Віницького кооперативного інституту

УКООПСПІЛКА

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

ВІНИЦЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО ІНСТИТУТУ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИКОНАННЯ

САМОСТІЙНИХ РОБІТ

З ДИСЦМПЛІНИ

“Українська мова”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Викладач: О.А.Мельник

Вінниця 2010рік

Укладач: О.А. Мельник – викладач вищої категорії Вінницького кооперативного інституту циклової комісії загальноосвітніх дисциплін.

 

 

Методичні рекомендації розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії суспільно – гуманітарних дисциплін

(Протокол №__ від______2010р.)

Голова циклової комісії суспільно – гуманітарних дисциплін

______________ /О.І.Помазанова/

 

«Узгоджено»

Начальник відділу

Науково-пошукової роботи,

Зовнішніх зв’язків та

інноваційних технологій

«__»_________________2010р. ____________/Л.А.Прицюк/

Самостійна робота

№ з/п	№ зан	Тема	Зміст самостійної роботи	К-ть годин	Форма контролю
		Слово і його лексичне значення.	1. Лексико-стилістичні синоніми. 2. Антоніми. 3. Пароніми. 4. Основні групи фразеологізмів		Письмове опитування
		Стилістичне забарвлення значущих частин слова.	1.Стилістичне забарвлення префіксів і суфіксів. 2.Основні орфограми в префіксах і суфіксах.		Письмове опитування
		Правопис часток не і ні з різними частинами мови	1. Правопис часток НЕ і НІ з іменниками 2. Правопис не і ні з прикметниками та дієприкметниками 3. Правопис не і ні з дієсловами та дієслівними формами.		Письмове опитування
		Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. Пунктограми при діалозі.	1. Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. 2. Цитати. 3. Пунктограми при діалозі		Письмове опитування
		Студентський проект удосконалення власного мовлення	Студентський проект удосконалення власного мовлення (проведення діагностичної роботи і визначення індивідуальних проектів змісту, форм і методів удосконалення мовної і мовленнєвої компетенції студентів)		проект
Разом:

Самостійна робота№1

Тема: Слово і його лексичне значення

План

1. Лексико-стилістичні синоніми.

2. Антоніми.

3. Пароніми.

4. Основні групи фразеологізмів

Теоретичний матеріал

Лексика (від гр. - lexikos- той, що відноситься до слова) - це всі слова, що є в тій чи іншій мові.

Наука, що вивчає лексичний склад, називається лексикологією.

Кожна мова складається із слів, і слово є головною одиницею мови. Слово має кілька функцій, основна з яких - номінативна, тобто функція називання.

За своєю головною функцією слова діляться на чотири типи:

1) повнозначні (іменники, прикметники, дієслова, числівни­ки), які називають предмети, ознаки, дію, кількість тощо;

2) вказівні (займенники), що вказують на предмети чи озна­ку, але не називають їх;

3) службові (прийменники, сполучники, частки), які служать для побудови словосполучень і речень;

4) вигукові (вигуки), які не називають явищ, а стосуються емоцій.

 

Однозначні і багатозначні слова Пряме і переносне значення слова

У мові є слова з одним значенням (однозначні), але частіше слова мають два і більше значень (багатозначні).

До однозначних слів належить більшість термінів різних га­лузей науки (префікс, синтаксис, грип, пневмонія, радіус, гіпербо­ла, метонімія); назви деяких рослин (суниця, сосна, ожина, верба); назви речовин і матеріалів (ситець, батист, штапель, гас, бензин), власні назви (Київ, Дніпро, Василівка) тощо.

В українській мові переважають слова багатозначні, хоч спочатку виникає слово з одним значенням, яке називається пер­винним. Первинне значення є прямим. Інші значення розвивають­ся на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення завжди є переносним. Усі значення багатозначних слів мають щось спільне. Наприклад, золотий, у прямому значенні - зроблений з цінного матеріалу - золота: золоті руки - умілі, золо­та голова - розумна, золоте волосся - золотистого кольору тощо.

Слова можуть мати 10 і більше значень. Наприклад, слово грати:

1. на музичному інструменті (грати на гітарі);

2. бавитися (грати в ляльки);

3. спортивна гра (грати у футбол);

4. вигравати, шумувати (грає вино);

5. переливатися різними кольорами (грає хвиля);

6. про почуття, думки (грає кров);

7. у фразеологізмах (грати на руку).

