Б. Зниження тиретропіну крові.

В. Норми, або підвищення в крові вмісту загального Т₃.

Г. Норми, або зниження в крові вмісту загального Т₄.

90 Для явного вторинного гіпотиреозу характерними є всі лабораторні показники, крім:

А. Підвищення тиреотропіну крові. В. Зниження в крові загального Т₃.

Б. Зниження тиреотропіну крові. Г. Зниження в крові загального Т₄.

91 Основою лікування хворих гіпотиреозом є:

А. Мерказоліл.

Б. Хірургічне лікування.

В. Замісна терапія тиреоїдними засобами.

Г. Комбінована терапія, яка містить антиліпідні засоби.

Д. Єдина правильна відповідь не зазначена.

92 Вміст Т₃ і Т₄ в тиреоїдіні залежить від того, з щитоподібної залози якої тварини він отриманий. Співвідношення Т₄ і Т₃ на користь Т₄ більше всього в тиреоїдіні отриманому від:

А. Свині. Г. Вівці.

Б. Корови. Д. Однакове у всіх.

93 Препаратом вибору серед антитиреоїдних засобів є:

А. Тиреоїдин. Г. Тиреотом, тиреотом-форте.

Б. L-тироксин. Д. Тиреокамб.

В. Трийодтиронін.

94 Доза тироксину, яка необхідна для досягнення еутиреозу, в середньому становить:

А. 100-150 мкг. Г. 200-250 мкг.

Б. 150-175 мкг. Д. 250-300 мкг.

В. 150-200 мкг.

95 До побічних ефектів тіреоїдної терапії відносять всі, крім:

А. Загострення ІХС. Г. Загострення гіпертензії.

Б. Розвитку тахікардії і аритмії. Д. Розвитку брадикардії.

В. Розвитку диспепсії.

96 При гіпотиреоїдній комі першочергова добова доза тироксину становить:

А. 200-300 мкг в/в. Г. 500-600 мкг в/в.

Б. 300-400 мкг в/в. Д. 600-700 мкг в/в.

В. 400-500 мкг в/в.

6.1.4 Аутоімунний тиреоїдит

 

97 Найбільшу імуномоделюючу активність у лікуванні аутоімун-ного тиреоїдиту має:

А. L-тироксин. В. Тиреотом.

Б. Трийодтиронін Г. Тиреотом форте.

98 Початкова доза преднізолону в лікуванні аутоімунного тиреої-диту становить:

А. 20-30 мг/добу. Г. 50-60 мг/добу.

Б. 30-40 мг/добу. Д. 60-70 мг/добу.

В. 40-50 мг/добу.

99 Показаннями для призначення імуномодуляторів при ауто-імунному тиреоїдиту є всі, крім:

А. Недостатньої ефективності тиреоїдних препаратів, або протипоказан-ня до їх призначення.

Б. Поєднання аутоімунного тиреоїдиту з іншими аутоімунними хворобами.

В. Гуморального типу клітинних порушень.

Г. Вираженого зменшення кількості малих лімфоцитів і підвищення великих лімфоцитів у пунктаті щитоподібної залози.

Д. Клітинного типу аутоімунних порушень.

100 Показаннями до гепаринотерапії є всі, крім:

А. Неефективності попередньої медикаментозної терапії.

Б. Супутніх аутоімунних хвороб.

В. Неможливості досягти компенсації гіпотиреозу застосуванням оп-тимальних доз тиреоїдних препаратів.

Г. Гуморального і змішаного типу аутоімунних порушень.

Д. Клітинного типу аутоімунних порушень.

Розділ 7 ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ І РЕАНІМАЦІЯ

7.1 Інтенсивна терапія і реанімація в клініці внутрішніх хвороб

7.1.1 Кардіологія

1 Загрудинна локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

Б. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

В. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Г. Тільки при трисудинних змінах коронарних артерії.

 

2 Епігастральна локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

Б. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

В. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Г. Відповідальної за вказану локалізацію болю артерії не названо.

 

3 Лівостороння локалізація больового синдрому при стенокардії пов’язана з ураженням:

А. Передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.

Б. Задньої міжшлуночкової гілки правої коронарної артерії.

В. Обгинаючої гілки лівої коронарної артерії.

Г. Дрібного калібру коронарних судин (Х-синдром).

 

4 Атипова стенокардія трапляється у всіх зазначених ситуаціях, крім:

А. Артралгії, болі в шиї, під ложечкою.

Б. Зубного болю.

В. Болі в епігастрії.

Г. Болі в кишечнику.

 

5 До гострих коронарних синдромів відносять:

А. Ішемічну кардіоміопатію.

Б. Гіпертензивнау кардіоміопатію.

В. Не-Q-інфаркт міокарда.

Г. Коронарний синдром Х.

Д. Стабільну стенокардію напруження, ФК ІІ.

6 Найбільш високим рівнем доказу ранньої користі зменшення ішемії при нестабільній стенокардії та інфаркту міокарда без персистувальної елевації сегмента ST є:

А. Нітрати. Г. Бета-адреноблокатори.

В. Антагоністи кальцію. Д. Аспірин.

