Прикметникові та дієприкметникові суфікси

Н(ИЙ), -Н(ІЙ)

1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: др у жний (спів), з а хідний, мільй о нний, прин а дний, прир о дний, фабр и чний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бр а тній, всесв і тній, гор о дній, д а вній, ж и тній, з а дній, кр а йній, л і тній; майб у тній, м а терній; незаб у тній, осв і тній, п і зній, р а нній, самоб у тній, суб о тн і й, х а тній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бл и жній, вчор а шній, д а внішній, дом а шній, дор о жній, др у жній (потиск руки), з о внішній, кол и шній, м у жній, позд о вжній, пор о жній, прийд е шній, р а нішній, сін е шній, спр а вжній, сьог о днішній, тут е шній, худ о жній, але – пот у жний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів - н(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знам е нний, ос і нній, пл и нний, р а нній, тум а нний.

-АНН(ИЙ), -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ)

2. Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаг а нний, нездол а нний, неоцін е нний, несказ а нний, нескінч е нний, страш е нний (але жад а ний). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): б а жаний, незл і чений, неоц і нений, непод о ланий, неск а заний, неск і нчений.

-ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ) [-ЇЧН(ИЙ)]

3. Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): істор и чний, клас и чний, математ и чний, ортопед и чний; після решти приголосних — -ічн(ий): академ і чний, анарх і чний, археолог і чний, еп і чний, ідил і чний, орган і чний; після голосних — -їчн(ий): арха ї чний, геро ї чний, проза ї чний.

-ИН, -ЇН

4. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: б а ба — б а бин, Г а ля — Г а лин, К о ля — К о лин, Мар у ся — Мар у син, свекр у ха — свекр у шин, т і тка — т і тчин; після голосних — -їн: Мар і я — Мар і їн, Соф і я — Соф і їн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: О льга — О льжин, дочк а — дочч и н, Мел а шка – Мел а щин, св а ха — св а шин.

-ИН(ИЙ), -ЇН(ИЙ)

5. У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин(ий): бджол и ний, голуб и ний, гороб и ний, кач и ний, орл и ний; після голосних і апострофа — -їн(ий): змі ї ний, солов’ ї ний.

-ИСТ(ИЙ), -ЇСТ(ИЙ)

6. Суфікс -ист(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барв и стий, голос и стий, іскр и стий, пер и стий (пірчастий; але пер і стий – рябий), промен и стий, уроч и стий; після голосних — -їст(ий): виб о їстий, гно ї стий, дво ї стий, ол і їстий, тро ї стий.

-ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), -ОВ(ИЙ)

7. Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березн е вий, груш е вий, овоч е вий, ситц е вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв(ий): алюм і нієвий, ді є вий, житт є вий, значенн є вий, сутт є вий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітров и й, казк о вий, кв а рцовий, палац о вий, святк о вий, служб о вий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойов и й, гайов и й, грошов и й, дійов и й, дощов и й, життьов и й, крайов и й, нульов и й, речов и й, стильов и й.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-, (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: м а йстер — м а йстрова, м а йстрове; Петр о — Петр о ва, Петр о ве; робітн и к — робітник о ва, робітник о ве; Шевч е нко — Шевч е нкова, Шевч е нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андр і й — Андр і єва, Андр і єве; І гор — І горева, І гореве; кобз а р — кобзар е ва, кобзар е ве; скрип а ль — скрипал е ва, скрипал е ве; ст о рож — ст о рожева, ст о рожеве; тов а риш — тов а ришева, тов а ришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Васил е ва – Васил і в, м а йстрова – м а йстрів, Олекс і єва – Олекс і їв.

-УВАТ(ИЙ) [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), -ОВИТ(ИЙ)

8. Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбув а тий, круглув а тий, синюв а тий, темнув а тий, а також виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплув а тий, злодійкув а тий, остюкув а тий, піскув а тий.

Суфікс -оват(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиск о ватий, стовб о ватий.

Суфікс -овит(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордов и тий, грошов и тий, таланов и тий.