Слово поле має 10 значень, іти - 30, брати - 22 тощо.

Наприклад: мука і мука, замок і замок, плачу і плачу.

Пароніми (від гр. para "поблизу" і onyma "ім'я") - слова, до­сить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значен­ням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфік­сом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Наприклад: ділянка - частина поверхні, площі (садова ділян­ка, дослідна ділянка); дільниця - адміністративно самостійний об'єкт або виробничий вузол на будівництві, шахті, а також вибор­ча дільниця. Дипломантом називають особу, відзначену дипломом за видатні успіхи в певній галузі, переможця конкурсу, а також лю­дину, яка працює над дипломним проектом, дипломною роботою

Дипломат - службова особа, що має урядові повноваження для зносин з іноземними державами. Дипломатом називають також людину, яка вміло діє у стосунках з іншими. Із сучасного мовного побуту відоме також слово дипломат як назва портфеля, невеликої валізи.

Фразеологія

Фразеологія (від гр. phrasis "вираз" і logos "наука") - розділ мовознавства, що вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології є фразеологізми - стійкі нерозкладні словосполучення.

Фразеологізми слід відрізняти від вільних словосполучень. У фразеологізмах кожне слово не має власного значення, у них не можна переставляти слова, бо від цього руйнується фразеологізм (не можна сказати "у нього грошей не клюють кури". Фразеологізм "кури не клюють" означає "багато"). У середину фразеологізмів не можна вставити якесь слово (фразеологізм "пекти раків" - "черво­ніти" втратить своє значення при появі, наприклад, слова "вели­ких" чи "вдало').

Слова, що входять до складу фразеологізмів, не можна замі­нювати спільнокореневими чи іншими формами слова. У фразео­логізмі "нуль без палочки" - "ніщо" не можна слово "палочки" за­мінити словом "палиці".

На відміну від вільного словосполучення, де кожне слово є членом речення, фразеологізм виступає єдиним членом речення.

Фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фра­зеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення_- неподільні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх складових частин (пекти раків, собаку з'їсти). Компоненти таких фразеологізмів самостійно не вживають­ся, бо вони втратили власне лексичне значення: дати маху, пійма­ти облизня, точити ляси.

Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологіз­ми, значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Складові елементи таких сполук вживаються в переносному значенні.

Наприклад: гнути спину - важко працювати, покласти зуби на полицю - голодувати, зробити з мухи слона - перебільшити.

Фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне зна­чення кожного слова є чітким, але один із компонентів має зв'язане значення.

Наприклад, у звороті "розквасити ніс" кожне слово має своє значення, але слово "розквасити" (розбити до крові) вживається тільки зі словом "ніс".

До фразеологізмів відносять ще фразеологічні вирази, тобто будь-які крилаті вислови. До них належать прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, діячів науки і культури, письменників тощо:

Не спитавши броду, не лізь у воду; яке коріння, таке й насін­ня; ситий голодному не товариш (Народна творчість). І чужому научайтесь і свого не цурайтесь; караюсь, мучусь, але не каюсь (Т.Шевченко). Книги - морська глибина (І. Франко). Троянди й вино­град - красиве і корисне (М.Рильський). Перейти Рубікон (Ю.Цезар). Добрими намірами вимощена дорога в пекло (С.Джонсон).

Практичний блок завдань

Вправа 1. Випишіть однозначні та багатозначні слова.

1. Ясен, клен, стіл, вухо, крило, лось, олень, дужий, судак, щиглик, дуга.

2. Пенал, олівець, п'ять, дріб, зуб, алфавіт, зруб, буква, су­фікс, лінія.

3. Префікс, шістнадцять, полотно, рейки, аспірин, Карпати, школа, учень, голова...

Вправа 2. Випишіть синонімічні ряди.

1. Сьогодні і небу, і сонцю млостилося, нездужалося (М.Стельмах). 2. Уже веснить, уже весніє, уже весняний вітер віє (Д.Павличко). 3. Спіють яблука, і зріє виноград, стигнуть сливи золотисті (М.Терещенко). 4. Після кількаденного свисту вітру прибляк степ, притьмарився, прижухнув (О.Гончар).