Г. Гепарин.

 

7 Найбільш високим рівнем доказу ранньої користі профілакти-ки міокарда і ранньої коронарної смерті у хворих нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда є:

А. Бета-адреноблокатори. Г. Гепарин.

Б. Нітрати. Д. Реваскуляризація.

В. Аспірин.

 

8 Для термінового усунення ішемії міокарда призначають все, крім:

А. Нітрогліцерину під язик, спрею і внутрішньовенно.

Б. Морфіну сульфату або гідрохлориду внутрішньовенно.

В. Бета-адреноблокаторів за відсутності протипоказань.

Г. Антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду короткої дії як монотерапії.

Д. Дилтіазему і верапамілу за відсутності дисфункції лівого шлуночка.

 

9 Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

А. Часу згортання крові.

Б. Електрокардіограми.

В. Протромбінового індексу.

Г. Артеріального тиску.

Д. Частково активованого тромбопластинового часу.

 

10 Найбільш чутливою і специфічно ранньою ЕКГ-ознакою інфаркту міокарда є:

А. Інверсія зубця Т.

Б. Депресія сегмента ST у грудних відведеннях.

В. Зубець Q > 25% R у І, AVL, V₅ відведеннях.

Г. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях, розмі-щених поруч.

Д. Гострий додатний високої амплітуди зубець Т у грудних відве-деннях.

 

11 Який з нижченаведених засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоку з синдромом малого серцевого викиду?

А. Допамін. Г. Глюкагон.

Б. Добутамін. Д. Пропранолол.

В. Преднізолон.

 

12 Найбільш вагомим ЕКГ-показанням для тромболітичної терапії є:

А. Патологічний зубець Q.

Б. Депресія сегмента ST у двох і більше сусідніх грудних відведеннях.

В. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях поруч.

Г. Комплекс QS.

Д. Повна блокада правої ніжки пучка Гісса.

 

13 Найбільш оптимальним для тромболітичної терапії є “тера-певтичне вікно”:

А. 2-6 годин. Г. 12-48 годин.

Б. 6-12 годин. Д. 48-72 години.

Г. 12-48 годин.

 

14 У хворої 72 років з гострим Q-інфарктом міокарда передньо-бокової стінки лівого шлуночка виникла фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів на шлуночки (175-210/хв.), АТ 160/90 мм рт.ст. Засобом вибору в даній ситуації є:

А. Преднізолон – 120 мг в/в, струменево.

Б. Кордіамін – 4 мл в/в, струменево.

В. Добутамін – 250 мг в/в, краплинно.

Г. Аміодарон – 450 мг в/в, краплинно.

Д. Ізопротеренол – в/в, краплинно з розрахунку 0,5 мкг/кг – 1 хв.

 

15 У хворого 67 р. з альвеолярним набряком легень на фоні не - Q-інфаркту міокарда з локалізацією по нижній боковій стінці лівого шлуночка при АТ 180/100 мм рт. ст. і ЧСС 140/хв. доцільно застосувати:

А. Осмодіуретики.

Б. Еуфілін.

В. Добутамін.

Г. Фуросемід.

Д. Гідрокортизон.

 

16 У хворого 50 р. з гострим коронарними синдромом настала фібриляція шлуночків, ознаки клінічної смерті. Ваша тактика?

А. Атропін в/в. Г. Строфантин в/в, струменево.

Б. Новокаїнамід в/в, струменево. Д. Електрична дефібриляція.

В. Кальцію хлорид в/в, струменево.

17 У хворого 75 р. з гострим не-Q-інфарктом міокарда нижньо-перетинкової ділянки лівого шлуночка через 3 години з моменту госпіталізації з’явились повторні епізоди арешту синусового вузла. АТ - 130/80 мм рт.ст., ЧСС - 60/хв. Ваша тактика в цій ситуації?

А. Лідокаїн – інтравенозна інфузія до 1000 мг/добу.

Б. Строфантин 0,05% 1 мл в/в + кальцію хлорид 10% в/в.

В. Ургентна імплантація штучного водія ритму серця.

Г. Кардіоверсія.

Д. Тимчасова стимуляція в режимі “of demand”.

 

18 У хворого 70 р. з діагнозом гострого QS-інфаркту міокарда передньої стінки лівого шлуночка на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (ЧСС - 180/хв., ритм правильний, АТ - 100/60 мм рт. ст.). До яких засобів не слід вдаватися у такому випадку?

А. В/в повільно 10 мг верапамілу.

Б. В/в струменево 1 мг дигоксину.

В. В/в струменево 6 мл АТФ.

Г. В/в струменево 2 мл 0,1% розчину атропіну.

Д. В/в 0,5 мл 1% розчину мезатону.

19 У хворого 46 р. часті епізоди Морганьї-Адамса-Стокса. ЧСС - 30/хв., АТ - 190/60 мм рт.ст. На ЕКГ: хвилі f, деформовані QRS з однаковим інтервалом R-R (20 мм). Яке порушення провідності є у даного хворого?

А. Синусова брадикардія.

Б. Синдром Фредеріка.

В. AV-блокада І ступеня.

Г. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом.