Записки: доповідні, пояснювальні, службові.

Записки – це документи, що інформують керівника установи чи структурного підрозділу про явища і факти, виконану роботу, ситуацію.

Доповідна записка – це службовий документ на ім’я керівника з викладом певного питання з висновками і пропозиціями автора, з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, певні події, явища, виконану роботу.

У доповідній записці автор може:

§ інформувати керівника про якісь складні ситуації, що скла­лися, важливі події або факти, що мали місце;

§ доповідати про непередбачені труднощі, які виникли в ході виконання роботи;

§ повідомляти про перенесення термінів, дострокове завер­шення або припинення роботи з певних причин.

Внутрішні доповідні записки адресують керівникові установи э керівникові структурного підрозділу, якому безпосередньо підпорядковується працівник — автор цієї записки. її оформлюють на бланку структурного підрозділу. Основні реквізити внутрішньої доповідної записки такі:

§ назва структурного підрозділу організації;

§ назва виду документа (ДОПОВІДНА ЗАПИСКА);

§ дата документа;

§ реєстраційний індекс документа;

§ місце складання документа (у разі потреби);

§ адресат;

§ заголовок до тексту документа;

§ текст документа;

§ відмітка про наявність додатків (за наявності додатків);

§ підпис;

§ відмітка про виконання документа і направлення його до справи;

§ відмітка про наявність документа в електронній формі (у разі потреби).

Підписує внутрішню доповідну записку її автор.

Зовнішні доповідні записки адресують керівникам органів ви­щого рівня. Зазвичай, їх оформлюють на загальному бланку ус­танови.

Допускається оформлення зовнішньої доповідної записки на чистих аркушах паперу з відтворенням таких реквізитів:

§ назви організації вищого рівня;

§ назви організації;

§ назви виду документа (ДОПОВІДНА ЗАПИСКА);

§ дати документа;

§ реєстраційного індексу документа;

§ місця складання документа;

§ адресата;

§ заголовка до тексту документа;

§ тексту документа;

§ відмітки про наявність додатків (за наявності додатків);

§ підпису;

§ прізвища виконавця і номера його телефону.

Незалежно від того, хто є автором зовнішньої доповідної за­писки, підписати її має право лише керівник установи. Проте, за необхідності, на документі може бути зазначено прізвище та но­мер телефону безпосереднього виконавця.

Пояснювальна записка — це письмовий документ, що містить пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків праців­ника на вимогу керівника, а в деяких випадках — з ініціативи під­леглого.

Оформляється пояснювальна записка на бланку або стандар­тному аркуші паперу формату А4 із зазначенням таких реквізитів:

§ адреси;

§ назви виду документа;

§ заголовка до тексту;

§ тексту записки;

§ прізвища виконавця і номера його телефону;

§ дати;

§ підпису.

Службова записка – це службовий документ переважно інформаційно-методичного характеру, в якому констатуються певні події, явища, факти з висновками та пропозиціями автора.

 

Питання для самоперевірки.

1. Сформулюйте визначення доповіді?

2. Охарактеризуйте види доповіді?

3. Яка структура тексту доповіді?

4. Сформулюйте визначення замітки?

5. Назвіть види замітки.

6. Які є види записок?

7. Охарактеризуйте доповідну записку.

8. Проаналізуйте оформлення пояснювальної записки.

9. Сформулюйте вимоги до написання службових записок.

10. Назвіть реквізити доповідної записки.

11. Назвіть реквізити пояснювальної записки.

12. Назвіть реквізити службової записки.

13. Порівняйте склад реквізитів доповідної, пояснювальної та службової записки.

 

Література.

1. ДСТУ 4163-2003. «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів».

2. Беспянська Г.В. Діловодство. – К.: Університет „Україна”, 2007. – 469с.

3. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням: Навч. посібник – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 624 с.

4. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник. – К.: Арій, 2009. – 512с.

5. Діденко А.Н. Сучасне діловодство. - К.: Либідь, 2001.- 379 с.

6. Палеха Ю.І. Організація загального діловодства. – К. 2009.

