Сутність організації управління підприємством.

Основою управління підприємством є особливий вид інте­лектуальної діяльності, що застосовує різноманітні засоби і методи впливу на процеси, пов'язані з ефективним функ­ціонуванням підприємств. Апарат і засоби управління орга­нізовані в чітко структуровану та упорядковану систему, у якій кожний елемент має своє місце, визначене його функціональним призначенням та ієрархією. Поєднання діяльності цих еле­ментів в єдиному процесі становить сутність організації управління.

Організація управління — один із чинників розвитку економіки, через неї реалізується дія об'єктивних законів функціонування ринку; вона є передумовою суспільного виробництва.

Ключовою проблемою в організації управління є структура системи управління. Знаючи структуру, можна цілеспрямовано впливати на склад і зміст окремих елементів системи управ­ління, приводити її до відповідності зі змінами умов вироб­ництва, і навпаки, будь-які спроби змінити склад і зміст системи управління, завчасно не спроектувавши її конфігурацію в цілому, приречені на невдачу.

З позиції комплексного підходу в системі управління можна виділити кілька відносно відокремлених, але взаємозв'язаних і взаємообумовлених елементів:

• апарат управління;

• механізм управління;

• процес управління;

• засоби, що забезпечують процес управління;

• механічне вдосконалення управління. Організаційна побудова різноманітних систем управління, що застосовуються на практиці, ґрунтується на перелічених вище елементах.

Апарат управління підприємством — це колектив пра­цівників, котрий здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління. До його складу входять працівники, які готують управлінські рішення, ухвалюють їх та забезпечують процес реалізації. Відповідно до виконуваних функцій в апараті управління виділяють керівників, фахівців (спеціалістів) та технічних виконавців. Апарат управління функціонує в межах певної організаційної структури управління.

Організаційна структура управління визначає необхідну кількість управлінського персоналу та розподіл його по підроз­ділах апарату управління; установлює склад цих підрозділів; регламентує адміністративні, функціональні та інформаційні взаємовідносини між працівниками апарату управління та підрозділами; установлює права, обов'язки та відповідальність працівників управління; визначає вимоги до професійного рівня працівників тощо.

Ефективність роботи апарату управління залежить від правильного підбору, розстановки, оцінки кадрів. Тому кадрова політика є найважливішим компонентом системи управління. Як би рішуче ми не впроваджували елементи ринку — роз­державлення, приватизацію, вільне ціноутворення, реструк­туризацію і санацію підприємств, економічне стимулювання тощо, вони нічого не варті без кваліфікованого підбору кадрів та залучення до процесу реформування економіки людей, котрі володіють належними діловими якостями та фаховими знан­нями, неординарним мисленням, сміливістю брати на себе відповідальність за конкретні дії.

Для того щоб успішно вирішувати ті чи інші завдання, працівники апарату управління повинні володіти відповідними засобами й методами, сукупність яких становить механізм управління.

Таким чином, під механізмом управління розуміють внутрішню будову системи управління.

Загалом до механізму управління входять:

• апарат вироблення цілей та завдань управління виробниц­твом;

• засоби реалізації законів і принципів управління;

• система функцій і методів управління.

Зазначені компоненти характеризують змістову сторону механізму управління. При використанні системного підходу до дослідження структури механізму управління виходять з того, що специфіка об'єкта не вичерпується особливостями його елементів, а пов'язана насамперед з характером взаємовідносин між його елементами. Між усіма компонентами механізму управління існують взаємозумовлені зв'язки. Логіка цього зв'язку така: закони породжують принципи управління; прин­ципи, у свою чергу, — цілі та завдання управління; цілі та зав­дання визначають функції і методи управління; решта параметрів системи управління, включаючи стиль та засоби, які забезпечу­ють процес управління, залежать від функцій і методів.

Що стосується засобів, котрі забезпечують процес управ­ління, то вони залежать від багатьох чинників. Серед них особливе місце посідає стиль управління, який формується на кожному підприємстві. Під стилем управління розуміють сукупність характерних способів впливу керівників на підлег­лих. У стилі управління поєднуються вимоги до підлеглих щодо одержання виробничих результатів та турбота про них. У ньому також відображаються національні особливості, традиції, які неможливо не враховувати в управлінні.

Поняття "стиль управління" тісно пов'язане з принципами управління. Принципи управління — це правила і положення, якими керуються працівники апарату управління. На практиці вони можуть бути у формі організаційних регламентів, норма­тивів, норм права і моралі, різних соціально-психологічних настанов тощо.

Усі принципи управління умовно можна поділити на дві групи:

1) системотехнічні, які відображають закони побудови та функціонування систем управління;

2) соціально-економічні, що відбивають закони розвитку суспільства економіки та виробництва.

До системотехнічних (загальноорганізаційних) принципів відносять, зокрема, такі: принцип повноважень; єдності розпо-рядництва; ієрархічності; спеціалізації та кооперації праці в управлінні.

Управлінська діяльність охоплює різноманітний спектр виконуваних робіт, спрямованих на створення найсприятли­віших умов для розвитку підприємства, більш повного та раціонального використання його ресурсів, кращої організації праці. Мета такої діяльності — підвищення ефективності виробництва та зміцнення конкурентоспроможності продукції.

Для цього працівникам апарату управління доводиться вирішувати такі завдання:

• підвищувати гнучкість виробництва і швидко змінювати асортимент виробів;

• оперативно впроваджувати нову техніку і технологію;

• забезпечувати мінімум запасів готової продукції, незавер­шеного виробництва та комплектуючих виробів;

• підвищувати якість продукції;

• організовувати й розширювати післяпродажне обслу­говування;

• постійно знижувати витрати виробництва.

Структура управління визначається як форма розподілу й координації управлінської діяльності на підприємстві. Вона включає состав органів керування й установлює характер відносин між ними.

Під організаційною структурою управління розуміють упорядковану сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їхні взаємозв'язки та дають змогу керувати організацією. До її складу входять такі елементи:

- ланки управління на кожному рівні управління;

- розміщення, зв'язки і підпорядкованість цих ланок;

- права, обов'язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкретних функцій управління;

- чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;

- ступінь централізації і децентралізації функцій управління.