Система удобрення плодоносних садів

Удобрення інтенсивних садів. Не зважаючи на тривалий період досліджень мінерального живлення плодових культур, проблема удобрення інтенсивних садів у різні вікові періоди і на різних типах грунтів є досить складною. Якщо передсадивну підготовку грунту виконано в повному обсязі - глибока оранка (плантаж) із внесенням органічних та мінеральних добрив з розрахунку оптимального вмісту NРК, а пристовбурні круги після садіння дерев за­мульчовані торфокомпостом, перегноєм, компостом після вирощування грибів, з яких азот вивільняється протягом кількох років, особливої потреби у внесенні мінеральних добрив у перші 1-2 роки після садіння дерев немає. У молодому саду існує певне протиріччя між ростом і плодоношенням. Для швидкого вступу дерев у плодоношення несприятливим є як слабкий, так і надмірний приріст. У молодих дерев на слаборослих підщепах для формування високої продуктивності достатнім є приріст бічних пагонів у межах 60-70 см, а центрального провідника (лідера) на 10-20 см більше. Особливо несприятливе для скороплідності насад-жень є надлишкове азотне живлення, коли за сильного росту пагонів синтезуються речовини, які гальмують утворення генеративних бруньок. Система удобрення має враховувати всі фактори мінерального живлення рослин - екологічні (тип грунту), генетичні (сила росту підщепи і прищепи), фізіологічні (закладання генеративних бруньок та плодоношення). При цьому потреба в добривах для сильнорослих сортопідщепних комбінацій може підвищу-ватись у 2-2,5 рази, проти слаборослих. Тобто, якщо взяти за вихідну дозу N60Р60К60, то у більш сильно-рос­лих сортів у період повного плодоношення вона може становити N120-150Р120-150К150-250. За відсутності системи фертигації добрива вносять по межах приш-тамбових смуг (70 см від штамба) на глибину 15-20 см спеціальними пристосуваннями.

Восени як основне удобрення вносять 2/3 дози (сечовина, суперфосфат, сульфат калію), 1/3 дози азотних вносять навесні за 2 тижні до цвітіння дерев (аміачну селітру), 1/3 дози фосфорних та калійних добрив (суперфосфат, сульфат калію) вносять наприкінці липня - початку серпня у фазі затухання росту пагонів і формування генеративних бруньок та нарос­тання плодів, що до того ж підвищує зимостійкість дерев. За результатами діагностики доза калійних добрив може бути збільшена на 1/3. Наведені дози добив є орієнтовними і в кожному конкретному випадку для їх уточнення використовують як ґрунтову, так і листкову діагностику на основі результатів аналізів. Наприклад, вміст валового азоту та калію в листі однорічних пагонів визначають у фазі закінчення їх росту. Оптимальний вміст цих елементів у листі плодоносних дерев яблуні становить: азоту 1,8-2,4 %, калію 0,9-1,6 % на суху масу. Задерніння міжрядь вимагає внесення добрив і для потреб травостою.

Потреба застосування мінеральних добрив в інтенсивних са­дах є необхідною не лише з точки зору забезпечення поточних врожаїв, але й повернення тієї їх кількості в грунт, яка відчужується з врожаєм або локалізована в інших органах деревного організму (листя, пагони, скелетна частина крони та коренів), щоб не допустити відшкодування їх екосистемі внаслідок зменшення запасу поживних речовин у грунті (його родючості). Важливим заходом, регулюючим ріст та плодоношення дерев в інтенсивних садах, є позакореневе підживлення рослин сечовиною, магнієм, марганцем (0,5 %), яке є засобом "швидкого реагування" і його часто поєднують з хімічним захистом рослин. Водночас прийом позакореневого живлення може бути використаний і для запобігання розвитку фізіологічних захворювань плодів та поліпшення їх придатності до зберігання шляхом застосування препаратів кальцію з розрахунку 5 г/л (хлористий кальцій або кальцій азотнокислий або інші препарати). Залежно від сприйнятливості сортів яблуні до цих захворювань насадження обприскують препаратами кальцію кілька разів за вегетацію з інтервалом 2 тижні: Айдаред, Гала, Ельстар -1-2 рази, Го-лден Делішес, Джонаголд, Ред Делішес - до 3-4 разів. Більш дієвою є обробка самих плодів, а не листя, тому пізніші обробки є більш ефективними.

Некореневі підживлення особливо ефективні, якщо з якихось причин восени не було внесено основне добриво.Некорневе підживлення підвищує врожайність і якість плодів, збільшують кількість поживних речовин розташованих в тканинах рослин.

Протягом вегетації дерев проводять 2-3 некореневі підгодівлі: першу - до або після цвітіння, другу - у червні після опадання зайвої зав'язі (в пору закладки плодових бруньок), третю - у вересні.

Особливо важлива некореневе підживлення розчином сечовини (500-700г/10 л води) перед листопадом, вона збільшує вміст азоту в бруньках дерев і рослин, знищує грибкові захворювання на листках і пагонах.

При некореневій підгодівлі вносять макроелементи (фосфор, калій, азот) і мікроелементи (цинк, кобальт, марганець, бор). Сірка, мідь, залізо потрапляють на рослини частково при обприскуванні дерев проти хвороб і шкідників.

Для обприскування яблунь застосовується розчин, до складу якого входить 20-30г. селітри, для груш 10-20г, для всіх плодових порід 150-200г суперфосфату і 40-50г хлористого калію, 2г сірчанокислого цинку, 2г сірчанокислого марганцю, 2г сульфату кобольта, 2г борної кислоти або бури на 10л. води.Все ці елементи змішують з розчином отрутохімікатів при обприскуванні від шкідників і хвороб (токсичність пестицидів не знижується). При неправільній дозі елементів можуть бути випадки опіку листя.