7. Скібіцька Л.І. Діловодство. – К.: 2006. – 224с.

8. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Арій, 2007. – 576с.

9. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс – К.: Арій, 2009. – 448с.

 

ЛЕКЦІЯ 3. Оформлення запрошень, заяв, звітів, зведень, наукових (курсових) робіт, оголошень, оглядів, планів робіт, подань, прес-релізів

План:

1. Оформлення запрошень.

2. Оформлення заяв.

3. Оформлення звітів.

4. Оформлення зведень.

5. Оформлення наукових (курсових) робіт.

6. Оформлення оголошень.

7. Оформлення оглядів.

8. Оформлення планів робіт.

9. Оформлення прес-релізів.

10. Оформлення подань.

 

Оформлення запрошень.

Запрошення давно вже стали невід’ємним атрибутом ділового етикету. Існує багато варіантів письмових за­прошень на різноманітні заходи — від лаконічних, діло­вих, шаблонних, які сотнями заготовляють для певної урочистості чи події, до персональних, художньо офор­млених, розрахованих на конкретного адресата.

Запрошення — це документ, що містить коротку інформацію про подію або захід і адресується конкретній особі, особам чи організації. Запрошуючи взяти активну або пасивну участь в анонсованому заході, цей документ завжди повинен бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками.

Реквізити:

1. Назва документа.

2. Звертання до адресата (у Кл. відмінку):

- статус (посада);

- прізвище;

- ім'я;

- ім'я по батькові.

3. Текст, що містить:

· дату й час заходу,

· місце проведення;

· назву заходу;

· порядок денний, тематику подій;

· прізвища доповідачів у послідовності заявленого виступу;

· маршрут проїзду (якщо треба);

· контактний телефон для довідок.

4. Посада (статус), підпис, ініціали та прізвище адресанта або назва структури, яка запрошує.

5. Печатка (якщо треба).

Текст запрошення (повідомлення) залежить від характеру заходу, статусу й місця, яке відводиться в ньому адресатові.

 

2. Заява — це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси.

Розрізняють два основних види заяв:

— особиста заява;

— службова заява.

Остання може бути відтворена механічним способом у декількох екземплярах і мати відповідні реквізити (назву та адресу організації, вихідний номер документа тощо).

За походженням заяви бувають:

1. Зовнішні:

а) особисті;

б) службові.

2. Внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.

Реквізити заяви:

1. Адресат (з великої літери праворуч) — посада, назва установи, звання, прізвище та ініціали посадової особи, на ім'я якої подається заява, у Д. відмінку, чергуючи закінчення -ові (-евї, -єві)з -у (-ю).

2. Адресант (без прийменника з малої літери) — посада, звання, назва закладу, прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, яка звертається із заявою, у Р„ відмінку (без крапки в кінці останнього слова).

3. Назва документа.

4. Текст (з великої літери, з абзацу).

5. Додаток (підстава): перелік інших документів із зазначенням кількості сторінок, що додаються до заяви на підтвердження її правомірності чи вагомості аргументації.

6. Дата написання (ліворуч).

7. Підпис адресанта (праворуч).

 

3. Звіт — документ, який містить відомості (інформацію) про і результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.

Державна статистична й відомча цифрова звітність укладається на підставі уніфікованих форм (бланків) й у відповідності до затверджених нормативних документів, які вказують порядок їх укладання та оформлення. Внутрішньо - організаційна звітність менш регламентована щодо форми, ніж попередні.

Реквізити:

1. Гриф затвердження — праворуч (для зовнішніх).

2. Штамп установи (якщо не на бланку) — для зовнішнього документа.

3. Назва документа.

4. Заголовок.

5. Текст, який має такі частини:

ü вступ

ü основна частина;

ü висновки.

6. Підпис автора документа.

7. Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізвище (для зовнішніх).

8. Дата укладання.

9. Печатка (для зовнішніх).

4. Зведення - документ, що містить дані з одного питання.

Складається зведення на підставі вказівки вищого органу, посадової особи у встановленому порядку.

