Промислові технології вирощування винограду

Виноград - багаторічна високопродуктивна культура з періодом інтенсивної промислової експлуатації 20-25 років. Його продуктивність і довговічність залежать від вибору ділянки та агротехніки вирощування. Сприятливими для виноградника є схилові ділянки з відповідною експозицією і крутизною до 5⁰. У зонах з недостатньою теплозабезпеченістю кращі схили з південною експозицією. Враховуючи напрямок переважаючих вітрів, віддають перевагу схилам з південно-західною або південно-східною експозицією. У зонах з високою теплозабезпеченістю цілком придатні і більш холодні схили: північні, північно-західні і північно-східні. Більш теплі схили необхідно відводити під сорти винограду пізніх термінів достигання. Більш холодні - під сорти з раннім розпускання бруньок, щоб знизити ризик пошкодження молодих пагонів пізніми заморозками.

Найбільш зручною формою ділянки для обробітку виноградника - витягнутий прямокутник. Його розбивають на квартали довжиною 100 або 50 метрів залежно від спеціалізації і технології вирощування, які розділяють між собою дорогами шириною 4-6 м. На торцевих боках ділянки облаштовують дороги шириною 8–10 метрів.

Навколо ділянки, узгоджуючи з напрямком переважаючих вітрів, розташовують вітрозахисну смугу з високорослих дерев. Під час вибору напрямку рядів перевагу надають освітленості кущів, як правило, з півночі на південь. Якщо ділянка розташована на схилі, напрямок рядів вибирають з урахуванням напрямку ухилу так, щоб ряди розміщувались по горизонталях поперек схилу.

Вибрану ділянку очищають від дикорослих дерев і чагарників, залишків попередніх багаторічних насаджень, видаляють камені. На ділянках, засмічених злісними багаторічними бур’янами, проводять боротьбу агротехнічними методами або гербіцидами. Поверхню ділянки вирівнюють і проводять передсадивну підготовку ґрунту. Терміни її проведення прив’язують до часу закладки виноградника.

Посадку проводять визрілими однорічними, щепленими, парафінованими саджанцями, категорії «стандартні» весною або восени. У південних зонах виноградарства, де відсутня небезпека глибокого промерзання ґрунту, кращим строком посадки є осінь, коли повітря стає прохолодним, а грунт ще зберігає запас тепла, достатній для приживання кореневої системи, чому сприяє і достатня кількість опадів, які акумулюються в садивній ямі і забезпечують належний розвиток саджанця після прогрівання ґрунту і настання вегетаційного періоду весною.

На піщаних ґрунтах, які промерзають в зимовий період на значну глибину, саджанці краще висаджувати весною, закінчуючи до кінця травня, оскільки молоді рослини повинні мати достатній період часу для визрівання нижньої частини пагонів.

Закладання виноградників вегетуючим садивним матеріалом з непорушеною кореневою системою розпочинають, коли мине критичний період можливого настання останнього заморозку, продовжуючи до кінця червня, а за наявності саджанців з потужними добре розвиненими пагонами і корінням - до середини липня.

Глибина посадки залежить від глибини та інтенсивності промерзання ґрунту, оскільки коріння більшості сортів витримують без пошкодження температуру не нижче -12 ⁰С. На пі- щаних ґрунтах і в посушливих районах, якщо виноградник вирощують без зрошення, гли- бину посадки збільшують.

Від вибору схеми садіння залежать продуктивність насаджень і можливість використання машин і механізмів. Спочатку визначаються який спосіб ведення культури (укривний або неукривний) необхідно застосовувати, враховують силу росту сортів. Для середньо- і сильнорослих сортів на родючих ґрунтах за умови використання вертикальної плоскої шпалери оптимальною шириною міжрядь - 3,0 м. За укривної культури винограду столових сортів на родючих ґрунтах відстань між кущами в ряду 1,5 а для слаборослих і средньорослих, 1,75 м - для сильнорослих сортів. При укривній культурі винограду технічних сортів відстань між кущами в ряду - 1,5 м, а при неукривній столових сортів її збільшують, щоб забезпечити вільне розміщення пагонів в площині ряду: 1,75 і 2,0 м відповідно, а при неукривній культурі технічних сортів - 1,0 для слаборослих та середньорослих і 1,5 м для сильнорослих сортів.