1. Андрій підійшов до хати. 2. Незабаром Соломія з Іваном простували до циганської оселі. Іван був радісний, веселий, дроб-цював короткими ногами і все говорив, мов горохом сипав. 3.Сонце вже високо стояло, коли Гнат подався у дорогу. 4. По по­двір'ї розтеклися гуси, гусенята коливають з ноги на ногу. 5.Маланка приступилася до печі. 6. З гори аж до греблі суне поволі хмара народу. 7. Андрій прямував до старого в'яза, що ріс на вер­шечку горба (За М.Коцюбинським).

Вправа 3. Доберіть із синонімічних рядів потрібне слово до виділених слів.

1. Як пісня, дивний був натурою Богдан: то... (тихий, смирний, мовчазний), то спалахне, як порох. 2. Голубі сніжинки пролітали, мерзли, і... (гучна, дзвінка, лунка) була земля. 3. Вітер п розорий мене... (мокрим, вогким, сирим) торкає крилом. 4.Надійшла весна... (радісна, весела, щаслива), закипіли в праці села, розшумілися лани (За М.Рильським).

Вправа 4. Розташуйте подані синоніми в порядку нарощення основного значення:

Горбок, гірка, пагорбок, гора, підвищення.

Недруг, ворог, супротивник, супостат. Огорожа, паркан, частокіл, тин, пліт.

Вправа 5. З поданих слів запишіть окремо кожен синонімічний ряд:
Діло, завірюха, розмова, мужність, відвага, дорога, робота,

хуртовина, бесіда, шлях, труд, хуга, мова, хоробрість, путь, праця, сміливість, безстрашність, одчайдушність, заняття, завія.

Вправа 6. Утворіть словосполучення чи речення, добираючи з дужок
потрібні слова.

Звичай (древній, давній, старий). Рік (попередній, минулий, колишній). Дільниця (виборча, міліцейська, присадибна). Льон (скубати, брати, смикати). Трави (лікарські, лікувальні, лікарняні). Прикраса (цінна, коштовна, дорогоцінна).

Вправа 7. Доберіть абсолютні синоніми до поданих слів:

Лелека, пейзаж, оплески, клуня, азбука, буква, хронічний, пілот.

Вправа 8. Доберіть часткові синоніми до поданих слів:

Дорога, ліс, хата, кордон, друг, тихий.

Вправа 9. Замість числівника "один " доберіть синоніми.

1. А у вдови один син, та й той якраз під аршин. 2. Тільки од­ним одно хиталось зелене дерево в степу. 3. І потекли в одно море слов'янськії ріки. 4. Рано-вранці новобранці виходили за село, а за ними, молодими, і дівча одно пішло (Т. Шевченко).

Вправа 10. Виберіть із речень антоніми.

1. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. 2. Багатому свято, а вбогому діла багато. 3. Добро пушить, а лихо сушить. 4. У добрім житті кучері в'ються, а в поганім - січуться. 5. Правда та кривда як вогонь та вода. 6. Зроби сьогодні те, що хочеш відкласти на завтра. 7.Мала праця краща за велике безділля. 8.Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає. 9. Вченому світ, а невченому тьма. 10.Гірко зароблено - солодко їсться (Нар. творчість).

Вправа 11. До поданих слів доберіть антоніми:

Веселий, добрий, молодий, легко, пізній, праця, мудрий, літо, холодно, під'їхати, маленький, високий.

Вправа 12. Доберіть антоніми до слів тихий, старий, чистий, добрий
у словосполученнях:

Тихий голос, тихе читання, тихий вітер, тиха вулиця, тихе море, чиста рука, чисте небо, чиста вода, старий дуб, старий зошит, добрий зір, добрі очі, добра груша, добра година, добре слово.

Вправа 13. На місці крапок запишіть слова-антоніми:

1. Що в молодості навчишся, то... як знайдеш. 2. Дивиться рідко, та... бачить. 3. Літо збирає, а... з'їдає. 4. З білого легко... зробити, але з чорного... - важко. 5. Чужого хорошого не гудь, а... свого не.... 6. З добрим дружись, а... бережись. 7. На чорній землі... хліб родить.

Вправа 14. Знайдіть омоніми та омонімічні явища. Доведіть, що це омоніми, а не багатозначні слова.

1. Подивись на луги: наче сон це.

