Змістовий модуль 3 Фізико - хімічні методи аналізу

Тема 10 Загальна характеристика фізико-хімічних методів аналізу. Колориметрія

Самостійна робота 8

План:

1. Класифікація фізико - хімічних методів аналізу.

Завдання: Прочитати текст підручника (Л-5, с. 348-350). Законспектувати прочитане.

 

Студент повинен знати:

- види фізико - хімічних методів аналізу.

Форми контролю:

- перевірка конспекту.

Питання для самоперевірки:

1. Назвати види фізико - хімічних аналізів.

2. Назвати переваги та недоліки цих методів.

Самостійна робота 9

План:

1. Схема фотоелектроколориметра.

Завдання: Прочитати текст підручника (Л-5, с. 362-364). Законспектувати прочитане.

Студент повинен знати:

- устрій фотоелектроколориметра.

Форми контролю:

- перевірка конспекту.

Питання для самоперевірки:

1. Пояснити схему фотоелектроколориметру.

 

Тема 11 Рефрактометрія

Самостійна робота 10

План:

1. Застосування методу рефрактометрії.

Завдання: Прочитати текст підручника (Л-5, с. 381). Законспектувати прочитане.

Студент повинен знати:

- галузь застосування методу рефрактометрії.

Форми контролю:

- перевірка конспекту.

Питання для самоперевірки:

1. Пояснити для чого застосовують метод рефрактометрії.

Тема 12 Потенціометрія

Самостійна робота 11

План:

1. Апаратура потенціометричного вимірювання.

Завдання: Прочитати текст підручника (Л-5, с. 350 - 352). Законспектувати прочитане.

Студент повинен знати:

- устрій апаратури потенціометричного вимірювання.

Форми контролю:

- перевірка конспекту.

Питання для самоперевірки:

1. Які прилади застосовуються в потенціометричному аналізі?

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Критерії оцінювання знань студентів по виконанню самостійної роботи з дисципліни «Аналітична хімія та інструментальні методи» наведені в таблиці 4.1.

 

Таблиця 4.1 – Критерії оцінювання знань студентів самостійної роботи з дисципліни «Аналітична хімія та інструментальні методи»

Рівень навчальних досягнень	Оцінка	Критерії оцінювання навчальних досягнень
І Початковий		За допомогою викладача студент виконує менше 50% завдання, помилки у арифметичних підрахунках.
ІІ Середній		За допомогою викладача студент виконує 80% завдання, помилки у арифметичних підрахунках.
ІІІ Достатній		За допомогою викладача студент виконує 100% завдання, вміє самостійно розв’язувати завдання, але припускається помилок при підрахунках.
ІV Високий		Студент самостійно виконує 100% завдання, вміє самостійно розв’язувати завдання надані у практичній роботі та робити висновки із отриманих результатів.

ВИСНОВКИ

Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії будуть насправді міцні. За даними ЮНЕСКО в процесі викладення навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків інформації, що сприймається на слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації. Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально- пізновальною діяльністю, формування в студентів навичок самостійної роботи.

Згідно з Положенням про організацію навчальних закладах, самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов`язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студентів, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студентів, відведеного для вивчення конкретних дисциплін. Незважаючи на те, що Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах було затверджено наказом Міністерство освіти України від 2 червня 1993р.№161, проблема організації самостійної роботи студентів є недостатньо відпрацьованою.

У словнику С.І. Ожегова слово “самостійний” означає “існуючий окремо від інших, що стоїть сам по собі, незалежний, що здійснюється власними силами, без сторонніх впливів і чужої допомоги”. Самостійна робота–“різноманітні види індивідуальної, групової пізновальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на аудиторних заняттях та в неаудиторний час. Самостійна робота є конкретним виявом самостійності розуму.”

Поняття “самостійна робота” використовується в різних значеннях, залежно від того, який зміст вкладається в поняття “самостійний”:

Ø студент виконує роботу сам, без безпосередньої участі викладача;

Ø студент самостійно мислить, досить глибоко орієнтується в навчальному матеріалі;

Ø студент виконує самостійну роботу під контролем викладача.

1. Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навичок.

Організація самостійної роботи означає створення умов для розвитку вмінь планувати, організовувати, реалізовувати та вносити корективу у свою діяльність.

В організації самостійної роботи студентів особливо важливо правильно визначити обсяг і структуру змісту навчального матеріалу, який вноситься на самостійне опрацювання, розробка методичного забезпечення самостійної роботи студентів з кожної дисципліни дає можливість вирішити багато організаційно-методичних проблем.

Основним підходом до організації самостійної роботи студентів є особистісно орієнтований, який враховує індивідуальні особливості студентів і спрямований на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного студента засобами структурування змісту навчального матеріалу, добору відповідних до типологічних особливостей студентів форм і методів самостійної роботи. Важливе місце в організації самостійної роботи студентів відіграє використання різних форм контролю, ефективної системи оцінювання знань, здобутих самостійно.

Самостійна робота студентів має за мету підвищення пізнавальної діяльності студентів, розширення знань студентів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з лекцією. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на лекції потребує додаткової роботи: розв'язку завдань, знаходження в підручнику відповідей на запитання викладача та інше. Окрім того, виконуючи самостійну роботу, студенти готуються до сприймання нового матеріалу на наступній лекції.

Для успішної самостійної роботи вдома студент повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).

Завданнями до самостійної роботи можуть бути:

– робота з текстом підручника;

– виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач.

Досвідчені викладачі нерідко рекомендують студентам прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне або побутове явище, провести дослід та ін.

При виданні самостійного завдання, викладач коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для студентів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати однотипні завдання, тому що студенти можуть втратити інтерес до них. Завдання до самостійної роботи повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих випадках доцільно давати студентам індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших студентів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Визначаючи обсяг домашньої самостійної роботи з кожного предмета, викладач повинен виходити з того, що вона має вкладатися в загальні часові межі самостійної роботи студентів

Завдання самостійної роботи студентам пропонують у той момент, коли воно природно випливає з процесу пізнавальної діяльності (і в середині, і наприкінці лекції), але не тоді, коли пролунав дзвінок.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Алесковский В.Б. и др. Физико-химические методы анализа. Л.: Химия., 1989 – 376 с.

2. Васильев В.П. Аналитическая химия. М.: Дрофа, 2004 – 368 с.

3. Васильев В.П. Аналитическая химия. Сборник вопросов, упражнений и задач. М.: Дрофа, 2003 – 320 с.

4. Васильев В.П. Аналитическая химия. Физико-химические методы анализа М.: Дрофа, 2002 – 384 с.

5. Ольшанова К.М., Пискарева С.К., Барашков К.М. Аналитическая химия. М.: Высш.шк., 1990 – 400 с.

6. Шапиро М.А., Шапиро С.А. Аналитическая химия. М.: Высш.шк., 1979 – 342 с.

7. Ярославцев А.А. Сборник задач и упражнений по аналитической химии. М.: Высш.шк., 1979- 224 с.

8. Освітньо-кваліфікаційна характеристика для підготовки молодшого спеціаліста.

9. Оформлення методичних розробок.Методичні рекомендації викладачам. – Л.: ДВНЗ «Лисичанський нафтохімічний технікум», 2007. – 11с.