У зонах неукривної культури винограду застосовують штамбове формування кущів, а при укривної культури - безштамбові форми кущів укривного типу. Перед розбивкою ділянки на квартали проводять планування і обробіток ґрунту, щоб його поверхня була без грудок.

На одному кварталі виноградника вирощують, як правило, від 1 до 4 технічних сортів одночасного терміну достигання; і від 3 до 5 столових сортів ранніх, середніх і пізніх строків достигання для споживання у свіжому виді протягом 2-4 літньо-осінніх місяців, та зберігають для реалізації в пізньо-осінній та весняний періоди.

Серед сортів винограду технічного напрямку використання найбільш уживаними є: Аліготе, Біанка, Каберне, Совіньйон, Рислінг рейнський, Сапераві, Фетяска біла, Шардоне та ін. Столові сорти представлені: Аркадія, Восток, Восторг, Іршаї Олівер, Італія, Карабурну, Мускат жемчужний, Мускат янтарний, Ранній Магарача, Одеський сувенір, Сурученський білий, Флора, та ін.

Розмножують виноград щепленням, насінням, живцями (здеревянілими зимові, зеленими літні) і відводоками. Заготовляють їх з ідеальних кущів винограду, які мають відмінну якість, коли проводять обрізку. В якості живців беруть середню частину літніх пагонів, або які зрізають на сучок заміщення, видаляють вусики, листя, пасинки та не визріли верхівки. Живці нарізають з 4 бруньками. Знизу зріз повинен бути прямим з довжиною на 5 міліметрів вище бруньки, а нагорі похилий, вище бруньки на 2 сантиметри. Підготовлені живці на 24 години замочують в чистій воді, додають в розчин залізного купоросу, повністю висушують, маркують та переносять на зберігання в підвал, холодильник або льох, підтримуючи температуру +2 ^О, нак- риваючи поліетиленовою плівкою.

Найчастіше саджанці винограду вирощують в пластикових пляшках без горла з отворами знизу для дренажу, заповнюючи заздалегідь підготовленим субстратом. Живець поміщають в субстрат так, щоб верхня брунька була вище грунту і ущільнюють та проводять полив.

Залежно від технології вирощування визначають тип формування кущів і опор (шпалери). Створення відповідних форм кущів і встановлення опор розпочинають з першого року посадки, щоб до 3-4 року вегетації забезпечити отримання врожаю товарного винограду і завершити формування кущів з подальшим переведенням насаджень в категорію плодоносні.

Правильна обрізка винограду сприяє збільшенню врожаю, а обрізка влітку спрощує процес догляду за кущами. Обрізку винограду влітку проводять в період коли формують виноградні грона, видаляючи зайві пасинки, що сприяє збереженню поживних та запобігає їх надмірному витрачанню.

Одним із основних елементів технології вирощування винограднику єрежим зрошення, який включає вологозарядкові та вегетаційні поливи, від яких істотно залежать врожайність та якість врожаю.

Протягом вегетації виноградних насаджень оптимальний рівень вологості ґрунту підтримують на рівні 75-70 % НВ вегетаційними поливами. Навесні у період сокорух- розпускання бруньок проводять 1-2 поливи. У фенологічні фази цвітіння і росту ягід поливають 2-4 рази. Під час достигання ягід поливають 2-3 рази. Поливи молодих виноградників 1-3-го років вегетації припиняють до фази спокою винограду, коли рослини готують до умов перезимівлі. Поливи плодоносних виноградників закінчують за два-три тижні до збирання врожаю.

 

№ 6