Дієслівні суфікси

УВА- (-ЮВА-), -ОВА-

1. Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: заб і лювати, керув а ти, порядкув а ти, розс і ювати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: вив е ршувати — вив е ршування, вив е ршуваний; оч і кувати — оч і кування, оч і куваний; підс и нювати — підс и нювання, підс и нюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкув а ти — друкув а ння, але друк о ваний; малюв а ти — малюв а ння, але маль о ваний; підпорядкув а ти — підпорядкув а ння, але підпорядк о ваний; риштув а ти — риштув а ння, але ришт о вання, ришт о ваний.

-ОВУВА-

2. У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завой о вувати — завой о вування, завой о вуваний; перемаль о вувати — перемаль о вування, перемаль о вуваний; скуп о вувати — скуп о вування, скуп о вуваний.

-ІР- (-ИР-)

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітув а ти — загіт о ваний, зареєструв а ти — зареєстр о ваний, інформув а ти — інформ о ваний, сконструюв а ти — сконструй о ваний. Але в окремих словах для усунення небажаної омонімії суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-) зберігається: букс и рувати (бо є буксув а ти), пар и рувати (бо є парув а ти), полірув а ти (бо є полюв а ти), репет и рувати (бо є репетув а ти) тощо.

Суфікс -ір- (-ир-) уживається також у поодиноких дієсловах типу кот и рувати, лав і рувати, марширув а ти, пік і рувати, трет и рувати.

Практичний блок

Вправи та завдання

Завдання 1. Зробити словотворчий розбір:

Над’язичний, неуважний, міжпланетний, вівчар, гарнесенький, березовий, крилатий, ясноокий, розпустяться, в’ялий, безсилий, шкільний, сильний, молочний, пришкільний, зелений, проспати, передумати, привезти, невеселий, заозерний, молодість, кленовий.

Завдання 2. Доберіть спільнокореневі слова:

Камінь. Кінь. Нога. Рука. Широкий. Писати. Ліс. Дорога. Друг. Школа. Сад.

Вправа 1 Запишіть спільнокореневі слова, розташувавши їх послідовно у парах за ланцюговим зв’язком твірної основи.

Зразок: весна – весняний – веснянки – веснянкуватий.

Кість, кістковий, кістка, кістяк; лікар, лікарня, лікарняний; сінник, сіно, сінце, сінаж, сінний; цибулина, цибулька, цибуля, цибулиння, цибулинний; чобіток, чобіт, чоботар, чоботарський, чоботисько, чоботарювати, шахтарка, шахтар, шахтний, шахта, шахтарський; щасливий, щасливий, щастя, щасливенький, щасливити, щасливчик; яструбеня, яструб, яструбець, яструб’ятко.

Вправа 2 З’ясуйте твірні основи та словотворчі суфікси в наведених іменникових словах.

Новизна, рівнина, далечінь, димар, свинарник, цілісність, доброта, вітрячок, самота, обертання, держак, возовиця, дідусь, в’язка, вирощення, сплетіння, щиросердність, адресант, хорист.

Вправа 3 З’ясуйте, які іменники утворені суфіксальним способом, а які безафіксним.

Глибочінь, глибина, глибінь, синява, синь, прозорість, прозор, суша, суш (сухофрукти), гниль, гнилизна, зачіска, начос, переписування, перепис, переписка, вибір, вибори, вибірка, хода, ходіння, сходити, східці.

Вправа 4 З’ясуйте, в яких словах префікс наявний, а в яких він відсутній

Аморфний, аморальний, апперцепція, револьвер, реевакуація, реанімація, революція, реформація, поступальний, постпозитивний, контрастний, контрудар, контрольний, профашистський, променевий, античний, антинародний, суперечливий, супермодний, імітувати, іммігрувати.

Вправа 5 У поданих іменниках виділіть суфікси емоційної оцінки. З’ясуйте значення, яких вони надають словам.

