Особливості функціонування кредитно-паперових грошей в сучасних умовах.

 

В сучасних умовах грошима служать не золоті, а кредитно-паперові гроші (рис.5.2). Чому це відбулося? Золото в сучасних умовах не втратило здатність виконувати функцію міри вартості, бо воно не втратило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей, тобто в товарних відносинах, що привело до втрати ними можливості служити мірою вартостей. Річ у тому, що в процесі обміну виникає потреба не в тому, щоб визначити, яка саме вартість укладена в тому або іншому товарі, а в тому, щоб з'ясувати, в скільки разів вона більше або менше вартості, укладеної в товарі, запропонованому для обміну.

З 30-х рр. XX в. в західних країнах поступово формується система нерозмінних кредитних грошей. До її відмінних рис слід віднести: пануюче положення кредитних грошей; демонетизацію грошей, тобто відхід його з обігу; відмова від обміну банкнот на золото і відміна їх золотого змісту; посилення емісії грошей в цілях приватного підприємництва і держави; значне розширення безготівкового обороту; державне регулювання грошового обігу. Цими грошима можна у будь-який момент сплатити будь-яку покупку.

Для порівняння вартості не вимагається обов'язково використовувати вартість якого-небудь реально існуючого в речовій формі товару. Товарний обіг здійснюється з метою обміну і, кінець кінцем, товару на товар, а не на гроші. Тому з погляду товарного обігу важливо, щоб гроші, що звертаються, представляли вартість, еквівалентну вартості обмінюваних товарів, але не обов'язково самі володіли такими. Саме це дозволило замінити золото простими паперовими знаками, які теж представляють особливий товар. Еволюція функції грошей як заходи вартості пов'язана з процесом демонетаризації золота.

Після Першої світової війни в багатьох країнах був припинений розмін банкнот на золото. Це скоювалося шляхом введення спочатку золотозлиткового стандарту (грошова система, при якій банкноти розмінювалися не на золоті монети, а на золото в злитках). Потім був введений золотодевізний стандарт: грошова система, при якій банкноти розмінюються на девізи (іноземну валюту).

Другим етапом демонетаризації золота послужило подальше ослаблення не тільки фактичного, але і формального зв'язку паперових грошей з офіційним золотим запасом, яке продовжується дотепер. Курс паперових грошей тепер не залежить у вирішальному ступені від золотого запасу держави.

Витіснення золота кредитними грошима отримало свій подальший розвиток в порівняно новому явищі – процесі усунення з обороту значної частини носіїв грошових функцій (банкнот, чеків і т.п.) шляхом використовування кредитних карток. Кредитна картка об'єднує платіжно-розрахункові і кредитні функції. Вона є своєрідним іменним замінником чека і виконує функцію грошей як засоби платежу.

Наступним етапом процесу еволюції грошей став випуск дебет-карток, які отримали широке розповсюдження завдяки системі автоматичної видачі готівки. Ця система розрахунків за допомогою ЕОМ отримала назву «електронні гроші», Ще однією новиною «банківської технології» є смарт-картка («smart – сообразительный», розумний).

За своїми розмірами новинка не відрізняється від традиційних дебет-карток, легко поміщається в гаманці, але завдяки вмонтованому в неї мікрокомп'ютеру на «чипах» – напівпровідникових кварцових кристалах з інтегральною схемою має власну пам'ять. Наявність такого мікрокомп'ютера безпосередньо в розрахунковому документі вносить нові елементи в порядок його використовування. Смарт-картка, по суті, є електронною чековою книжкою. Відповідний банк (банк-емітент) вносить в секретну зону пам'яті зведення про суму, зараховану на рахунок клієнта.

Використовування банківських карток дозволяє зв'язати всі банки в єдину систему, так що, користуючись персональним комп'ютером, клієнт може проводити розрахунки по картках будь-якого банку.

Процес розвитку «електронних грошей» знаходить свій вираз в системі «СВІФТ» (SWIFT – дослівний переклад з англійського «суспільство міжнародних міжбанківських телекомунікацій»).

Це система електронної передачі інформації по міжнародних банківських розрахунках через супутниковий зв'язок.

Система початку упроваджуватися з 1973г., а в 1977г. частково вступила в дію.