Текст зведення може оформлятись таблицею, в якій наводяться відомості про джерела надходження інформації та характеристики матеріалу за призначеними показниками.

Зведення для керівника підписує той, хто його складає, для вищої установи – керівник установи.

5. Наукова (курсова) робота - це письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.

Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентів з конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому навчальному закладі). Вони підлягають обов’язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).

6. Оголошення — це документ, у якому міститься необхідна інформація. За змістом оголошення поділяються на два види:

1. Організаційні.

2. Рекламні.

Як організаційні, так і рекламні оголошення за формою бувають: писані, мальовані, комбіновані, відтворені механічним способом та ін.

Текст будь-яких оголошень повинен бути лаконічним, конкретним і містити вичерпну інформацію про дату, час, місце та зміст події чи заходу. Рекламні оголошення повинні висвітлювати перелік послуг, товарів, їхню ціну тощо.

Розрізняють оголошення:

♦ службові;

♦ особисті.

Реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст, що містить:.

—дату;

—час;

—адресу місця проведення;

—організатора (відповідального);

—порядок денний (зміст) заходу;

—коло осіб, яких запрошено;

—умови входу (вільний чи платний);

—способи проїзду (для зовнішніх).

3. Назва структурного підрозділу чи колегіального органу, або посада і прізвище особи, яка дає оголошення (якщо треба).

7. Огляд – це різновид довідки, що складається для інформування підвідомчих та інших організацій про хід робіт чи їх підсумки за певний період.

Специфіка огляду полягає в тому, що він містить аналіз діяльності не однієї, а декількох установ.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Текст, що складається з трьох частин: вступ, основна частина, висновки.

4. Дата.

5. Місце складання.

6. Підпис особи, яка складала огляд.

8. План роботи - це документ, що встановлює точний і чіткий перелік намічених заходів (робіт) для їхнього подальшого ви­конання. Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, керівників і конкретних виконавців (відпові­дальних за кожний пункт плану).

Окрім рубрикованого тексту плани можуть мати графіки, таблиці, схеми тощо.

Розрізняють такі групи планів: річні (календарний, фінансовий, навчальний); піврічні (семестрові); квартальні (четвертні); місячні; декадні; тижневі; добові.

Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану:

1. Гриф затвердження.

2. Назва документа.

3. Назва установи чи структурного підрозділу.

4. Термін, на який укладено план.

5. Порядковий номер.

6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу).

7.Зміст роботи.

8. Посада, прізвище та ініціали виконавця.

9. Посада, прізвище та ініціали відповідального.

10. Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (про­ведення) роботи.

9. Прес-реліз — це коротке повідомлення для преси про певну важливу подію.

Існують різні підстави для написання прес-релізів. Головною з них є усвідомлення необхідності ознайомити якомога ширшу аудиторію з подією (подіями), що пов'язані з діяльністю вашої установи, фірми, компанії.

Прес-реліз має такі реквізити:

1. Назва документа.

2. Адресат (може зазначатися або ні).

3. Формулювання мети.

4. Текст.

5. Дата розсилання.

6. Підпис (й).

7. Адреса й контактний телефон відправника (у разі потреби журналісти зможуть зателефонувати для з'ясування більш детальної інформації).

10. Подання – документ, який містить відомості і пропозиції про призначення, переміщення або заохочення працівників.

Подання на преміювання та заохочення складає керівник структурного підрозділу на адресу керівника підприємства. В разі необхідності подання погоджуються з профспілковою організацією.

Реквізити:

- Назва організації вищого рівня

- адресат

- назву організації

- назву структурного підрозділу (за потреби)

- назву документу

- дату і реєстраційний номер документа

- місце складання документа

- заголовок до тексту документа

- текст

- назву посади керівника організації, його особистого підпису, ініціалів і прізвища

- візи документа (за потреби)

- гриф погодження (за потреби).

 

 

ЛЕКЦІЯ 4. Оформлення пропозицій, рецензій, рефератів, скарг, списків

План:

1. Оформлення пропозицій.

2. Оформлення рецензій.

3. Оформлення рефератів.

4. Оформлення скарг.

5. Оформлення списків.

 

Оформлення пропозицій.

Пропозиція — це документ, у якому особа (установа) вислов­лює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських організацій, установ.

Реквізити пропозиції:

♦назва міністерства, якому підпорядкована установа;

♦повна назва організації — автора документа;

♦адресат;

♦назва виду документа;

♦дата документа;

♦місце написання документа;

♦текст документа;

♦підпис.

Оформлення рецензій.

Рецензія — це критичний відгук (аналіз і оцінка) надруковану наукову працю, статтю чи художній твір. Реквізити рецензії:

♦назва виду документа;

♦заголовок, який містить назву рецензованої роботи;

♦прізвище та ініціали її автора;

♦рік публікації;

♦назва видавництва;

♦текст, що складається з двох частин (короткий виклад змісту роботи та висновки; зауваження і пропозиції автора рецензії);

♦підпис та посада особи, яка рецензувала роботу;

♦дата підготовки рецензії.

У разі необхідності рецензію засвідчують відбитком печатки або спеціального штампу.

Оформлення рефератів.

Реферат — це:

1)короткий усний або письмовий виклад наукової праці, ре­зультатів наукового дослідження, змісту книги;

2)доповідь на будь-яку тему, написана чи зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел.

Реферат готується за кількома джерелами. У ньому подаються як чужі, так і власні думки. У рефераті потрібно не тільки виклас­ти все найголовніше з обраної теми, а й дати власну оцінку і зро­бити висновки.

Реквізити реферату:

1)назва міністерства, якому підпорядкована установа;

2)назва закладу, в якому навчається автор;

3)назва кафедри, на якій виконано роботу;

4)назва реферату;

5)прізвище, ім'я, по батькові виконавця;

6)прізвище, ім'я, по батькові, посада, вчене звання та науко­вий ступінь керівника роботи;

7)місце і рік написання реферату;

8)зміст роботи;

9)текст;

10)перелік використаної літератури;

11)підпис і дата написання документа.

Текст реферату повинен містити:

♦вступну частину;

♦основну частину;

♦висновки.

 

4. Оформлення скарги.

Скарга — це документ, у якому особа (установа) скаржиться на порушення її прав та інтересів іншою особою (установою) і про­понує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

Реквізити скарги:

· адресат (назва установи або посадової особи, яка має повно­важення щодо розгляду даної скарги);

· адресант (прізвище, ім'я, по батькові, посада, домашня ад­реса і паспортні дані особи, яка подає скаргу);

· назва виду документа;

· текст документа;

· дата написання документа;

· підпис;

· засвідчення підпису.

 

5. Оформлення списку.

Список — документ інформативного характеру, який містить перелік осіб, предметів.

Складається список у табличній формі. У першій колонці ста­виться порядковий номер, потім подаються найменування об'єк­тів, прізвища та ініціали працівників (якщо необхідно), наводять­ся інші відомості — рік народження, освіта, місце проживання.

Деякі списки підлягають затвердженню посадовими особами (наприклад, список на одержання житлової площі).

 

ЛЕКЦІЯ 5. Складання та оформлення службових листів, телеграм, телефонограм

План:

1. Службові листи. Види службових листів.

2. Основна частина службового листа.

3. Основні реквізити службових листів та вимоги до їх оформлення.

4. Телеграма.

5. Телефонограма.

6. Факсограма

 

1. Службові листи. Види службових листів

Задовольняючи потреби письмового спілкування, офіційні листи відтворюють широкий спектр управлінських ситуацій, що дає підс­таву віднести їх до класу організаційно-розпорядчих документів.

Листи, які надсилаються від імені юридичної особи, належать до складу службових.

Службові листи - це узагальнена назва великої групи управлін­ських документів, що є одним із основних засобів обміну інфор­мацією установ між собою, а також з приватними особами, які вирізняють у зв'язку з особливим способом надсилання - поштою.