Бабуся, батечко, вогничок, Ганнусенька, дитятко, долинка, дощик, дужечка, жабеня, зіронька, китичка, клунька, котик, ліжечко, матусенька, морозець, очиці, пісенька, платтячко, родинонька, рукавчик, соловеєчко, Юрчик, ягнятко, ясочка, бабище, вовчище, дідуган, забіяка, злодюга, нездарисько, носище.

Вправа 6 Утворіть слова, утворені від поданих нижче слів за допомогою суфіксів –еньк-,

-есеньк-, -ісіньк-,- юсіньк-, -енн-, -ущ-, (-ющ-). Поясніть, до якої групи прикметників вони належать і які словотвірні значення виражають.

Білий, зелений, злий, важкий, високий, здоровий, довгий, тонкий, широкий, поганий, дрібний, великий, товстий.

Вправа 7 Утворіть прикметники, утворені від поданих нижче слів за допомогою суфіксів –уват-, -юват-. З’ясуйте, яке словотвірне значення виражають ці суфікси.

Довгий, сірий, сизий, дикий, синій, сухий, брудний, пісний, чудний.

Вправа 8 Запишіть прикметники, утворені від

Утворіть слова, утворені від поданих нижче слів за допомогою суфіксів поданих нижче іменників за допомогою суфіксів –ов(ий), -ев(ий), -ев(а), -єва, -еве, -еві, -євий, -єве, -єві. Поясніть їх правопис.

Вага, міст, дощ, метал, кришталь, тінь, поле, вишня, акація, край, гай.

Вправа 9 Запишіть присвійні прикметники, утворені від іменників, у формах чоловічого жіночого та середнього роду. Поясніть їх правопис.

Батько, Василь, Андрій, сторож, Лукаш, сусід, орач, Коваль, Тарас, Ігор, Гордій.

Довідка: Присвійні прикметники

Суфікс -ін у пасивних прикметниках виступає лише після й (на письмі -їн): Марія- Маріїн, Надія- Надіїн, Дар'я- Дар'їн.

В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені: невістка- невісчин (хоч вимовляється [нев'ішчин]), Параска- Парасчин (хоч вимовляється [парашчин]).

Якщо прикметник утворюється від іменника твердої групи, то відбувається чергування
-ів -- -ов ( столяр- столярів, столярового, столяровому; батько- батьків, батькового, батьковому ).

Якщо прикметник утворюється від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) -- -ев (єв): тесляр- теслярів, тесляревого, тесляревому; коваль- ковалів, ковалевого, ковалевому.

Вправа 10 Які прикметники утворені префіксальним способом, а які префіксально – суфіксальним.

Безрукий, співзвучний, надгомілковий, середземний, міжпланетний, підшкірний, доречний, невласний, предживний, бездоганний, невідкладний, правічний, превеликий, позашкільний, передсвятковий, екстра модний, відцентровий, протизаконний, антиринковий, розвеселий, заширокий, приміський, несвідомий, превільний, ірраціональний, позаштатний.

Вправа 11 Запишіть ряди дієслів зі спільною основою, які утворені за допомогою префіксів

у-, з-, за-, до-, ви-, від-, над-, о-, об-, під-, по-, при-, роз-.

Іти. Їхати. Садити. Гнути. Писати. радити.

Вправа 12 З’ясуйте, в яких дієсловах наявний один префікс, а в яких – два. Які значення подвійних префіксів.

Вивідати, винаходити, поназбирувати, повиводити, позашивати, попідкладати, повиснути, поскликати, узаконити, удосконалити, поз’їжджатися, відкидати, пооббирати, возз’єднати, порозсовувати, воздати, попрочитувати, знеболювати, обезводнити, віднайти, відполірувати, поприводити.

Вправа 13 Зробіть словотворчий аналіз наступних слів:

Веселіти, дрібнити, маліти, білити, яснішати, дужчати, конкретизувати, моралізувати, наймитувати, наймитувати, крамарити, панувати, четвертувати, задкувати, передувати, нікати.

Вправа 14 Запишіть префіксально – суфіксальні дієслова, похідні від поданих нижче слів.

