А. Зниження фракції викиду жовчного міхура через 15 хв. Після інфузії холецистокініну під час холесцинтиграфії.

Б. Зниження щільності міхуровї жовчі і РН її в кислий бік.

В. Зменшення холатохолестеринового коефіцієнта у міхуровій жовчі і збільшення в ній концентрації білірубіну і сіалової кислоти.

Г. Товщини стінки жовчного міхура > 4мм за відсутності супутньої патології.

Д. Збільшення розмірів жовчного міхура більше ніж на 2 см від верхньої межі норми для даного віку.

 

32 У період загострення ХБХ для ліквідації больового синдрому, за наявності гіпертонічних типів дискінезії жовчного міхура вико-ристовують блокатори М-холінорецепторів. До них не відносять:

А. Гастроцепін. Г. Платифіліну гідротартрат.

Б. Атропіну сульфат. Д. Пілорид.

В. Метацин.

33 Посилюють ефект блокаторів М-холінорецепторів міотропні спазмолітики. До них не відносять:

А. Папаверин.

Б. Но-шпу.

В. Галідор.

Г. Хіконцил.

Д. Дюспаталін (мебевеліну гідрохлорид).

34 Після ліквідації больового синдрому хворим ХБХ за наявності гіпотонічної дискінезії жовчного міхура призначають холеретики, до яких не відносять:

А. Хологон. Г. Холензим.

Б. Дехолін. Д. Фебіхол.

В. Аллохол.

35 Хворим ХБХ у разі сполучення гіпотонії жовчного міхура з гіпертонусом сфінктера Одді призначають міотропні спазмолітики з подальшим застосуванням холекінетиків, до яких не відносять:

А. Магнія сульфат. Г. Оліметин.

Б. Ксиліт. Д. Берберин.

В. Сорбіт.

36 Хворим ХБХ після ліквідації больового синдрому за наявності будь-якого типу дискінезії призначають прокінетики, до яких не відносять:

А. Координакс (цизаприд). Г. Мотиліум (домперидон).

Б. Перистил (цизаприд). Д. Церукал (метоклопрамід).

В. Абомін.

 

37 До синтетичних холеретиків відносять всі, крім:

А. Нікотину. Г. Дегідрохолевої кислоти.

Б. Циквалону. Д. Оксафенаміду.

В. Холонертону.

38 До холеретиків рослинного походження відносять всі, крім:

А. Флавіну.

Б. Спиртової настойки листків барбарису.

В. Холосасу.

Г. Холаголу.

Д. Поліфітохолу.

 

39 До холелітиків відносять один з перелічених препаратів:

А. Відвар пижми.

Б. Оліметин..

В. Олія соняшникова, оливкова, обліпихи

Г. Фебіхол.

Д. Карлсбадська сіль.

40 У період загострення доцільно призначати холеретики у сполученні з протизапальними і протимікробними ефектами. Таку дію мають всі, крім:

А. Шипшини. Г. М’яти перцевої.

Б. Фебіхолу. Д. Холецину.

В. Безсмертника.

41 У період ремісії гіпотонічна дискінезія потребує холецистокінетич-ної дії жовчогінних засобів, яку мають всі перелічені, крім:

А. Циквалону. Г. Магнію сульфату.

Б. Сорбіту. Д. Берберину.

В. Танафлону.

42 У період ремісії гіпертонічна дискінезія потребує холеспазмолі-тичної дії препаратів, яку мають всі, крім:

А. Оксафенаміду. Г. Відвару пижми.

Б. Хол ензиму. Д. Безсмертника.

В. Кукурудзяних рилець.

43 Згідно з патогенетичною класифікацією ЖКХ критеріями діагностики доклінічного періоду її є всі, крім:

А. Підвищеної концентрації холестерину у печінковій жовчі.

Б. Підвищення активності гідроксин-метил-глутарил-коензим-А-редуктази.

В. Стійкої гіпохолії (зниження стимульованого часового дебіту холієвої кислоти у ІІІ, IV і V порціях дуоденального зондування).

Г. Зменшення часового дебіту фосфоліпідів.

Д. Порушення синтезу холецистокініну.

44 Критеріями діагностики фізико-хімічної стадії ЖКХ її клініч-ного періоду є всі, крім:

А. Збільшення рівня пронуклеаційних факторів у міхурній жовчі (муциновий глікопротеїн, IgG та ін.).

Б. Зниження концентрації солей жовчних кислот у міхурній жовчі.

В. Зростання факторів, які сприяють агрегації та злипання жовчних пухирців (IgA, гаптоглобін, альбумін, кислий a₁-глікопротеїн, концентрація кристалічного кальцію).

Г. Зниження активності як лізосомальних протеаз слизової оболонки жовчного міхура, так і антинуклеарних факторів (аполіпротеїн-І, ІІ, амінопептидаза).

Д. Порушення синтезу холецистокініну.

45 Критеріями діагностики стадії утворення мікролітів є всі наведені вище, що властиві фізико-хімічній стадії плюс, крім:

А. Зниження концентрації солей жовчних кислот у міхурній жовчі.

