Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Назвіть основні варіанти розв’язання проблеми нерівномірності розвитку регіонів ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
У даний час в Україні існує дуже високий ступінь диференціації в соціально-економічному розвитку регіонів. Про це свідчать і дані офіційної статистичної інформації і результати досліджень у цій сфері великої кількості публікацій вітчизняних вчених. В більшості регіонів України зберігається низький рівень промислового виробництва, значне безробіття, низький рівень життя населення. Регіони розрізняються як потужністю економічного потенціалу, так і спроможністю до саморозвитку в умовах нових економічних відносин. Існуючий стан ускладнює перехід України та її регіонів до стійкого розвитку. Основним завданням регіональної політики є зменшення дисбалансів у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів. У зв'язку з тим, що доходний потенціал держави переважно розподілений нерівномірно у її регіонах, виникає необхідність у фінансовій підтримці місцевих бюджетів із відносно слабшою доходною базою. Для здійснення фінансового вирівнювання застосовується широкий спектр економічних інструментів. Експертною комісією з проблем місцевих та регіональних фінансів Ради Європи було розроблено класифікацію субсидій (трансфертів) для місцевих урядів. Виділяють наступні групи субсидій: субсидії загального призначення, спеціальні субсидії та дискреційні субсидії. Під субсидіями загального призначення розуміють такі переміщення коштів органам місцевого самоврядування, які вони можуть вважати власними і використовувати на власний розсуд. Всі інші субсидії носять спеціальний характер. При наданні обумовлених субсидій їх сума, що розглядається як надходження кожного органу влади, залежить від видатків того ж органу. 44. „Рекреація” і „рекреаційні ресурси”. Туристично-рекреаційний комплекс України. Рекреа́ція — це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням. Рекреація охоплює всі види відпочинку. Відновлення здоров'я і працездатності шляхом відпочинку на лоні природи, або під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам'яток, музеїв.
Рекреаці́йні ресу́рси - об'єкти природного та історико-Культурного середовища, які можуть бути використані для організації рекреаційної діяльності. Рекреаційні ресурси поділяються на природно-рекреаційні та культурно-історичні Туристична сфера охоплює міжгалузевий сектор виробництва послуг і товарів туристичного споживання, а також близько двадцяти супутніх і обслуговуючих туризм галузей економіки. Для означення цього міжгалузевого сектора економіки науковці використовують поняття що за змістом близьке до поняття «рекреаційно-туристичний комплекс». Туристична індустрія представлена різними суб’єктами господарювання: підприємствами, установами й організаціями, приватними підприємцями, які виготовляють і реалізують туристичні продукти (товари та послуги туристичного попиту). Отже, індустрія туризму визначається як сукупність організаційних форм бізнесу, які здійснюють функції розміщення, перевезення, харчування, пізнавально-розважального, ділового, оздоровчого, спортивного та іншого туристичного призначення. Лісовиробничий комплекс України, розміщення і регіональна структура. Підприємства лісовиробничого комплексу зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств (рис. 26). Основними його галузями є лісове господарство, власне лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо). родукція лісовиробничого комплексу використовується у будівництві, гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення комплексу і у забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування, меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (менше 5%) і вартістю продукції (менше 3%) лісовиробничий комплекс належить до найменших міжгалузевих комплексів України. Значною мірою це пов'язано з його обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а також папір, целюлозу Україна змушена імпортувати з інших країн.
В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Поліський і Карпатський Рослинництво України. Росли́нництво — галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації, енергоощадження й екологічної безпеки. Дослідження та розроблення, спрямовані на розв'язання теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності культурних та дикорослих рослин, якості й екологічної чистоти продукції. Найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї. Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню і весняну вологу в груйті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат більш континентальний і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання. Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних грунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Ячмінь — один з невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з дуже коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Завдяки цим особливостям посіви його розміщені в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат. Зернобобові (горох, квасоля,, кормовий люпин, соя) — важливі продовольчі й кормові культури. їх посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу. з круп'яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис. Просо, завдяки його посухостійкості, вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, дуже важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних грунтах.
Проблеми землекористування в Україні Проблема раціонального використання земельних ресурсів, що є чи не основною передумовою підвищення ефективності як сільськогосподарського, так й суспільного виробництва в цілому, визначається головним чином структурою землекористування, оптимізацією співвідношень основних його складових. Тому цілком природною й зрозумілою є та увага, яка приділяється зазначеному питанню як в діяльності вищих адміністративних органів влади, так й дослідженнях багатьох вчених-економістів. Специфіка пропонованої роботи в тому, що сучасний стан землекористування в Україні розглядається, з однієї сторони, як логічне завершення тих організаційно-економічних перетворень, які мали місце в цій сфері в минулому, а з іншої, - як перехідний етап на шляху утвердження в аграрному секторі ринкових відносин. Методологічною основою дослідження виступав критичний аналіз найважливіших, принципових положень чинного Земельного кодексу.
Машинобудування України В даний час машинобудування України включає близько 1500 підприємств та організацій, де працюють майже 1,6 млн. осіб. Крім того, в галузі функціонують понад 2 тис. малих і спільних підприємств, кооперативів. Продукція українських машинобудівників в цілому, за винятком окремих видів товарів, неконкурентоспроможна як на світовому ринку, так і на внутрішньому ринку. Це зумовлено багатьма чинниками. Одним з них - скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, гальмування процесу її оновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 278; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.77.114 (0.009 с.) |