Промислові технології вирощування смородини

На ділянці, відведеній під насадження смородини, наприкінці літа проводять оранку на глибину 27-30 см на чорноземних та сірих ґрунтах або на 22-25 см - дерново-підзолистих. Під оранку вносять 60-80 т/га гною разом із фосфорними й калійними добривами (по 90-120 кг/га д.р.). Оптимальний строк посадки саджанців - кінець вересня-перша половина жовтня за схемою 2,5-3,0 х 0,3-0,5 м. Якщо планується механізова ний (комбайновий) збір ягід, то плантація має бути не менше 30-40 га, яка створюється що- річною посадкою 10-12 га.

Навесні другого року рослини обрізають на висоті 8-10 см. Прийоми догляду першого року направлені на отримання 5-6 пагонів на кущі довжиною 60-90 см кожний. У наступні роки ґрунт у насадженнях утримують чистим від бур'янів, а поливами забезпечуються необхідна вологість (не менше 70 % НВ), своєчасно і якісно ведеться боротьба з хворобами та шкідниками. Кущ формують так, щоб у нього було 14-16 пагонів одно-чотирирічного віку. Пагони старшого віку, як і сухі, пошкоджені хворобами та шкідниками, видаляють і спалюють. На другий рік після садіння з куща отримують по 0,2-0,4 кг, у наступні роки - до 1-2 кг ягід.

Технологія направлена на створення шляхом загущеної посадки саджанців плодоносного ряду, придатного для комбайнованого збирання ягід. Термін експлуатації таких насаджень - 8-10 років. Основною метою даної технології вирощування смородини є отримання високо- якісного врожаю при зменшенні витрат на закладку насаджень та економії садивного мате- ріалу.

Основні етапи технології: підготовка ґрунту; посадка саджанців; формування суцільного ряду; догляд за насадженнями і міжряддями; підготовка кущів до механізованого збирання врожаю.

Вибір місця і підготовка ґрунту мало відрізняються від загальноприйнятої. Посадка смородини проводиться рядками, розміщеними на відстані 2,5-3,0 м один від одного, а при наявності малогабаритної техніки - 2 м. Для посадки рослин в ряду однокорпусним плугом робиться борозна на глибину 15-18 см. Посадка проводиться однорічними, одностебельними, сильнорослими саджанцями висотою 60-100 см і більше.

Рослини висаджують похило, під кутом 30-35°, у ямки із заглибленням на 3-4 см нижче їх умовної кореневої шийки. Відстань між рослинами в ряду дорівнює висоті висаджуваного саджанця. Після посадки верхівки саджанців вкорочують і пришпилюють вздовж ряду клю- чками. Коли з бруньок нахилених саджанців виростають вертикальні пагони висотою 15-20 см, їх підгортають вологим ґрунтом, згодом підгортання повторюють.

Догляд за насадженнями полягає в 5-6-ти разовій культивації міжрядь і 3-4-х розпушувань в рядках на глибину 10-12 см, а біля кущів - 5-6 см. Мінеральні добрива вносять щорічно, органічні - через 2-3 роки. Фосфорні і калійні добрива (90-120 кг/га д.р.) вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, азотні - навесні під першу культивацію. Ефективні підживлення смородини азотом у період формування зав'язі (1-1,5 ц/га аміачної селітри).

Пагоноутворювальна здатність висаджених саджанців, залежить від сортових особливос- тей. Кількість і якість вкорінених пагонів визначаються і умовами догляду. Якщо однорічні саджанці добре вкоренилися, то після закінчення вегетації їх розріджують, залишаючи на постійному місці найкращі рослини з відстанню між ними 50 см. Викопані саджанці використовують як для посадки, так і для реалізації, а слаборослі рослини висаджують на дорощування.

В подальшому проводяться роботи з підготовки кущів до механізованого збирання вро- жаю. Весною нижні гілки, які направлені в бік міжрядь і полеглі в напрямку ряду, видаляю- ться. Одночасно вирізають старі, поламані та однорічні гілки, які загущують кущ. Формування кущів дозволяє перетворити розлогі кущі в напіврозлогі, зменшивши їх діаметр при основі до 0,2-0,3 м, що відповідає критерію придатності для комбайнового збирання ягід.

Технологія базується на біологічних особливостях сортів смородини, створенні умов для кращого освітлення вегетативних та генеративних утворень, що зумовлює значне підвищення врожайності та якості плодів, менше осипання ягід і листків.

При впровадженні даної технології найбільш придатними для неї виявились сорти Дочка Ворскли, Говтва, Пам'ятна, Прем'єра, Дружба, Народна, Голосіївська 2. Із занесених у Реєстр сортів рослин України економічно вигідно вирощувати Зелену димку і Чорний жемчуг.

Результати економічного аналізу підтверджують ефективність технології. Зменшуються капітальні вкладення на закладання насаджень за рахунок зниження витрат на садивний ма - теріал. Собівартість 1 ц ягід при цьому знизилась на 6,3-12,7 грн. Відповідно підвищився рі- вень рентабельності, який становить 133-139 відсотків.

 

№ 5