Б. Підвищення рівня мітогенності жовчі (зниження концентрації у міхурній жовчі холевої кислоти, білірубіну, фосфоліпідів, збільшення холестерину, зменшення холато-холестеринового коефіцієнта).

В. Виявлення жовчного осаду під час абдомінального УЗД, ендоско-пічного УЗД і комп’ютерній томографії, підтвердженому наслідками мікроскопії міхурної жовчі.

Г. Нападу жовчної коліки.

 

46 У клініці найчастіше застосовується класифікація ЖКХ, яка передбачає ІІІ стадії: фізико-хімічну, стадію латентного безсим-птомного камененосійства і клінічну, ускладнену. Дві останні наведені вище стадії базуються на таких критеріях:

А. Даних клінічного обстеження

Б. УЗД.

В. Даних пероральної та внутрішньовенної холеграфії.

Г. Оглядовій рентгенографії жовчного міхура, комп’ютерній томографії.

Д. Всіх вищенаведених.

 

47 Патогномічним симптомом неускладненої ЖКХ є напад міліар-ної (жовчної) коліки, який майже у більшості хворих супро-воджується транзиторними підвищеннями активності: всіх, крім:

А. АЛАТ і АСАТ. Г. Білірубіну.

Б. Лужної фосфатази. Д. Загального білка.

В. g-глютамілтрансферази.

48 УЗД-критеріями каменів у жовчному міхурі є всі, крім:

А. Наявності щільних ехоструктур.

Б. Ультразвукової тіні позаду каменя.

В. Зміни положення каменя.

Г. Ультразвукової смуги з боку шийки жовчного міхура.

49 Показаннями до пероральної літолітичної терапії є всі, крім:

А. Чорних пігментних каменів.

Б. Холестеринових каменів без обвапнення діаметром £ 15 мм, які займають не більше ніж 50% об’єму жовчного міхура.

В. Збереженої функціональної активністі жовчного міхура.

Г. Відсутності частих міліарних колік, ознак гострого чи хронічного холециститу, діареї, вираженого ожиріння.

Д. Відсутності діагностичних критеріїв гепатиту і цирозу печінки.

50 При проведенні пероральної літолітичної терапії можливі транзиторні підвищення сироваткових амінотрансфераз і виник-нення діареї. Менше всього цих ускладнень при використанні:

А. Хенодезоксихолевої кислоти.

Б. Урсодезоксихолевої кислоти.

В. При поєднанні половинних доз обох вищезгаданих кислот.

51 Тривалість курсової пероральної літолітичної терапії становить:

А. 8-10 днів. Г. 18-20 днів.

Б. 12-14 днів. Д. 18-24 днів.

В. 16-18 днів.

 

52 Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрепсія (ЕУХЛТ) з пероральною літолітичної терапією фрагментів каменів показана у таких випадках, крім:

А. Наявності клінічних симптомів, обумовлених поодиноким рентген-негативним каменем діаметром < 2 см.

Б. Наявності клінічних симптомів, обумовлених 2-3 каменями діамет-ром £ 1 см.

В. При збереженні функції жовчного міхура.

Г. При 2-3 каменях діаметром < 1 см і супутній гастродуоденальній виразці.

 

53 Показаннями до контактного літолізу з метилтерцбутилефіром є всі, крім:

А. Будь-якої кількості холестеринових некальцинованих каменів у жовчному міхурі.

Б. Будь-якої величини холестеринових некальцинованих каменів у жовчному міхурі.

В. Будь-якої кількості і величини чорних пігментних і кальцинованих каменів.

54 “Золотим стандартом” хірургічного лікування ЖКХ є:

А. Відкрита холецистектомія.

Б. Лапароскопічна холецистектомія.

В. Холецистолітотомія.

Г. Холецистотомія.

5.1.3 Хронічні гепатити, цирози, жовтяниці

 

55 Термін “хронічний гепатит” має право на існування запально-деструктивного процесу в печінці тривалістю понад:

А. 3 місяці. Г. 12 місяців.

Б. 6 місяців. Д. 1,5-2 роки.

В. 9 місяців.

56 Ступінь активності (тяжкості процесу) визначається за лабораторними ферментними тестами аланін-амінотрасферази. Про помірний рівень активності свідчить її збільшення у:

А. До 3 разів. В. 5-10 разів.

Б. 3-5 разів. Г. > 10 разів.

57 Згідно з шкалою V. Desmet (1994) наявність ³ 1 портоцентраль-ної септи свідчить про:

А. Слабкий ступінь фіброзу печінки. В. Тяжкий ступінь.

Б. Помірний ступінь. Г. Про цироз печінки.

58 Діагностика хронічного гепатиту базується на таких критеріях, крім:

А. Визначення серологічних маркерів вірусів.

Б. Оцінки показників специфічної і неспецифічної гуморальної та клітинної імунної відповіді.

В. Оцінки даних УЗД печінки.

Г. Вивчення функціональних проб печінки та даних морфології біоптатів.