Виникає недостатність біологічних мембран, яка призводить до розладнання життєдіяльності

Клітин усіх тканин організму.

Шокогенна травма є своєрідним “первинним афектом” травматичної хвороби

Як комплексного патологічного процесу, що охоплює організм пораненого. Рана

Та вогнища травматичної деструкції тканин зумовлюють еволюцію фаз ранового

Процесу, визначають ускладнення, зміну клінічних проявів. Таким чином, травматична

Хвороба зберігає патогенетичий зв’язок із раною. Сутність цього зв’язку

Різноманітна: це і нервово-рефлекторні впливи, і порушення трофіки, кровообігу,

Дихання, інтоксикація, інфекція та ін. Однак їхнім вихідним пунктом завжди є

Рана або вогнище травматичної деструкції, а наслідком — патологічні зміни органів

І систем, які, у свою чергу, чинять зворотний вплив на перебіг ранового

Процесу.

Серед розладів, патогенетично пов’язаних із травмою, передусім виділяють патологічні

Зміни, які виникають у конкретних органах і системах при травматичній

Хворобі. “Первинні” зміни виникають як наслідок безпосереднього анатомічного

Ушкодження того чи іншого органа при травмі. У міру зростання сили травмівно-

Го агента збільшується тяжкість первинних змін, таких як забій, розрив, струс.

Наприклад, при вогнепальному пораненні легені “первинно” виникають руйнування

Легеневої тканини, пульмоніт (запалення немікробного генезу), баротравма

Легень, опік дихальних шляхів, забої серця, печінки або нирок, постгемо-

Рагічна анемія, струс мозку та ін.

При травматичній хворобі первинні зміни трансформуються внаслідок виникнення

запальних і дистрофічних процесів. При цьому формуються “вторинні”

Зміни в анатомічно неушкоджених органах і системах унаслідок поширення ранової

Інфекції, токсинів, виникнення тромбоемболій, порушення нервової трофіки,

Мікроциркуляції, обмінних порушень та ін. Патогенетична основа їх ширша і

Прояви різноманітніші.

Приклади вторинних змін — вторинні посттравматичні пневмонії, вегетосу-

Динна дистонія, токсичні і септичні ускладнення, гостра пептична гастродуоде-

Нальна виразка, вторинні анемії та ін.

Крім загальних патогенетичних факторів, що зумовлюють травматичну хворобу,

Існують додаткові компоненти, спричинені конкретним “внеском” у патогенез

Кожного із локальних ушкоджень ЦНС, грудей, живота, кінцівок.

РОЗДІЛ III. ХІРУРГІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

У патогенезі травматичної хвороби певне місце посідає концепція поліорганної

Недостатності, унаслідок розвитку якої гине більшість потерпілих. Виникнення

Поліорганної недостатності при травматичній хворобі є ключовою ланкою та-

Натогенезу і потребує детальнішого розгляду.

Поліорганна недостатність. На сучасному етапі поліорганну недостатність визначено

Як єдину патогенетичну основу функціональних розладів усіх життєво

Важливих органів і систем травмованого організму в їх тісному взаємозв’язку.

Поліорганна недостатність визначається як тяжкий загальнопатологічний

Стан організму, який виникає при прогресуванні критичного стану і проявляється

Функціональною неспроможністю двох і більше життєво важливих органів і

Систем.

Останнє десятиліття в літературі використовують термін “синдром поліорганної

Дисфункції” (СПОД), який відображає динаміку прогресивної органної дисфункції,

Зокрема її ініціацію, тоді як термін “поліорганна недостатність” констатує

Розвиток фінального, клінічно визначеного етапу цієї дисфункції. Виділяють

Чотири фази розвитку СПОД.

СПОД у фазі компенсації (період прихованих проявів): загальний стан потерпілих

тяжкий і вкрай тяжкий; клінічні прояви органних дисфункцій відсутні;

Визначаються мінімальні (субклінічні) зміни функціональних і лабораторних параметрів

Основних систем життєзабезпечення.