Йде світання до тихих левад,

Золотими литаврами сонце

Б'є у сині глибини свічад (Г.Донець).

2. Та, по-моєму, навіть роботи Заіржавіють без роботи (П.Ребро).

3. Так іноді і ми, як дітвора Дурієм, ніде правди діти: Ведмедикам даєм добра,

А самі плачемо, як діти (Л.Глібов).

4. Ну й морока з хитрим зайцем! Знов проліз до клубу "зайцем". Та на цей раз пильний цап Хитруна за лапу—цап!

5. Ну й охочий брат мій Ігор До усяких жвавих ігор. Де яка у світі гра є, Залюбки у неї грає.

1.1. Щоб хліб мати, треба добре працювати. 2. Проводжає сина мати захищати рідний край. 3. Сторож одімкнув ключами великий замок. 4. На горі видніється середньовічний замок. 5. Село лежало в балці. 6. Стеля тримається на балці.

2. 1. Ой, скажи, дай пораду, як прожити без долі? Як одрізана гілка, валяється долі (Л.Українка). 2. Ось рипнули двері, з хати вийшла жінка, почепила на ключку журавля відро, і заскрипів журавель (М.Стельмах). 3. А журавлі летять собі на той бік ключами (Т.Шевченко).

Вправа 15. Поясніть значення паронімів, поєднайте їх у слоспосполучення із запропонованими словами.

Богатирський - багатирський: урожай, народ, сила, армія, сон.

Високий - висотний: юнак, будинок, чоло, чоботи, клас, польоти, голос.

Гірницький - гірничий - гірський: колектив, пейзаж, інститут, вдача, інженер, розробки, місцевість, хребет.

Громадський - громадянський: війна, доручення, обов'язок, права, порядок, транспорт, суспільство, збори, гідність.

Дружний - дружній: колектив, порада, застереження, сім'я, сходи, привіт, усмішка, стосунки.

Камінний - кам'яний - кам'янистий - камінчастий: стовп, дно, будинок, брід, шлях, хрест, ґрунт, гора, доріжка.

Лісистий - лісовий: місця, квіти, галявина, будинок, болото, край.

Музикальний - музичний: людина, твір, училище, слух, го­лос, кіоск, гурток.

Робітничий - робочий: огляд, гуртожиток, план, колектив, квартал, клас, їдальня, будинок, людина, честь, слава, клуб.

Старий - старовинний: чоловік, книжка, замок, газета, одяг, експонати, рукопис, люди, рама, картина, часи, пісні, годинник, пам'ятка.

Вправа 16. Поясніть значення наведених паронімів, уведіть їх у речення.

Ефектний - ефективний, абонент - абонемент, економний -економічний, вихований - виховний, контакт - контракт, великий -величний, боцман - лоцман, залучати - долучатися.

Вправа 17. Визначте фразеологізми і вільні словосполучення. Доведіть свою думку.

1. Ламати гілку, ламати голову, ламати руки.

2. Піймати м'яч, піймати рукою, піймати облизня.

3. Тримати в чистоті зошити, тримати язик за зубами, трима­ти в руках квітку.

4. Крутити носом, крутити швидко, крутити педалі.

5. Пасти коней, пасти задніх, пасти в полі.

6. Бити цеглу, бити молотком, бити байдики.

7. Сушити гриби, сушити голову, сушити білизну.

8. Сидіти в хаті, сидіти тихо, сидіти на шиї.

9. Взятись за ручку дверей, взятись за роботу, взятись за розум.

Вправа 18. 1. Замініть подані фразеологізми окремими словами: Рукою подати, накивати п'ятами, п'яте колесо до воза, стати на ноги, як кіт наплакав, вилетіло з голови, зарубати на носі, дерти носа, крізь землю провалитися, за розум узятися, в один голос, в один момент, в одну дудку грати, з одного маху, на всі чотири вітри, на один аршин, один як палець.

Вправа 20. Поясніть значення фразеологізмів:

Надути губи, пекти раків, сунути носа, кинути оком, тримати язик за зубами, бити байдики, сидіти на шиї.

Вправа 21. Доберіть фразеологічні ряди. Ні риба ні м'ясо...

Ні пари з уст... За синє море...

Вправа 22. Доберіть до російських фразеологізмів українські відповідники.

