Основні фактори, що впливають на формування організаційних структур управління.

Люди схильні опиратися змінам унаслідок невизначеності, загрози власним інтересам, різного ставлення до змін, відчуття втрати, переконання, що зміни не принесуть нічого доброго і т.п. Співучасть, співбесіди, турбота про працівників, зіставлен­ня аргументів різних сторін, відкрите обговорення нововведень - це методи подолання опору змінам.

Зміни можна запровадити багатьма методами. Найзагальніші сфери змін охоплюють організаційну структуру, техноло­гію, персонал. У межах цих трьох широких категорій є і певні специфічні сфери змін.

Рис. 10. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації.

 

 

Таблиця 2.

Причини опору працівників змінам та шляхи його подолання

 

 

 

Структура підприємства. Структура виробничої системи

Структура підприємства.

Організаційні структури підприємств відрізняються значною розмаїтістю. Їхня типологія й умови застосування розглядаються в наступних главах дійсного посібника. Вибір конкретної організаційної форми підприємства залежить від таких об'єктивних факторів, як масштаби його діяльності, широта виробничого профілю фірми, специфіка випускає продукції, що, або надаваних послуг, рівень кооперації й повнота виробничого циклу здійснюваних робіт.

Важливо відзначити, що організаційна структура підприємств є динамічним елементом сучасного менеджменту, що гнучко реагує на зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Нерідко в рамках одного підприємства використається кілька різних типів організаційних структур керування: для швидко, що розвиваються напрямків, техніки й технології створюються програмні комплекси, а для традиційних видів продукції використається стійка лінійна структура. Сполучення різних типів структур у рамках однієї фірми створює умови для найбільш раціональної просторової організації здійснюваних процесів.

Ланка (орган) керування є відособленим осередком зі строго обкресленими функціями, правами й відповідальністю. До ланок керування ставляться окремі структурні підрозділи (відділи, цехи, ділянки), керівники й головні фахівці (головний інженер, головний бухгалтер), фахівці, посади яких не включені до складу конкретних структурних підрозділів (юрист, метролог). Ланки керування, що перебувають на одному щаблі керування, є рівноправними. Стосовно них виділяють вищестоящі й нижчестоящі ланки керування.

Співпідпорядкованість ланок керування характеризується їхнім розподілом по щаблях керування. Щабель керування – сукупність ланок однакової підпорядкованості. Щаблі керування показують послідовність підпорядкування ланок керування знизу доверху. На вищому ієрархічному рівні керування перебуває директор і його заступники, на нижчому - майстра ділянок.

Кількість щаблів керування залежить від обсягу виробництва й складності випускає продукції, що. Структура керування в більшості випадків буває двоступінчастої й триступінчастої.

Двоступінчаста структура керування характерна для підприємств із безцеховою структурою: завод – ділянка. Майстри ділянок безпосередньо підкоряються директорові підприємства.

Триступінчаста структура характерна для підприємств, що мають цехову структуру: директор – начальники цехів – майстра.

Зв'язку між ланками керування можуть бути двох типів: вертикальні й горизонтальні.

Вертикальні - це зв'язку підпорядкування й керівництва між різними щаблями керування. Вертикальні зв'язки відповідають установленій підпорядкованості елементів системи й відбивають лінійні повноваження, тобто право розпоряджатися ресурсами (насамперед людськими). Наприклад, зв'язок між директором підприємства й начальником цеху.

Горизонтальні зв'язки виникають між ланками одного щабля керування. Вони відбивають штабні повноваження, тобто право виробляти рекомендації із властивого даному органу функції, але не право розпорядництва. Наприклад, зв'язок між начальниками цехів.

Вертикальні зв'язки можуть бути лінійними й функціональними.