Звук. Горб. Товар. Вода. Пліснява. Зброя. Мужній. Молодий. Здоровий. Веселіший. Двоє. Десять. Свій. Сам. Повсюди. Так. Нехай.

Вправа 15 Перепишіть подані дієслова у дві колонки: 1) суфіксально – постфіксальні;

2) префіксально – суфіксально – постфікс альні утворення.

Братися, гніздитися, окислятися, гуртуватися, потурчитися, телитися, заручитися, таборитися, чужатися, умиротворитися, просльозитися, засніжитися, утрадиційнитися, обезкровитися, наловчитися, переморгуватися, розмерзатися.

Самостійна робота №3

Тема: Правопис часток не і ні з різними частинами мови

План

1. Правопис часток НЕ і НІ з іменниками

2. Правопис не і ні з прикметниками та дієприкметниками

3. Правопис не і ні з дієсловами та дієслівними формами.

Теоретичний блок

Правопис не з іменними частинами мови та прислівником

Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.

Запреречна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не прийшов, не добре, не праця), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (невблаганний, незабутній, нероба, невдовзі).

Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: негода, нещадний, невтямки, неподалік.

Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не з руки, не наш, не будь-який ( але виняток: неабиякий і не абиякий).

З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення.

Якщо мова йде про інше поняття, то не пишеться разом: неволя (рабство), недоля (лихо), недруг (ворог).

Якщо ж щось заперечується, відкидається, то не пишеться окремо: не правда (а вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей) та таке ін.

З прикметниками і прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), нелегкий (важкий), недоброзичливо (вороже).

Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: дорога не важка, надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ані, ні, ніяк, ніколи, анітрохи, ніде, ніщо, ніхто і под.: надворі анітрохи не холодно; ні, дорога не важка; мені зараз вже нічого не страшно.

Але в цих самих висловах (якщо в них немає заперечення) не можна писати і разом: дорога неважка, надворі нехолодно.

У такому випадку речення є стверджувальним.

Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; надворі не холодно, а тепло.

Правопис не з дієсловом

З усіма фрормами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не робити, не сказавши, не зробитиму.

Але разом не пишеться:

· у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти, непокоїти, нетерпеливитися, нехтувати, які без не не вживаються;

· у дієсловах нездужжати ( в значенні хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити); проте ці слова не треба плутати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), з якими не пишеться окремо.

Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін.

Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не-: не дочути (не дослухати), не дотягнутися (не дістати).

З дієприкметником не може писатися як окремо, так і разом.

Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов'язково пишеться окремо: не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут.

Якщо при дієприкметнику немає пояснюючого слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: шлях нелегкий і шлях не легкий, поле незасіяне і поле не засіяне.

Треба розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити слово нема), у якому не пишеться разом, і дієсловом не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.

Довідка з правопису української мови:

Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).

А. Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишуться:

а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аб и що, аб и як, аніск і льки, анітр о хи, анічог і сінько, ані я к, дед а лі, д е коли, д е котрий, д е щиця, д е що, чимал е нький, чим а ло, щов е чора, щогод и ни, щод е нник, щодн я, щодоб и, щод у ху, щонайкр а щий, щопр а вда, щор а зу, щос и ли, якб и, якнайшв и дше, яком о га, якщ о та ін.

б) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якб и, нем о вбито, н і бито, аб о що, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авж е ж, ат о ж

в) Частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буд у ється, на ї вся (на ї всь).

г) Частка -сь у складі займенників і прислівників: котр и йсь, котр а сь, котр е сь, як и йсь, як а сь, як е сь; десь, кол и сь, хтось, щось.

д) Частка не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: нев і льник, нег о да, нед у га, н е жить, немовл я, нен а висть, н е ук; невгас и мий, незліч е нний, невп и нний, невсип у щий, нег а йний, нен а висний, ненаст а нний, непох и тний, нест я мний; невд о взі, нев и нно, невп и нно, незаб а ром, непор у шно, несамов и то, несказ а нно.