Вилять хвостом, за тридевять земель, делать из мухи слона, не покладая рук, прошел огонь и воду, видал виды, дать жару, бегает как угорелый, далеко кулику до Петрова дня, бить баклуши.

Для довідок: виляти хвостом, за тридев'ять земель, робити з мухи слона, не покладаючи рук, пройшов Крим і Рим, був на коні і під конем, дати перцю, бігає як ошпарений, далеко куцому до зайця.

Самостійна робота № 2

Тема: Стилістичне забарвлення значущих частин слова.

План

1. Стилістичне забарвлення префіксів і суфіксів.

2. Основні орфограми в префіксах і суфіксах.

Теоретичний блок

Значимі частини слова та закінчення.

Словотвір – розділ мовознавства, який вивчає лексичні одиниці за структурою і способом їхнього творення.

Твірна основа – частина слова, від якої твориться нове слово (похідне).

Значимі частини слова та закінчення.

Частини слова	Правила	Приклади
1. Корінь	Головна значуща частина слова, яка містить у собі лексичне значення слова.	Ліс, лісок, лісний Море, морський, моряк
2. Префікс	Значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів.	День – вдень Сісти – присісти
3. Суфікс	Значуща частина слова, що стоїть після кореня і служить для творення нових слів, може змінювати лексичний зміст слова.	Ліс – лісок, лісник Хоробрий - хоробрість
4. Інтерфікс	З’єднує частини складних слів	Землетрус, працездатний
5. Постфікс	Є засобом словотворення зворотних дієслів.	Лити – литися, Мити – митися.
6. Закінчення	Змінювана частина слова, творить лише нові граматичні форми слів.	Стіл – стола – столу – столом – на столі
Основа	Частина слова без закінчення, що виражає його лексичне значення	Пише – пишу – пише…

 

Порядок розбору слова за будовою.

1. Визначити закінчення, дібравши декілька граматичних форм слова.

2. Позначити основу.

3. Дібрати однокореневі слова і позначити корінь.

4. Визначити префікси та суфікси.

Чергування приголосних

Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків.

Найпоширеніші такі чергування приголосних:

приголосні	приклади
[к] - [ц] - [ч]	рука- руці- рученька
[г] - [з] - [ж]	нога- нозі- ніженька
[х] - [с] - [ш]	вухо- у вусі- вушенько

У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні:

приголосні	приклади
[т] - [ч]	летіти- лечу
[д] - [дж]	сидіти- сиджу

По іншому ці приголосні не чергуються: не може, напр., звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т.д.

Проте в деяких словах як виняток ця закономірність порушується- в них замість чн вимовляється і пишеться шн: мірошник, сердешний, рушниця, рушник, двурушник, торішній, хоч ці слова походять відповідно від слів мірка, серце, рука, торік.

Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.

Два приголосних звука зливаються в один:

злиття звуків	приклади
г, з, ж: + ськ(ий) ® зьк(ий) + ств(о) ® зтв(о)	Кавказ- кавказський, Запоріжжя- запорізький, боягуз- боягузтво
к, ц, ч: + ськ(ий) ® цьк(ий) + ств(о) ® цтв(о)	Вінниця- вінницький, козак- козацтво, молодець- молодецтво
х. с, ш: + ськ(ий) ® ськ(ий) + ств(о) ® ств(о)	Черкаси- черкаський, чех- чеський, птах- птаство

Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ (ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський.

Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ (ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський.

Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:

	приклади
на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц]	люд+ський [л'удз'кий], люд+ство [л'удзтво]; брат+ський [брац'кий], брат+ство [брацтво]
кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються	студент+ський [студен'с'кий], студент+ство [студенство]; турист+ський [туриc'кий], модерніст+ський [модерн'іс'кий]

Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство, туристський.

Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом.

Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ (ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий].

М'який знак перед -ськ (ий) ставиться лише після л, після інших букв перед - ськ (ий) м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський ], але: кінський [кін+ський].

Тверді і м’які приголосні

Приголосні бувають тверді і м'які або пом'якшені. Але не всі і не в усіх позиціях.

Приголосний [й] завжди тільки м'який: сім'я [с'імйа], сім'ї [с'імйі], сім'єю [с'імйейу].

Звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] можуть бути як твердими, так і м'якими:

тверді і м'які приголосні

[д] -[д' ], [т] - [т' ], [з] - [з' ], [с] - [с' ], [дз] - [дз' ], [ц] - [ц' ], [л] - [л' ], [н] - [н' ]

Ці приголосні м'якими можуть стати в будь-якій позиції- як на кінці слова, так і перед наступним приголосним: даль, тінь, дядько, близько, мідь, путь, військо, хвацько.

Інші приголосні, крім [й], у кінці слова і перед наступним приголосним завжди тверді: повірте, голуб, відправте, любов, повір, туш, ніч, мовчиш.

ь Вони пом'якшуються лише перед [і] та зрідка перед іншими голосними: ніччю [н'іч’ч’у], кювет [к’увет], вітер [в’ітер], обличчя [обли’ч’ча], бюро [б’уро].

Звуки [р] і [р'] в літературній мові чітко розрізняються: град- ряд, перу- порю, крук- крюк, гора- зоря, шкура- буря.

Подовжені м'які приголосні

Подовжуються м'які [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с] і пом'якшені приголосні [дж], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між двома голосними:

в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни	сіль- сіллю, подорож- подорожжю, мазь- маззю, туш- тушшю, ніч- ніччю, тінь- тінню
в іменниках середнього роду	затишшя, знання, колосся, обличчя, бездоріжжя, чуття
у деяких словах	суддя, стаття, рілля, зрання, Ілля, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню

Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах.

У похідних словах подовження між двома приголосними зберігається: суддя- суддівський, суддівство, життя- життєвий, життєвість, життєрадісний.

Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: знання- знань, багаття- багать, Поділля- подільський.

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

З- (ІЗ-, ЗІ-)

1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказ а ти, спалахн у ти, ств е рдити, сфотографув а ти, схил. Перед усіма іншими приголосними пишемо з (іноді із): зб а вити, звест и, зж и тися, ззирн у тися, зсад и ти, зц і пити, зчеп и ти, зш и ток, ізн о в.

Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекон о мити, зігнорув а ти, з’їзд, зорієнтув а тися, зум о вити, зг а слий, зм а зати, знадл и вий, скорот и ти, склад і под.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібг а ти, зігн у ти, зідр а ти, зізн а тися, зіпсув а тися, зіст а вити, з і ткнення, зіщ у литися тощо. Префікс зі - вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів’ я лий, зім’ я ти, зіп’ я стися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо -: зігрів а ти й зогрів а ти, зімлів а ти й зомлів а ти, зіпрів а ти й зопрів а ти, зітл і ти й зотл і ти.

БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін.

2. У префіксах – без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкр а їй, безкор и сливий, відкритт я, в і дстань, міжконтинент а льний, міжплан е тний, надпот у жний, обпал и ти, обтрус и ти, передпл а та, передч а сний, підтр и мка, понадпл а новий, представн и к, розтягн у ти, р о зчин, розхит а ти, черезпл і чник.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

3. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прег а рний, презавз я тий, прекр а сний, прем у дрий, прекр а сно, препог а но; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: приб і гти, прибудув а ти, прикрут и ти, приб о ркати, пришв и дшити; прибутт я, прит у лок, пр и браний, прив а бливо.

Крім того, префікс пре- виступає у словах през и рливий, през и рство й у словах старослов’янського походження: преосвящ е нний, препод о бний, прест о л, а префікс при - вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пр и гірок, пр и ярок; прибер е жний, прикорд о нний.

Префікс прі - вживається тільки в словах пр і звисько, пр і звище, пр і рва.

ПРАВОПИС СУФІКСІВ

ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ

ИК, -НИК та ін.

1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брат и к, в у злик, передов и к; гірн и к, кулем е тник; газівн и к, працівн и к; хл о пчик, пр а порщик.

Примітка. Слід відрізняти український суфікс - ик від іншомовних - ик, - ік ( - їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: іст о рик, м е дик, ф і зик, але: мех а нік, проз а їк, х і мік.

-ИВ(О)

2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и: в а риво, д о бриво, к у риво, м е ливо, мер е живо, м і сиво, мор о зиво, п а ливо, п е чиво, пр я диво, але: м а рево (не матеріал і не продукт праці).

-АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.

3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постач а льник, уболів а льник, фрезерув а льник; волоч и льник, маст и льник; пол і льник, відповід а льність, гені а льність.

-АЛЬ, -ЕНЬ, та ін.

