове проносне – 30-50 г магнію сульфата.

5. В/в крапельні інфузії по 500-800 мл 5% розчину глюкози і ізотонічного розчину натрію хлориду с подальшою стимуляцією діурезу шляхом в/в уведення 40-60 мг лазиксу.

6. Ефедрин (2 мл 5% розчину під шкуру).

7. Сульфокамфокаїн (3-4 мл 10% розчину в/м), чергувати з введенням кордіаміну по 2 мл під шкуру.

8. Строфантин, 0,5-0,7 мл 0,05 %розчину в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в/в повільно.

 

АМІНОФІЛФІН (ЭУФІЛІН)

Клініка: головний біль, запаморочення, пульсація в скронях, безсоння, збудження, профузний піт, нудота, блювота, печія в стравоході, шлунку, понос з тенезмами, втрата апетиту, слинотеча, тахікардія, нерегулярний пульс малого наповнення, зниження артеріального тиску. Колапс. Миготлива аритмія. Швидке глибоке дихання. Тремор пальців рук, тремтіння рук, ніг. Эпілептиформні судоми. Підвищення коагуляції крові. Поліуриія.

Лікування:

1. Повний фізичний, психічний спокій. Тепле поміщення.

2. Промивання шлунку водною суспензією активованого вугілля (2 столові ложки на 1 склянку води) або 2-3 % розчином магнію оксиду, або 2% розчином натрію гідрокарбонату.

3. Барбітурати: фенобарбітал (люминал) – 0,005 -0,1 г або барбітал натрій (мединал) -0,3 г або барбітал (веронал) – 0,25 г, або амобарбітал-натрій (барбаміл) – 0,1 -0,2 г.

4. Діазепам (2 мл 0,5% розчину в/м).

5. Броміди: 2% розчин броміду натрію або броміду калія по 1 столовій ложці 3 раза на день.

6. Новокаїнамід (3-5 мл 10% розчину в/м) або хінідин (по 0,1 г кожні 4 години при тахікардичних формах порушення серцевого ритму). Этацизін – 0,05 г сублінгвально.

7. Сульфокамфокаїн (2 мл 10% розчину під шкіру).

8. Корглікон (1 мл 0,06% розчину в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду в/в повільно).

ПАРАЦЕТАМОЛ

Клініка: провідними симптомами при отруєнні (передозуванні) парацетамолом являються гематологічні і печінкові симптоми:

· Гематологічні симптоми: гемолітична анемія, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія;

· Печінкові симптоми: важке пошкодження печінки (токсичними дозами), помірне підвищення печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).

Інші ефекти: висипання на шкірі, гіпоглікемія, запаморочення, збудження, дезорієнтація.

Великі дози парацетамолу (7-10 г) викликають обширне гепатоцелюлярне пошкодження з центральним лобулярним некрозом та гострий нирковий тубулярний некроз (розвиваються через 24-48 годин після отруєння), і можуть спричинити смерть.

Печінкова токсичність розвивається внаслідок дії токсичного метаболіту N-метил-п-бензохінонімін, який у разі застосування терапевтичних доз інактивується внаслідок кон'югації з глютатіоном. Виснаження печінкового та ниркового глютатіону посилює цю токсичність.

Лікування гострогоотруєння парацетамолом включає промивання шлунку, застосування активованого вугілля. Застосування донаторів сульфгідрильних SH- груп ацетилцистеїну (АЦЦ) і цистаміну (підвищують утворення глютатіону в печінці) і метіоніну (стимулює процес кон'югації). Введення ацетилцистеїну, цистаміну і метіоніну ефективно в перші 12 годин після отруєння, доки не настали необоротні зміни клітин.

 

АНАЛЬГИН (МЕТАМІЗОЛ НАТРІЮ),

ДИКЛОФЕНАК-НАТРІЙ (ВОЛЬТАРЕН),

ІБУПРОФЕН (НУРОФЕН), ФЕНИЛБУТАЗОН (БУТАДІОН)

Клініка: збуджений стан, судоми, безсоння, болі в області шлунку (надчеревна ділянка), нудота, блювота. Блювотні маси рясні, підвищеної кислотності. Випорожнення частішають, понос з домішкою значної кількості слизи. Висипання на шкірі по типу кропив'янки, ексфоліативного дерматиту, дифузної еритеми. Кон’юнктивит, риніт, стоматит, гіпертермія. Геморагічна пурпура. Серцево-судинна недостатність, колапс. Гематурія, альбумінурія. Зниження коагуляції крові, тромбоцитопенія, гіпохромна анемія, лейкопенія, метгемоглобинемія, агранулоцитоз.

Лікування.

1. Повний фізичний та психологічний спокій. Зігріти хворого, затемнити приміщення. Споживання великої кількості молочної рідини (при набряках - фуросемід).

2. Промивання шлунку великою кількістю води з додаванням активованого вугілля або магнію оксиду. Наприкінці процедури через зонд вводять 30 г натрію сульфату розчиненого в 1 стакані холодної кип'яченої води.

3. Антидоти: фолієва кислота, метилурацил, ціанокобаламін.

3.1 Фолієва кислота (0.005 г) з аскорбіновою кислотою (0,1 г) в таблетках по 1-2 таб. 3-4 рази на добу.

3.2 Ціанокобаламін (2 мл 0,01 % розчину в/м 1-2 раза на добу).

3.3 Натрію нуклеїнат (5 мл 2 % розчину в/м 2 раза на добу).

4. Форсований діурез (в/в 40-80 мг лазікса на тлі уведення великої кількості рідини).

5. Кальцію глюконат (або хлорид)-10 мл 10% розчину в/в повільно.

 

АСПІРИН. САЛІЦИЛАТИ

Смертельная доза аспірину: 30-50 г, для дітей – 10 г.

Клініка. При застосуванні усередину саліцилової кислоти, особливо спиртового розчину, виникає біль по ходу стравоходу, в шлунку, повторна блювота, часто с кров’ю, іноді рідкий стул з домішкою крові. Характерні шум у вухах, послаблення слуху, розлад зору. Хворі збуджені, ейфорійні. Дихання гучне, частішає, може настати коматозний стан.

Саліцилати зменшують зсілість крові, тому постійною ознакою отруєння являються геморагії на шкірі, профузні (масивні) носові та маточні кровотечі.

Прогноз зазвичай сприятливий для життя.

Лікування. Після промивання шлунку через зонд вводять всередину вазелінову олію (1 стакан), дають проносне - 20-30 г сульфату натрію (глауберова сіль). Підсилене лужне пиття гідрокарбонату натрію (питьевая сода) або в клизме (із розрахунку 0,4 г/кг маси тела) кожну годину до відновлення нормальної частоти дихання і появи лужної реакції сечі.

Призначення великих доз аскорбінової кислоти (до 0,5-1 г) на добу всередину або в ін'єкціях прискорює знешкодження саліцилової кислоти. При кровотечі – вікасол, кальцію хлорид, переливання крові. Лікування ниркової і печінкової недостатності, опіків травного тракту.