З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, що без не не вживаються: нев о лити, незч у тися, нен а видіти, нест я митися, і тих, яким частка не надає нового значення: незд у жати (хворіти), непок о їтися (хвилюватися), несл а вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо: не зд у жати (не змогти), не сл а вити (не прославляти).

е) Частка не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобач а ти, недовик о нувати, недод е ржати, недоїд а ти, недок а зувати, недол ю блювати, недооц і нювати, недоплат и ти, недочув а ти; недов и конаний, недод е ржаний, недозр і лий, недок а заний, недооц і нений, недоп и саний, недор о слий, недоч у тий; нед о биток, нед о їдок, недокр і в’я, нед о лік, нед о літок, недор і д, недост а ча, недос я жність, недот е па, недоторк а нність, нед о ук. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з таким дієсловом окремо: він недочув а в, але: Він не дочув моїх слів.

є) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невм і ння, нев о ля, неврож а й, нед о ля, непр а вда, неспод і ванка; небалак у чий, невд а лий, невес е лий, невч е ний, нед о брий, незбагн е нний, немал и й, неписьм е нний, несміл и вий; неаб и хто, неаб и який; невдог а д, невж е, невп а м’ятку, невтямк и, нег а дано, недал е ко, недарм а, нед у рно, н е хотя, а також незваж а ючи на..., невваж а ючи на..., нем о в, нен а че.

Примітка. Частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: дал е ко, з о всім, аж ні я к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) Частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незак і нчена пр а ця, нез’яс о вані пит а ння, нержав і юча сталь, неспрост о вані ф а кти.

з) Частка ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником, і з прислівниками: ніхт о (нік о го), ніч и й (нічи ї м), ніщ о (ніч о го), ні я кий (ні я кому); н і де й нід е, ніз а що, нізв і дки, нізвідкіл я, н і коли й нік о ли, нін а що, ніск і льки, нітр о хи, ні я к.

2. Окремо пишуться:

а) Частка що в сполуках дарм а що, т і льки що, хіб а що, щ о ж до.

б) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи т о, які виконують функції підсилювальних часток.

в) Частка не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання. Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи.

г) Частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: не м о же не б а чити, не підх о дячи бл и жче, не поспіш а ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито.

д) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, бул а тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

е) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист.

є) Частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’ я тий; не ти, не цей, не і нші; не ін а кше, не так; не при..., не на...; не то... не то; також не раз.

ж) Частка не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не д у же, не з о всім, не цілк о м; не від т о го, не д о сить, не м о жна, не тр е ба; розмовл я ють не по-н а шому.

з) Частка ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту: ні жив и й ні м е ртвий, ні кр о ку д а лі, ні на м а кове з е рн о, ні п а ва ні ґ а ва, ні р и ба ні м’ я со, ні с е ні т е, ні сюд и ні туд и, ні т а к ні с я к.

и) Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба.

і) Частка ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в к о го, ні до к о го, ні з ким, ні до ч о го, ні з а що й ні на щ о (з різними значеннями), ні на як о му.

3. Через дефіс пишуться:

а) Частки бо, но, от, то, так и, коли вони виділяють значення окремого слова: ід и -бо; дав а й-но; т і льки-но; так- о т, як- о т; отак и й-то, ст і льки-то, т и м-то, я кось-то; важк и й-таки, вс е -таки, діст а в-таки, т а к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: ск і льки ж то (написано), ч и м би то (втішити).

Примітка 2. Частка так и пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) Компоненти будь-, -будь, -н е будь, к а зна-, хт о зна- й под. у складі займенників і прислівників.

в) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євр о па, але в загальних — разом: нелюд и на, неіст о та.

Б. Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема:

а) Частки хай, нех а й, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!

б) Частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайш о в би, пішл а б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) Частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений.

б) Частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

Вправа 1. Напишіть розписку: 1) про одержання устаткування для майстерні від заводу, 2) про одержання українських костюмів для вечора.

Вправа 2. Складіть розписку про одержання з книгарні книжок для бібліотеки; самостійно визначте: 1) назви книжок; 2) їх кількість; 3) можливу вартість; 4) на яку суму.