В даний час в системі «СВІФТ» беруть участь понад 1500 банків з 54 держав (США, Канада, країни Західної Європи і низка інших країн).

Інфляція – це знецінення грошей, довготривале, стійке підвищення загального рівня цін на товари і послуги, що поступають на внутрішній ринок даної країни, яке виявляється в зростанні цін.

Зниження загального рівня цін, яке не носить сезонного характеру, називається дефляцією.

В докапіталістичних формаціях причинами інфляції могли служити:

· втрата довір'я до монет, в якому при чеканці закладали менше золота;

· збільшення кількості золота в Європі після відкриття Колумбом Америки. Ще раніше після воєн Олександра Македонського;

· зниження витрат на виробництво золота;

· під час воєн.

Проте можливість обміну паперових грошей на золото повертали ціни на первинний рівень, якими вони були до інфляції.

Постійний характер інфляція придбала в XX вік, коли золоті монети були вилучені з обігу, а паперові гроші на золото вже не мінялися. В результаті цього замість золотих цін встановилися паперові грошові ціни.

В розвинутих капіталістичних країнах основними причинами інфляції є:

· монополістичні тенденції в економіці, панування монополій;

· крах золотого стандарту;

· зростання рівня державного дефіциту і державного боргу за рахунок розширення невиробничого державного споживання (військові витрати);

· кризові явища у валютно-фінансовій системі і ін. В країнах СНГ і у тому числі на Україні причинами інфляції були в першу чергу надмірне одержавлення економіки.

Крім того, основними причинами інфляції були:

· глибока деформація основних пропорцій в народному господарстві (співвідношення між товарами гр. «А» і гр. «Б» (з 60% в 1928г. до 27% 1994г.);

· надмірна мілітаризація економіки (60% всієї машинобудівної продукції – військові замовлення). Надмірні витрати на військову мету ведуть до дефіциту держбюджету, які у свою чергу зумовлює зростання державного боргу і випуск в оборот зайвих грошей;

· монополізація економіки: в 1994г. більше 900 промислових підприємств займали монопольне положення у виробництві більше 2365 основних видів промислової продукції (35% загального об'єму); а 185 підприємств були виробниками 840 видів продукції;

· лібералізація цін 90-их р. привела до гіперінфляції;

· дотація нерентабельних підприємств, неефективного капітального будівництва;

· зростання витрат на управління і інші причини.

Розрізняють такі види інфляції:

· повзуча – зростання цін складає до 5% в рік;

· галопуюча – зростання цін за рік 10 – 100%;

· гіперінфляція – щоденне зростання цін 1 -2%.

В 1992 році в Україні ціни росли щомісячно на 170%.

Це все були внутрішні причини інфляції. Але є і зовнішні причини:

· зростання цін на нафту (в 300 разів);

· обмін в банках іноземної валюти на національну;

· структурні світові кризи.

В сумі дії цих чинників ціни України в 1992-1993рр. виросли в 2569 разів. Для боротьби з інфляцією використовують наступні методи:

Нулліфікація – проведення грошової реформи, результатом якої є ануляція грошових знаків. Цей метод використовувався при гіперінфляції.

Ревалоризація – повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам. Для цього з обороту вилучаються зайві гроші. Цей метод застосовується при незначній інфляції.

Девальвація – зниження обмінного курсу однієї країни до грошової одиниці іншої. Протилежність ревальвації. Девальвація означає офіційне зниження золотого вмісту в одній грошовій одиниці. Результатом є обмін однієї грошової одиниці на меншу кількість золота. Розвиток інфляції може супроводжуватися і поступовим уповільненням зростання цін. Наприклад, протягом року темпи інфляції склали 10, 8, 7%. Наступного року – 6, 7, 8%, те таке уповільнення темпу приросту цін називається дезінфляцією.

 

Змістовий модуль 6

Капітал: процес виробництва і накопичення.

Наймана праця і заробітна плата

 

План

6.1 Теория капиталу і йога структура. Норма додаткової вартості.

6.2 Кругообіг і оборот капиталу. Час і швидкість його обороту.

6.3 Основний і оборотний капітал. Фізичний і моральний знос. Амортизація.

6.4 Наймана праця і заробітна платня. Форми, системи і функції заробітної платні.