Соціальне обслуговування людей похилого віку

Соціальне обслуговування – це сукупність соціальних послуг, які надаються громадянам похилого та старого віку в домашніх умовах або спеціалізованих закладах та спрямовані на задоволення потреб, необхідних для нормального розвитку особистості. Воно містить у собі соціально-побутову та морально-психологічну підтримку.

Основні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування старих людей:

- дотримання прав людини й громадянина;

- надання державних гарантій;

- забезпечення рівних можливостей в одержанні соціальних послуг та їхньої доступності для старих людей;

- наступність усіх видів соціального обслуговування;

- орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби;

- пріоритет заходів із соціальної адаптації громадян похилого віку.

Держава гарантує літнім і старим людям можливість одержання соціальних послуг на основі принципу соціальної справедливості незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового становища, місця проживання, відношення до релігії.

Система соціального обслуговування базується на використанні та розвитку всіх форм власності і має державний, муніципальний та недержавний сектори соціального обслуговування:

1. Державний сектор соціального обслуговування складається з органів управління соціальним обслуговуванням, органів соціального обслуговування, а також органів соціального обслуговування, які знаходяться в державній власності.

2. Муніципальний сектор соціального обслуговування має органи управління соціальним обслуговуванням та заклади муніципального підпорядкування, які надають соціальні послуги. Основною формою муніципального сектору є територіальні центри соціального обслуговування громадян похилого віку. Територіальні центри соціального обслуговування здійснюють організаційну, практичну та координаційну діяльність з надання різних видів соціальних послуг.

До завдань територіального центру соціального обслуговування відносяться: виявлення старих людей, що потребують соціальної підтримки; надання різних соціально-побутових послуг разового або постійного характеру; аналіз соціально-побутового обслуговування осіб старечого віку; залучення різних державних і недержавних структур до вирішення питань надання соціально-побутової, медико-соціальної, психологічної та юридичної допомоги літнім і старим людям.

Аналіз основних напрямків діяльності територіальних центрів соціального обслуговування свідчить про те, що дана модель соціальної служби, орієнтована на роботу з літніми й старими людьми, одержала найбільше поширення й визнання і є найбільш типовою.

3. Недержавний сектор соціального обслуговування об’єднує відпoвідні заклади, які за формою власності не відносяться до державних та муніципальних, а також осіб, які здійснюють приватну діяльність у сфері соціального обслуговування. До цього сектору відносяться громадські об'єднання, професійні асоціації, благодійні та релігійні організації, діяльність яких пов’язана з соціальним обслуговуванням старих людей.

Соціальне обслуговування старих людей має такі форми:

- стаціонарне соціальне обслуговування;

- напівстаціонарне соціальне обслуговування;

- нестаціонарне соціальне обслуговування.

Стаціонарне соціальне обслуговування спрямоване на надання різнобічної соціально-побутової допомоги громадянам літнього й старечого віку, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування й потребують за станом здоров’я постійного догляду й спостереження. Це обслуговування включає заходи щодо створення найбільш адекватних віку й стану здоров’я умов життєдіяльності, реабілітаційні заходи медичного, соціального й лікувально-трудового характеру, забезпечення догляду й медичної допомоги, організацію відпочинку й дозвілля літніх і старих людей.

До стаціонарних форм соціального обслуговування належать пансіонати для ветеранів праці й інвалідів, ветеранів війни, окремих професійних категорій старих людей (артистів та ін.); спеціальні будинки для самотніх і бездітних подружніх пар із комплексом служб соціально-побутового призначення; спеціалізовані будинки-інтернати для колишніх ув'язнених, що досягли старечого віку.

Напівстаціонарне соціальне обслуговування містить у собі соціально-побутове, медичне й культурне обслуговування літніх і старих людей, організацію їхнього харчування, відпочинку, забезпечення їхньої участі в посильній трудовій діяльності й підтримка активного способу життя. На напівстаціонарне соціальне обслуговування приймаються нужденні в ньому громадяни літнього й старечого віку, що зберегли здатність до самообслуговування й активного пересування, які не мають медичних протипоказань до зарахування на соціальне обслуговування.

Напівстаціонарні форми соціального обслуговуванні включають відділення денного й нічного перебування, реабілітаційні центри, медико-соціальні відділення.

Нестаціонарні форми соціального обслуговування створені для надання соціальної допомоги й обслуговування старих людей, які бажають проживати у звичних для них домашніх умовах. Серед нестаціонарних форм соціального обслуговування на перше місце варто поставитисоціальне обслуговування вдома.

До нестаціонарних форм соціального обслуговування належать соціальне обслуговування вдома, термінове соціальне обслуговування, соціально-консультативна допомога, соціально-психологічна допомога.

Соціальне обслуговування старих людей може бути постійним або тимчасовим, залежно від їхнього бажання. Воно може бути повністю безкоштовним, частково платним або платним.

Основні соціальні послуги, що надаються вдома:

- організація харчування й доставка продуктів додому;

- допомога в придбанні медикаментів, продовольчих і промислових товарів першої необхідності;

- сприяння в одержанні медичної допомоги, супровід у медичні установи, поліклініку, лікарню;

- сприяння в організації юридичної допомоги й інших правових форм допомоги;

- підтримка умов проживання відповідно до гігієнічних вимог;

- сприяння в організації ритуальних послуг і в похованні самотніх померлих;

- організація різних соціально-побутових послуг залежно від умов проживання в місті або селі;

- допомога в оформленні документів, у тому числі для встановлення опіки й піклування;

- влаштування до стаціонарних установ соціального обслуговування.

Тема 10