Зафункціональною ознакою листування поділяють на:

1)службове;

2)комерційне:

♦листи-запити - комерційні документи;

♦листи-пропозиції;

♦претензійні листи містять пред'явлення претензії партне­рові з приводу невиконання або неналежного виконання взятих зобов'язань.

3)дипломатичне листування;

4)особисте листування.

Офіційні особові листи є формою вияву відносин громадян і державної чи приватної організації.

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ службових листів – обмін інформацією між підприємствами, організаціями, установами різних форм власності. Водночас службовий лист є не тільки носієм певної інформації, а й юридичним документом. Достовірність та відпо­відність його змісту нормативним актам засвідчує своїм підписом керівник організації, який несе повну відповідальність за викла­дену інформацію.

Гарантійні - це офіційні листи, які підтверджують взяті зо­бов'язання. Ключовими словами таких листів є «гарантуємо», «гарантую».

Рекламний лист - різновид листа, що має на меті рекламуван­ня товару, послуг, фірми. Листи прямої поштової реклами приз­начені для рекламування товарів, послуг безпосередньо тим лю­дям, в яких зацікавлений рекламодавець.

Листи-прохання містять прохання з обов'язковим обґрунту­ванням зацікавленості адресата та спонукання виконати його певну дію.

Листи-звернення — це листи, адресовані цілому колективові, що спонукають, наприклад, взяти участь у проведенні загальних заходів громадського характеру - ярмарку, виставок, конфе­ренції.

Листи-запрошення — різновид офіційних листів, в яких адре­сату пропонується взяти участь у певному організованому заході.

Листи-вимоги спричинені невиконанням або неналежним ви­конанням партнером узятих зобов'язань - порушення умов угоди, несправність обладнання та ін.

Листи-запити містять запит на нез'ясовані питання у ділових відносинах між юридичними особами.

Листи-попередження застерігають про вживання якихось санкцій у разі невиконання взятих зобов'язань.

Листи-відмови вказують на відмову у проханні - прийманні на ро­боту, подальшій співпраці, наданні знижок тощо.

Листи-нагадування містять факт нагадування, наприклад, прострочення платежів, закінчення терміну виконання якихось завдань тощо.

Листи-повідомлення повідомляють про щось чи підтверджу­ють якийсь факт.

Листи подяки висловлюють вдячність за плідну співпрацю, гостинний прийом.

Листи-підтвердження вказують на досягнутий ступінь згоди або реальний факт.

Листи-розпорядження дають вказівки, розпорядження зазвичай вищого органу до підпорядкованих організацій.

Інформаційні листи повідомляють про заплановані чи вже проведені заходи.

Супровідні листи супроводжують основний(-і) документ(-и), підтверджуючи факт його/їх надсилання, і обов'язково містять до­даткові роз'яснення щодо застосування або порядку виконання основного(-их) документа(-ів) тощо.

За кількістю адресатів виокремлюють:

- колективні листи;

- циркулярні листи.

За кількістю порушуваних питань листи поділяють на:

- прості, або одноаспектні;

- складні, або багатоаспектні.

 

2. Основна частина службового листа

У службовому листуванні переважною є форма подання інфор­мації від першої особи множини (просимо, повідомляємо, направ­ляємо, нагадуємо тощо), адже посадова особа, яка підписує лист, виступає від імені організації.

Повідомлення інформації від першої особи однини (прошу, повідомляю, направляю, нагадую тощо) можливе у таких випадках:

- лист оформлюють на посадовому бланку;

- лист містить персональне звернення до адресата.

Для компо­зиційної побудови листа характерне членування тексту на абзаци.

З огляду на стислість та змістовність викладу у листах абзац скла­дається з одного - двох речень.

Службові листи з нескладних питань, що їх було обговорено заздалегідь, можуть містити лише основну частину.

 

3. Основні реквізити службових листів та вимоги до їх оформлення

Постійні реквізити

Службові листи оформляють на бланку для службового листа, виготовленого типографським способом чи за до­помогою комп'ютерної техніки. Можливе проставлення відбитка ку­тового штампа, виготовленого з гуми чи спеціальних матеріалів.

