Загальна схема діагностики вірусовмісних матеріалів

Аналіз патологічного матеріалу у вірусологічній лабораторії проводиться в певній послідовності. Вибір того чи іншого методу дослідження залежить від біологічних особливостей вірусу, можливостей лабораторії, кваліфікації персоналу і ґрунтується на чинних ветеринарних інструкціях та лабораторних настановах (рис. 4.1.).

 

П А Т М А Т Е Р І А Л

Підготовкапатматеріалу,

отримання вірусовмісної суспензії

Підготовка нової порції вірусовмісного матеріалу

Рис.4.1 Загальна схема дослідження вірусовмісних матеріалів.

Безпосередньо у патологічного матеріалу вірус виявити важко. По-перше, характерні тільця-включення, тобто – скупчення вірусів в клітинах, утворює незначна кількість збудників. По-друге, концентрація вірусу в ураженій тканині може бути такою, яка не дасть можливості виявити віріони навіть в електронному мікроскопі. Тому необхідною стадією роботи є накопичення збудника в придатній для цього системі. Це може бути як цілісний організм (лабораторна тварина), так і модельні системи (курячі ембріони або культури клітин). У випадку використання тварин разом із накопиченням збудника ми можемо спостерігати за проявами клінічних ознак хвороби, тобто – поставити біологічну пробу. Після накопичення збудника у будь-якій із зазначених систем, проводяться додаткові тести, які підтверджують наявність вірусу.

 

Табл. 4.2. Загальна характеристика методів лабораторної діагностики

Назва методу	Характеристика методу
Мікроскопічні методи(люмінесцентна, світлова, фазово-контрастна, електронна мікроскопія)	Виявлення віріонів у вихідному пат матеріалі найчастіше проводиться за допомогою люмінесцентної та електронної мікроскопії. Дослідження з використанням світлового мікроскопу проводяться для характеристики змін в інфікованих культурах клітин.
Вірусологічні методи (культивування збудника інфекції в курячих ембріонах, в організмах лабораторних тварин або в культурах клітин)	Збудник інфекції накопичується шляхом культивування його в 7-14-денних курячих ембріонах, в первинних та перевивних культурах клітин, в організмі лабораторних тварин – кролів, морських свинок, мишей, голубів. Результатом дії вірусу є зміни в зараженому об’єкті (пат анатомічні, цитопатичні). Крім того, перевіряють чутливість вірусу до ефіру та інших органічних розчинників, здатність вірусу до адсорбції на еритроцитах
Серологічні методи	Серологічна діагностика (реакція нейтралізації, реакція пасивної гемаглютинації, реакція гальмування гемаглютинації, реакція преципітації та ін.) проводиться і для вихідного патматеріалу, і для визначення вірусу, який культивується на живих тест-об’єктах. Постановка серологічних реакція різних типів залежить від біологічних особливостей вірусу, наявність якого очікується:
Біологічна проба	Зараження здорових тварин виділеним вірусом проводиться для доведення етіологічної ролі збудника. Введення вірусовмісного матеріалу лабораторним тваринам практикується при підозрі на сказ, хворобу Ауескі, віспу овець, ящур, везикулярний стоматит, інфекційний ларинготрахеїт тощо.
Експрес-методи	Дозволяють зібрати певну інформацію про збудника інфекції через 2-8 годин після одержання навіть незначної кількості патологічного матеріалу.

 

Вибір того чи іншого напрямку і методу досліджень (табл..4.2) залежить від небезпечності хвороби, біологічних властивостей збудника та інших обставин.

В останні десятиріччя 20-го століття були зроблені видатні відкриття в області генетики і молекулярної біології (розшифровка вірусних геномів, методика постановки ланцюгової полімеразної реакції). Саме ці методи дозволяють у випадку окремих вірусних хвороб при постановці діагнозу користуватись тільки експрес-методами (експрес-діагностика хвороб).

Але використання окремих експрес-методів (реакція імунофлуоресценції, виявлення віріонів методом електронної мікроскопії, імуноферментний аналіз, ланцюгова полімеразна реакція) іноді не може замінити всю схему вірусологічного дослідження.

ЗАВДАННЯ.

Користуючись схемами, виданими викладачем, дати відповіді на питання:

1. Які види патологічного матеріалу використовують для прижиттєвої, посмертної, ретроспективної діагностики?

2. Які ознаки вірусу дозволяють виявити збудника безпосередньо в патологічному матеріалі?

3. Для проведення яких досліджень не потрібно отримувати вірусовмісну суспензію?

4. Назвіть експрес-методи, які потребують твердого патологічного матеріалу.

5. Назвіть експрес-методи, які потребують підготовки патологічного матеріалу.

6. Види досліджень, за допомогою яких здійснюють ретроспективну діагностику.

7. Яким чином можна накопичити віруси, якщо їх кількість в патологічному матеріалу недостатня?

8. Способи перевірки дії вірусів в тест-об’єктах.

9. Переваги і недоліки тест-об’єктів різних типів.

10. Значення серологічних реакцій при проведення діагностики вірусних хвороб.

11. Значення мікроскопії при проведення діагностики вірусних хвороб.

12. Використання світлової, люмінесцентної та електронної мікроскопії при вірусологічних дослідженнях.

13. Які напрямки діагностики можна провести одночасно при використанні лабораторних тварин?

14. Від чого залежить використання тих чи інших методів або напрямків дослідження при постановці діагнозу у випадку вірусної хвороби?

15. На яких етапах діагностики проводять гістологічні та гематологічні дослідження?

Заняття №5

Підготовка вірусовмісного матеріалу для досліджень.