4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: ков а ль, скрип а ль; в е летень, в’ я зень; бельг і єць, мовозн а вець, перем о жець; зд а тність, св і жість; вихов а тель, люб и тель.

-ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін.

5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двома н.

Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобов и ння, гарбуз и ння, картопл и ння, павут и ння; але: кам і ння, кор і ння, нас і ння.

Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: гор і ти — гор і ння, нос и ти — нос і ння, ход и ти — ход і ння, шаруд і ти — шаруд і ння.

Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гук а ти — гук а ння, гул я ти — гул я ння, зрост а ти — зрост а ння, спри я ти — спри я ння.

Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: зв е рнення, напр у ження, підн е сення, удоскон а лення.

-ЕН(Я) [-ЄН(Я)]

6. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовчен я, гусен я, чаєн я.

-ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін.

7. Суфікси зменшено-пестливих слів - ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): в о гничок, к о шичок, в у личка, п а личка. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): верш е чок, міш е чок, кра є чок; д і жечка, коп і єчка, Мар і єчка, р і чечка; вік о нечко, слов е чко, я є чко.

-ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)]

8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса -еньк(о) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Горді є нко, Кр а вченко, зрідка — у загальних назвах: безб а тченко, ковал е нко; суфікс -еньк(о, а) [-єньк(о)] вживаємо для творення пестливих назв: б а тенько, конич е нько, с е рд е нько; н і женька, топ о ленька.

-ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)]

9. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], -ищ(е) [їщ(е)] утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гно ї сько, дівч и сько, хлопч и сько; в о гнище, поб о їще, стан о вище.

-ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)]

10. При творенні чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Вас и льович, Д о рошович, І горович, Мик и тович, Олекс і йович, Ю рійович.

При творенні жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн(а), від імен на - й — -ївн(а): Бор и сівна, Вас и лівна; Горд і ївна, Серг і ївна, Ю ріївна.

Від таких імен, як Григ о рій, Ілл я, Кузьм а, Лук а, Мик о ла, С а ва, Хом а, Я ків, відповідні імена по батькові будуть: Григ о рович, Григ о рівна; Ілл і ч, Ілл і вна; Кузьм и ч (і К у зьмович), Кузьм і вна; Лук и ч, Лук і вна; Микол а йович (і Мик о лович), Микол а ївна (і Мик о лівна); С а вич (і С а вович), С а вівна; Хом и ч (і Х о мович), Хом і вна; Я кович, Я ківна.

Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Ант і н — Ант о нович, Ант о нівна; Ф е дір — Ф е дорович, Ф е дорівна.

-ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А)

11. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживаємо суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: гол і вка, дол і вка, ма ї вка, нож і вка, пол і вка, спирт і вка, част і вка, шал і вка, шихт і вка.

У деяких іменниках уживаємо суфікс -овк(а): гол о вка (капусти), дух о вка, зарис о вка, підгот о вка.

-ОК

12. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: верш о к, гай о к, кий о к, кіл о к, луж о к, струч о к; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: день о к, пень о к.

-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ

13. Іншомовні суфікси - ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригад и р, команд и р; бандур и ст, дант и ст, пейзаж и ст; класиц и зм, педант и зм, терор и зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: вамп і р, гарн і р, пломб і р; піан і ст, спеціал і ст; модерн і зм, плюрал і зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо - ист, -изм: боротьб и ст, побутов и зм, речов и зм та ін.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акме ї ст, геро ї зм, конво ї р.

Н(ИЙ), -Н(ІЙ)

1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: др у жний (спів), з а хідний, мільй о нний, прин а дний, прир о дний, фабр и чний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бр а тній, всесв і тній, гор о дній, д а вній, ж и тній, з а дній, кр а йній, л і тній; майб у тній, м а терній; незаб у тній, осв і тній, п і зній, р а нній, самоб у тній, суб о тн і й, х а тній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бл и жній, вчор а шній, д а внішній, дом а шній, дор о жній, др у жній (потиск руки), з о внішній, кол и шній, м у жній, позд о вжній, пор о жній, прийд е шній, р а нішній, сін е шній, спр а вжній, сьог о днішній, тут е шній, худ о жній, але – пот у жний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів - н(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знам е нний, ос і нній, пл и нний, р а нній, тум а нний.

-АНН(ИЙ), -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ)