Основні показники характеристики локальних потенціалів розвитку підприємства

 

Початковим етапом оцінки локальних потенціалів є визначення складу показників, які за своєю суттю відображали б особливості та закономірності кожного із локальних потенціалів загального потенціалу розвитку. Встановлення формалізованих зв’язків між вихідними показниками, чинниками, що впливають на них, і результатами господарської діяльності перетворює їх на систему, що надає можливість використовувати єдину технологічну модель для реалізації головних функцій управління підприємством. Таким чином, кожний із локальних потенціалів необхідно охарактеризувати системою показників.

Виробничий потенціал є важливою функціональною складовою потенціалу розвитку промислового підприємства в цілому. Виробничий потенціал акумулює в собі значну частку потенціалу розвитку підприємства. Більше того, при відсутності виробничого потенціалу немає потреби і в маркетинговому (нові ринки збуту не потрібні, якщо немає потужностей для випуску більшої кількості товарів або іншого їхнього виду), трудовому (немає сенсу розвивати персонал, якщо обладнання використовується по-старому) або інноваційному потенціалах.

Аналіз робіт, присвячених характеристиці виробничого потенціалу, дозволив сформувати наступну сукупність показників виробничого потенціалу, які можна згрупувати за ознаками виробничої, матеріальної та галузевої складових (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Сукупність показників виробничого потенціалу підприємства

Показники виробничої складової	Показники матеріальної складової	Показники галузевої складової
1) коефіцієнт зносу основних фондів; 2) співвідношення коефіцієнтів вибуття і оновлення основних фондів; 3) коефіцієнт використання виробничих потужностей; 4) фондовіддача; 5) фондомісткість	1) частка змінних витрат в собівартості продукції; 2) співвідношення зміни цін на сировину, матеріали і зміни цін на продукцію; 3) матеріаловіддача; 4) матеріаломісткість	1) коефіцієнт виробничого браку; 2) коефіцієнт експедиційного браку; 3) коефіцієнт реалізованих відходів; 4) частка повернення черствої продукції

 

Показники виробничої складової:

- коефіцієнт зносу основних фондів. В певній мірі значення даного показника свідчить про наявність чи відсутність проблем, пов’язаних із фізичним (накопиченим) зносом основних виробничих фондів. В цьому розумінні саме фізичний знос, його величина є показником успіху або невдачі на ринку засобів праці. Даний показник визначається за формулою:

- співвідношення коефіцієнтів вибуття і оновлення основних фондів. Коефіцієнт оновлення визначається за формулою:

Коефіцієнт вибуття за формулою:

Якщо оновлення основних виробничих фондів випереджає вибуття, то можна припустити, що основні фонди не тільки підтримуються в робочому стані, але й відбуваються процеси суттєвого оновлення або розширення виробничої бази. Рівність даного співвідношення одиниці свідчить про те, що підприємство може тільки підтримувати основні виробничі фонди на досягнутому рівні. Відставання оновлення основних виробничих фондів від вибуття свідчить про втрату основних фондів підприємством;

- коефіцієнт використання виробничих потужностей дозволяє визначити максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ. Даний показник відображає ефективність використання наявних у підприємства обладнання і виробничих площ і розраховується за паспортами на обладнання та використовуваними площами і обчислюється за формулою:

- фондовіддача. Даний показник відноситься до загальних показників визначення ефективності використання основних виробничих фондів і визначається за формулою:

Зростання фондовіддачі є одним із факторів інтенсивного росту обсягу випуску продукції;

- фондомісткість є загальним показником, оберненим до фондовіддачі і визначається за формулою:

Показники матеріальної складової:

- частка змінних витрат в собівартості продукції відображає частку витрат на сировину, матеріали, комплектуючі, заробітну плату, соціальні відрахування, амортизацію та інші операційні витрати в величині собівартості виготовленої продукції і обчислюється за формулою:

Оцінюючи даний показник слід мати на увазі, що структура собівартості має яскраво виражені галузеві особливості;

- співвідношення зміни цін на сировину, матеріали і зміни цін на продукцію дорівнює:

У випадку, якщо значення даного показника більше за одиницю, то таку ситуацію називають «диктатурою постачальника». Постачальник через різні причини (дефіцитність продукції, монопольне становище) має можливість диктувати ціни на свою сировину, а виробник продукції – підприємство з різних причин (жорстка конкуренція, низький споживчий попит і т.д.) не має можливості відповідно підвищувати ціни на готову продукцію. Якщо значення показника рівне одиниці, то це – «співвідношення рівноваги», тобто підприємство – виробник продукції ніби «перекладає» підвищення цін на сировину, матеріали на ціну готової продукції. Якщо ж значення даного показника менше за одиницю, то це «диктатура виробника», тобто сировина, матеріали купуються за низькими цінами, а готова продукція користується підвищеним попитом; або ж підприємство займає дуже вигідну ринкову позицію і має можливість «диктувати ціни»;

- матеріаловіддача. Даний показник визначається як відношення виручки від реалізації продукції до матеріальних і прирівняних до них витрат в собівартості продукції:

- матеріаломісткість є загальним показником, оберненим до матеріаловіддачі і відображає вартість матеріальних і прирівняних до них витрат на одну гривню реалізованої продукції. Даний показник визначається за формулою:

Показники галузевої складової:

- коефіцієнт виробничого браку є показником якості виготовленої продукції і обчислюється за формулою:

;

- коефіцієнт експедиційного браку відображає частку бракованої продукції при її транспортуванні і визначається за формулою:

;

- коефіцієнт реалізованих відходів відображає частку використаних відходів при виробництві продукції в загальній кількості використаної сировини для виробництва і обчислюється за формулою:

;

- частка повернення черствої продукції визначається за формулою:

Особливою компонентою потенціалу підприємства є фінансова складова, дуже важлива для процесу його розвитку і формування інших елементів. З одного боку, фінансовий потенціал визначається потенціалом інших елементів, насамперед виробництва. З іншого боку, саме недостатній розвиток фінансової складової найчастіше є гальмом для подальшого розвитку підприємства в цілому. Відсутність цього виду потенціалу унеможливлює зростання виробництва, підвищення кваліфікації персоналу, належне проведення маркетингових досліджень, тощо.

Систему показників, які відображають наявні та залучені кошти, реальні й потенційні можливості їх використання для фінансування майбутньої діяльності й забезпечення оптимізації стратегічного шляху розвитку підприємства і тим самим характеризують його фінансовий потенціал, за економічним змістом можна розділити на такі основні групи показників:

· рентабельності підприємства;

· ефективності управління (прибутковості);

· ділової активності (капіталовіддачі);

· фінансової стійкості;

· ліквідності активів балансу (платоспроможності).

Сукупність показників кожної із груп наведена в табл. 2.2. Звичайно, сукупність наведених в даній таблиці фінансових коефіцієнтів не є вичерпною, але вона є достатньою для визначення фінансового потенціалу підприємства.

 

Таблиця 2.2.

Сукупність показників фінансового потенціалу підприємства

Показники	Фінансові коефіцієнти
Оцінка рентабельності підприємства	Рентабельність активів
Рентабельність власного капіталу підприємства
Оцінка ефективності управління	Коефіцієнт нагромадженого капіталу
Ділова активність підприємства	Коефіцієнт оборотності активів
Коефіцієнт оборотності запасів
Оцінка фінансової стійкості	Коефіцієнт автономії
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
Оцінка ліквідності балансу	Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт критичної ліквідності
Коефіцієнт поточної ліквідності

 

Показники оцінки рентабельності підприємства показують ступінь прибутковості діяльності підприємства і є узагальненою характеристикою ефективності господарської діяльності, а також важливою характеристикою факторів формування прибутку і доходу:

- рентабельність активів. Для оцінки діяльності підприємства найважливіше значення має показник рентабельності активів. Цей показник також може використовуватись для вивчення попиту на продукцію. На зміну рентабельності активів впливають зміни рівнів фондовіддачі та оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності (доходності) обсягу реалізації продукції.

Рентабельність виробничих активів визначається за формулою:

Цей самий показник можна оцінювати і за чистим прибутком підприємства.

- рентабельність власного капіталу – це показник ефективності використання активів, створених за рахунок власних коштів. Цей показник має важливе значення, оскільки в ньому враховують, з одного боку, прибуток від основної діяльності без надзвичайної діяльності, а з другого – кошти, зайняті у виробничій діяльності.

Рентабельність власного капіталу визначається за формулою:

Оцінка ефективності управління (прибутковості продукції) характеризує рівень віддачі на одиницю вкладених ресурсів в процесі здійснення господарської діяльності на підприємстві. Різниця показників ефективності управління – в чисельниках формул, тобто у фінансових результатах, які відображають певний бік господарської діяльності. Оскільки показники оцінки ефективності управління неможливо порівняти із еталонними показниками, характерними для підприємств однієї галузі, то нами пропонується обчислити відносний показник нагромадження капіталу (прибутку) підприємства в динаміці:

- коефіцієнт нагромадженого капіталу доцільно використовувати на підприємстві для оцінки ефективності використання прибутку в динаміці за декілька періодів. Він визначається за формулою:

Результати аналізу цього показника дають можливість зробити висновки про можливість максимізації прибутку підприємства.

Ділова активність підприємства(капіталовіддача) характеризується ефективністю використання ресурсів підприємства, як власних, так і залучених. Аналіз показників ділової активності підприємства дає змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних, оборотних коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних засобів. На їх основі можна робити висновки про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна та коштів підприємства, а отже – про стан його ділової активності.

- коефіцієнт оборотності активів – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період. Даний показник визначається за формулою:

- коефіцієнт оборотності запасів визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої вартості запасів підприємства:

Оцінка фінансової стійкості. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства характеризують фінансову незалежність, здатність маневрувати власними коштами, достатню фінансову забезпеченість для безперервної діяльності, критерій оцінки надійності підприємства як ділового партнера:

- коефіцієнт автономії (фінансової незалежності). Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями. Серед різних коефіцієнтів фінансової стійкості рівень фінансової незалежності підприємства відображає саме показник автономії. Даний коефіцієнт обчислюється за формулою:

- коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує частку запозичених коштів підприємством в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Даний показник обчислюється за формулою:

Оцінка ліквідності балансу. Показники оцінки ліквідності підприємства визначають ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк повернення яких у грошовій формі відповідає станові погашення зобов’язань. Іншими словами, ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи і одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як показники ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності. Показники ліквідності показують, на скільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюються за допомогою коефіцієнтів ліквідності – поточної, критичної і абсолютної:

- коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань (короткострокових зобов’язань та короткострокових пасивів):

Для нормального функціонування цей показник повинен бути більшим за одиницю, а його зростання є позитивною тенденцією діяльності підприємства.

- коефіцієнт критичної (термінової, швидкої) ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси). Кошти, які можна отримати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. Даний показник обчислюється за формулою:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за потреби погасити негайно. Цей показник обчислюється за формулою:

Ефективність управління маркетингом можна оцінити за допомогою аналізу маркетингового потенціалу підприємства, ревізії та аудиту маркетингу, оцінки ефективності маркетингу на основі вивчення проблем управління маркетингом підприємства.

Аналіз методик оцінки ефективності використання маркетингового потенціалу підприємства дозволив сформувати сукупність показників, які характеризуватимуть прибутковість та конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта:

- частка прибутку від комерційної діяльності підприємства в загальному його обсязі. Цей показник є визначальним при оцінці якості підприємства, функціонування та управління маркетинговою системою підприємства, оскільки кінцевою ціллю будь-якого комерційного підприємства є максимізація прибутку. Визначається за формулою:

- темп росту відвантаженої продукції визначається як відношення відвантаженої продукції у звітному періоді до відвантаженої продукції у попередньому періоді;

- темп росту попиту на продукцію підприємства (ємність ринку) визначається як відношення попиту на продукцію у звітному періоді до попиту на продукцію підприємства у попередньому періоді.

Показники попиту на продукцію і величини її фактичного відвантаження протягом певного періоду часу дозволяють визначити здатність підприємства (в тому числі його маркетингового відділу) повністю задовольняти попит споживачів, що в умовах ринку також є визначальною ціллю підприємства.

- темп росту витрат відділу маркетингу. Аналіз витрат відділу маркетингу необхідно порівнювати з вищеописаними показниками для оцінки адекватності витрачених коштів фінансовим результатам комерційної діяльності.

- коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства. Оцінку прибутковості комерційної діяльності підприємства проводять також на основі визначення коефіцієнта конкурентоспроможності. В якості критеріїв конкурентоспроможності підприємства розглядають наступні показники:

1) конкурентоспроможність по продукції:

- коефіцієнт ринкової частки, який характеризує нішу, яку займає підприємство на ринку:

- коефіцієнт передпродажної підготовки, який характеризує зусилля підприємства до росту конкурентоспроможності за рахунок покращення передпродажної підготовки:

У випадку, якщо продукція не вимагає передпродажної підготовки у звітному періоді, то даний показник дорівнює одиниці.

- коефіцієнт зміни обсягів продаж, який відображає ріст або зниження конкурентоспроможності підприємства за рахунок зміни обсягів продаж:

2) конкурентоспроможність по ціні визначається за допомогою коефіцієнту рівня цін, який відображає ріст або зниження конкурентоспроможності підприємства за рахунок зміни цін на продукцію:

3) конкурентоспроможність за критерієм доведення продукції до споживача визначається за допомогою відповідного коефіцієнту доведення продукції до споживача і відображає намагання підприємства з підвищення конкурентоспроможності за рахунок покращення своєї збутової діяльності:

4) конкурентоспроможність за критерієм просування продукції визначається за допомогою коефіцієнта рекламної діяльності:

Визначивши вище перелічені критерії, знаходять їх середньоарифметичну величину і, таким чином, визначають проміжне значення коефіцієнту конкурентоспроможності маркетингової діяльності для конкретного продукту. Крім цього, для обчислення кінцевого коефіцієнту конкурентоспроможності підприємства враховують фінансові коефіцієнти.

Таким чином, кінцева формула обчислення коефіцієнту конкурентоспроможності підприємства має вигляд:

Інформаційний або комунікаційний потенціал підприємства характеризується сукупністю його потенційних можливостей удосконалення і розширення внутрішніх та зовнішніх інформаційних зв'язків, а також якісним і кількісним покращанням оброблення інформаційних ресурсів з метою удосконалення інформаційного забезпечення системи управління підприємством для прийняття ефективних управлінських рішень. Кількісно ефективність реалізації інформаційного потенціалу проявляється в покращенні таких показників:

- наявність комплексної автоматизованої системи управління виробничо-господарською діяльністю є якісним показником інформаційного потенціалу підприємства і відображає можливість доступу інформації до будь-якого рівня підприємства (від найвищої до найнижчої ланки)

- якість проведених досліджень ринку відображає кількість і достовірність інформації за певний період часу про оцінку ринкової ситуації, іншими словами, аналіз зовнішнього середовища. Даний показник визначається експертно за формулою:

- наявність інформаційних баз даних і якість прийнятих на їх основі рішень відображає якісну характеристику інформаційного потенціалу і включає наступні складові:

1. Існуючі бази даних про клієнтів.

2. Існуючі бази даних про конкурентів.

3. Нормативно-правові бази даних.

4. Вартість створення і підтримки баз даних.

- якість надання інформації про підприємство. Даний показник характеризує зв’язки з пресою, радіо, телебаченням, можливість надання інформації про підприємство в найбільш значимих для нього засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення, інтернет та ін.) та обчислюється за формулою:

- популяризація політики підприємства, створення його іміджу відображається в кількості проведених презентацій, конференцій, надрукованих публікацій, проведених соціологічних опитувань, спрямованих на підвищення суспільної думки про діяльність підприємства. Даний показник визначається за формулою:

Характерною рисою сучасного управління підприємствами є визнання зростаючої ролі персоналу як у системі виробництва, так і підвищення конкурентоспроможності всіх складових його розвитку. Тому однією з найважливіших складових потенціалу підприємства слід вважати персонал, оскільки для того, щоб підприємство працювало, необхідно підбирати працівників, які утворюють команду, що вирішуватиме, втілюватиме в життя розроблену стратегію, найголовніші завдання з управління, виробництва, збуту, маркетингу та фінансів.

Трудовий потенціал „накладається” на всі інші локальні потенціали, адже він присутній у всіх інших елементах потенціалу розвитку. Без висококваліфікованих робітників виробничий потенціал наближається до нуля, у той час як стратегічний потенціал має від’ємне значення за умови наявності неграмотних керівників.