Вправа 3. Напишіть не із словами разом чи окремо й поясніть їх правопис.

Не/вблаганний, не/густо, не/в'янучий, не/краще, не/врожай, не/ жить, не/мічний, не/знаний, не/забутий усіма вчинок, не/мовби, не/ йти, не/досушити, не/зважаючи на, не/здужати, не/привітний, не/ далеко, не/спроста, не/доречно, не/абиякий, не/білений, не/густо, не/доліт, не/дорого, а дешево, не/довиконати, не/охота, не/мій, не/ дев'ятий, не/раз, не/досить, не/проворний, не/істотно, не/з'ясоване досі питання, не/там, не/переконливий, ніде не/знаний, не/активний.

Вправа 4. Перепишіть речення. Напишіть не із словами разом чи окремо й поясніть правопис.

1. Не/щасна, не/правдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, Іц0 в радості й горі -і будує слово своєї землі (Хар.). 2. Видатний учений довго й наполегливо йде до свого відкриття, йде не/повторними шляхами (3 газ.). 3. Рідна мова — не/зборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі (Вих.). 4. Пробачте поетам дивацтва не/злі: не/багато поетів живе на землі (0л.). 5. Вересневе сонце не/помітно зайшло за потріскані не/густі хмари і зразу ж розіслало аж за ліс не/добілені полотна (Стельм.). 6. Ми на межі того часу, коли не/знане стане знаним. Та не/збагненності красу не/ поховає людство з нами (Цмит.). 1. Чи на майдані коло церкви, чи на засніжених полях, бували жертви, жертви, жертви... Не/легкий був до волі шлях (Тич.). 8. Ні! Сили на землі нема і сили на землі не/буде, щоб потягти нас до ярма (Рил.). 9. В майстерні вже не/ перший рік працює він зразково (Біл.). 10. Треба було перейти рівне, не/заросле й не/закрите ні/чим місце, щоб опинитися в комишах (Коц,). 11. Чи не/від того, шо ми свого часу призабули мамину пісню над колискою, наші діти так легко, з такою байдужістю одцуралися од народного мелосу і стали епігонами, гірше того, популяризаторами чужого, не/рідко майже не/зрозумілого, а то й шкідливого музикування (Скурат.).

Вправа 5. Запишіть українською мовою, поясніть потрібні орфограми.

Век не забыть; не без причины; невозмутимый; непоколебимый; неоткуда ждать известий; неутомимый; как не забыть; не в пример; не к добру; непреклонный; несмотря на дождь.

Вправа 6. Запишіть слова, які без не не вживаються, складіть з ними речення (можна виписати з тексту).

Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка й Чайковський, Барток і Стравінський скористалися українськими мелодіями у своїй творчості;

а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Українська мова не вчора придумана. Вона — не сирота, вона має слов'янську родину і світову славу. Вона має все.

Перебудова нашого суспільного життя, нашої політичної системи й економіки — це так само перебудова національних взаємин між народами. Ми наче прокинулись із Шевченковим окликом: «Ох, не однаково мені!»... Ми повторимо ще й ще раз: нам не однаково, чи буде наша земля вкрита золотом пшениці й мови, чи буде вона лежати під снігами байдужості, національного нігілізму.

Життя літака обчислюється кількістю годин, коли він знаходиться в небі, а не в темних ангарах чи на бетоні аеродромів. Життя людини так само обчислюється й вимірюється тим, скільки перебуває вона в небесах любові, в небесах творчого діяння, а не тим, скільки хліба й солі споживатиме і скільки зносить одежі. І народ, хоч би який багатий він був матеріально, втрачаючи мову й пісню свою, стає подібним до домашньої птиці, що має крила тільки для того, аби накривати ними тлущ і давати з них пір'я для подушок та перин (За Д. Павличком).

Самостійна робота №4

Тема: Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. Пунктограми при діалозі.

План

1. Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості.

2. Цитати.

3. Пунктограми при діалозі

Теоретичний блок