Тиску свідчать про розвиток декомпенсації гемодинаміки, тобто про поглиблення

Шоку. Навпаки, підвищення артеріального тиску, уповільнення і поліпшення

Пульсу, нормалізація кольору і потепління шкіри підтверджують поліпшення

Стану хворого та ефективність проведеного лікування.

Велике клінічне і прогностичне значення при травматичному шоку мають

тривалість періоду артеріальної гіпотензії, глибина і тривалість “централізації”

Кровообігу. Особливу небезпеку становлять багатогодинна гіпотензія і термін порушення

Гемоциркуляції.

Принципи лікування травматичного шоку. У найзагальнішому вигляді головне

завдання лікування травматичного шоку можна сформулювати так:

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

1) припинити дію і післядію шокогенного чинника;

У максимально короткий термін поповнити ОЦК і відновити перфузію тканин

Кров’ю, тим самим забезпечивши постачання кисню, пластичних речовин та

Енергії.

Головне завдання визначає основу інтенсивної терапії травматичного шоку.

Лікування шоку має бути раннім, комплексним та індивідуальним, спрямованим

На одночасне виявлення всіх анатомічних ушкоджень і пов’язаних із ними гострих

Порушень життєво важливих функцій.

На всіх етапах лікування основною патогенетично обгрунтованою ланкою терапії

Шоку є усунення порушень мікроциркуляторної перфузії за допомогою відповідної

Інфузійно-трансфузійної терапії з використанням певних фармакологічних

Агентів, яка має відновити кровопостачання у тканинах, підтримати достатній

Рівень артеріального тиску, усунути порушення кислотно-основого стану крові та

Метоболізму взагалі.

Інфузійно-трансфузійну терапію при шоку слід розпочати якомога раніше, що

Запобігає поглибленню шокового стану, гіпоксії, ацидозу. З метою відновити

Мікроциркуляторну перфузію тканин і усунути розлади гемостазу використовують

Реологічно активні середовища (сольові розчини: ізотонічний розчин натрію хлориду,

5—10 % розчин глюкози; реополіглюкін, реоглюман). Колоїдні (поліглюкін,

Рефортан) і кристалоїдні (сольові розчини) плазмозамінники сприяють поповненню

ОЦК і відновленню мікроциркуляторної перфузії. За можливості рано поповнюють

Глобулярний об’єм крові та плазмовтрати (еритроцита маса, свіжа

Кров, свіжа нативна плазма та ін.). Таким чином, відновлення перфузії тканин

Кров’ю при інфузійно-трансфузійній терапії забезпечується нормалізацією кількісного

І якісного складу крові, відновленням збіднілих позасудинних рідинних

Просторів, усуненням ацидотичних метаболічних порушень і відновленням енергетичних

Потреб організму.

Об’єм інфузії визначається дефіцитом ОЦК і тяжкістю шокового стану і може

Досягати 3—8 л на добу.

Патогенетичний характер мають також остаточне спинення кровотечі, відновлення

І стабілізація центральної і периферійної гемодинаміки, нормалізація дихання

І газообміну, усунення вогнищ травматичної деструкції та інтоксикації.

Анатомічні ушкодження мають бути усунені в найкоротший термін за допомогою

Щадних, але адекватних оперативних втручань із використанням необхідної анес-

Тезіолого-реанімаційної підтримки.

Протишокові заходи потрібні на всіх трьох основних етапах:

Заходи першої групи (місце події і транспортування) спрямовані на припинення

післядії шокогенного чинника і поповнення ОЦК;

2) заходи другої групи (лікувальний заклад) спрямовані на усунення порушень

гемодинаміки, дихальної недостатності і анатомічних ушкоджень;

Заходи третьої групи (спеціалізовані центри) спрямовані на корекцію і профілактику

Розвитку поліорганної недостатності.

Усі лікувальні етапи мають охоплювати:

1) адекватне знеболювання;

2) спинення кровотечі;

РОЗДШ III. ХІРУРГІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