Поліпшення зовнішнього дихання, інтенсивну оксигенотерапію, ШВЛ (“рот

у рот”, апаратне дихання);

4) іммобілізацію переломів;

Поповнення крово- і плазмовтрати (переливання кристалоїдних і колоїдних

плазмозамінників, гемотрансфузія);

Усунення метаболічних розладів і ендотоксемії (дезінтоксикаційна терапія,

гемосорбція, плазмаферез);

Відновлення енергетичних потреб організму (парентеральне харчування).

На стаціонарному етапі додатково виконують оперативні втручання, спрямовані

На усунення анатомічних ушкоджень і відновлення структури і функції органів

І тканин, заходи щодо профілактики розвитку органної і поліорганної недостатності.

Лікування шоку має бути комплексним, диференційованим і патогенетично

Обгрунтованим. Лікувальні заходи спрямовують на усунення причини шоку і відновлення

Порушених функцій огранізму.

ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІОРГАННА НЕДОСТАТНІСТЬ.

ОСНОВИ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Вивчення патогенезу тяжких травм мирного часу та бойових ушкоджень свідчить,

Що ранній посттравматичний період, який характеризується проявами травматичного

Шоку, не вичерпує всіх патогенетичних закономірностей перебігу посттравматичного

Періоду. Період травматичного шоку переходить у наступний, в

Якому проявляються функціональна недостатність життєво важливих органів, зумовлена

Шокогенною травмою.

Це стало підставою для визначення самостійного поняття “травматична хвороба”.

Травматична хвороба — патологічний процес, що виникає внаслідок виснаження

Компенсаторних резервів організму після тяжкої механічної травми і шоку і проявляється

Органною дисфункцією та різноманітними ускладненнями у посттравматичний

Період.

Травматична хвороба — це патологічний процес, зумовлений тяжкою шоко-

Генною механічною травмою, в якому зміна ключових факторів патогенезу визначає

Певну послідовність періодів клінічного перебігу і проявляється у вигляді характерних

Синдромів та ускладнень, що закономірно змінюють одне одного.

Таким чином, травматична хвороба — це не окрема нозологічна форма, а динамічна

Клінічна концепція, яка визначає розуміння патологічних проявів у посттравматичний

Період та патогенетично зумовлену лікувальну тактику.

Уявлення про травматичну хворобу формувалося на основі вчення про травматичний

Шок. Розроблення і вивчення питань патогенезу та лікування травматичного

Шоку в останні роки дали змогу запобігти загибелі багатьох тяжкопоранених

І потерпілих у гострий посттравматичний період, що становить 24—48 год

Після травми. Однак це не визначило їх остаточного порятунку.

Після виведення зі стану шоку в багатьох поранених спостерігається тривалий

І тяжкий клінічний перебіг травматичної хвороби, в якому можна виділити харак620

ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІОРГАННА НЕДОСТАТНІСТЬ. ОСНОВИ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Терні клінічні прояви та ускладнення, що послідовно й закономірно змінюють

Одне одного.

Патогенез травматичної хвороби. Основні закономірності розвитку травматичної

Хвороби загальні для бойової травми і тяжкої травми мирного часу, хоча у

Поранених на війні у розвитку травматичної хвороби відзначаються певні відмінності,

Які відображають особливості сучасних вогнепальних і вибухових ушкоджень.

Патогенез травматичної хвороби зумовлений надзвичайними компенсаційними

Втратами, перенапруженням захисних реакцій організму в період шоку та неминучою

При цьому глибокою поліорганною дисфункцією. Головним результатом

Такого перенапруження на метаболічному рівні є наростаюча киснева недостатність.

Вона реалізується у посиленні процесів медіаторної аутоагресії, пере-

Кисного окиснення ліпідів в умовах порушеної мікроциркуляції. Як наслідок