Реквізити загального чи спеціального бланка установи:

· реквізити 01-03 (залежно від установчих документів);

· назва організації вищого рівня (06);

· повна чи скорочена назва організації - автора документа (07);

· назву структурного підрозділу або територіального відділен­ня філії (08);

· довідкові дані про організацію (09);

· код організації (04) проставляють після реквізиту «Довідкові дані про організацію» згідно з Єдиним державним реєстром під­приємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Змінні реквізити

Дату документа (11).

Реєстраційний індекс документа (12).

Посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на

який дають відповідь (13).

Адресат (16).

Резолюція (18).

Заголовка до тексту (19).

Відмітку про контроль (20) проставляють у разі потреби.

Текст (21) службового листа має бути організовано лаконічно, послідовно, переконливо, коректно.

Відмітку про наявність додатка (22) оформлюють у разі надси­лання документів, об'єднаних спільною темою.

Підпис (23).

Гриф погодження (24).

 

Телеграма

Телеграма — вид документа, що визначається способом пере­дачі інформації каналами телеграфного зв'язку.

Службові телеграми надсилаються у найтерміновіших випад­ках для забезпечення своєчасного одержання інформації та пра­вильного прийняття управлінського рішення.

Реквізити службової телеграми:

o найменування документа (телеграма);

o примітка про категорію та вид телеграми;

o адреса;

o текст документа;

o номер посилання (якщо телеграма надсилається у відповідь);

o вихідний (підписний) номер;

o підпис;

o адреса відправника;

o дата відправлення.

Внутрішні службові телеграми діляться на вищі державні, тер­мінові, звичайні.

 

Телефонограма

Телефонограма — це документ, який передають адресатам по телефону. Вона фіксується у спеціальній книзі (журналі) і містить розпорядження, інформацію вищих органів.

Застосовується телефонограма також для документаційного оформлення усних телефонних переговорів і є одним із видів ді­лової кореспонденції.

Особа, якій адресується телефонограма, після ознайомлення з текстом ставить свій підпис: таким чином підтверджує свою відповідальність за виконання переданих розпоряджень чи дове­дення інформації до відома. Реквізити телефонограм:

1)назва документа (заголовок);

2)номер і дата телефонограми (слово «телефонограма», її но­мер і дату надходження пишуть у першому рядку; датою те­лефонограми є дата її передачі);

3)назва організації і службової особи — одержувача телефо­нограми (кому);

4)текст телефонограми, який має бути таким самим стислим, як і текст телеграми. Треба уникати слів, що важко вимов­ляються, складних зворотів. Слова записують повністю, без скорочень. Текст телефонограми не повинен включати більше 50 слів;

5)підпис службової особи — керівника організації або його заступника (в окремих випадках — керівників відділів);

6)у графах «передано» і «прийнято» зазначають посаду, ініціа­ли, прізвище того, хто передає, того, хто приймає, та номе­ри їхніх телефонів.

На деяких підприємствах використовуються спеціальні блан­ки, на яких нотуються телефонограми.

 

Факсограма

Факсограма — узагальнена назва різних за змістом документів, що передаються за допомогою телекомунікативного зв'язку та принтера.

Це електронний спосіб передавання графічної інформації. Обов'язкові реквізити факсограми такі:

1.Місце відправлення.

2.Адресат.

3.Телефон місця відправлення.

4.Дата відправлення.

 

 

Питання для самоперевірки.

1. Установіть співвідношення понять: «службовий лист», «офіційний лист», «офіційно-особовий лист».

2. З’ясуйте функціональне призначення службового листування.

3. Проаналізуйте типологію службових листів за функціональною ознакою.

4. Дайте характеристику відступам від межі лівого берега, які прийнято застосовувати під час оформлення службових листів.

5. Укажіть на специфіку вживання мовних зворотів у службових листах.

6. Дайте характеристику бланка для службового листа.

7. Назвіть склад обов’язкових реквізитів службового листа.

8. Укажіть на особливості адресувань службових листів.

9. Охарактеризуйте структуру текстової частини службових листів.