Аналіз існуючих методик визначення кількісних та якісних показників, які характеризують трудовий потенціал, дозволив сформувати наступну сукупність показників трудового потенціалу:

- співвідношення коефіцієнту обороту по прийому та коефіцієнту обороту по звільненню. Коефіцієнт обороту по прийому визначається за формулою:

Коефіцієнт обороту по звільненню визначається за формулою:

Значення показника співвідношення коефіцієнта обороту по прийому та коефіцієнта обороту по звільненню, в першу чергу, його рівність свідчить про збалансованість, динамічну рівновагу у формуванні трудових ресурсів підприємства.

- коефіцієнт стабільності кадрів є важливим показником кадрової політики на підприємстві. Коефіцієнт стабільності кадрів, використовуваний для оцінки рівня організації управління і кадрової політики, обчислюють за формулою:

Велика плинність кадрів свідчить про несприятливе внутрішнє середовище підприємства, про наявність негативних факторів, які у майбутньому, при їхньому невирішенні, можуть спричинити розпад виробничої системи. Водночас плинність кадрів, що дорівнює або близька до нуля, може бути ознакою застою, відсутності здорової конкуренції між працівниками, що в свою чергу призводить до стагнації підприємства.

- зміна виробітку на одного працівника. Виробіток визначається за формулою:

Потім обчислюється зміна виробітку поточного періоду до виробітку попереднього періоду.

Якщо виробіток на одного працівника (а, отже, обсяг виробленої продукції) обчислюється в грошових одиницях, то можна отримати показник продуктивності праці. Розглядаючи темп приросту продуктивності праці можна визначити зміну потенціалу розвитку підприємства безпосередньо: чим вища продуктивність праці, тим більший потенціал розвитку має підприємство. За цим показником можна також порівнювати підприємство з іншими підприємствами галузі.

- відпрацьовано людино-годин на одного працівника. Даний показник визначається як відношення відпрацьованих людино-годин до балансу робочого часу середньоспискового працівника;

- втрати робочого часу на одного працівника визначаються у відсотковій структурі до балансу робочого часу середньоспискового працівника;

- частка витрат на оплату праці та соціальні заходи у загальному обсязі випущеної продукції є контекстно-чутливим показником, адже замале значення цього показника свідчить про недостатній рівень оплати праці на підприємстві, надто високе – свідчить про велику залежність підприємства від цього виду витрат, про зменшені можливості в управлінні собівартістю і відповідно потенційні збитки, якщо працівники вимагатимуть підвищити їм заробітну плату.

- співвідношення середньомісячної заробітної плати на підприємстві із заробітною платою по галузі. Порівнюючи середню заробітну плату на підприємстві із середньою заробітною платою по галузі (або на підприємствах-конкурентах), можна встановити рівень плинності кадрів (реальної та потенційної), а також спроможність підприємства залучати висококваліфіковані кадри.

- співвідношення чисельності окремих категорій працівників визначається за формулою:

Скорочення кількості працівників апарату управління позитивно відбивається на потенціалі розвитку всього підприємства, адже управління – це постійні витрати, які лягають непосильним тягарем на собівартість продукції. Однак, треба зазначити, що норма керованості: якщо на одного працівника вищої ланки управління припадає більше, ніж 9 працівників із нижчої ланки, то така ієрархічна структура стає важко керованою.

- якість розміщення працівників по посадах. Даний показник відображає якість підбору кадрів і необхідність підвищення кваліфікації персоналу та визначається за формулою:

Саме завдяки такій сукупності показників можна різнобічно характеризувати трудовий потенціал, що є підґрунтям для прийняття управлінських рішень про удосконалення та розвиток підприємства.

В умовах ринкової економіки зростають вимоги до якості продукції, а отже, і до персоналу, що у свою чергу вимагає відслідковувати мотиваційну структуру працівників з метою формування її у відповідності зі стратегією розвитку підприємства. Тому мотиваційний потенціал у контексті трудового потенціалу підприємства повинен враховувати ціннісні орієнтації, особистісні характеристики за такими якісними показниками:

- відповідність системи морального заохочення працівників їх потребам. Даний показник характеризує ступінь відповідності системи морального заохочення потребам працівників підприємства (кар’єрний ріст, участь у прийнятті рішень); що саме спонукає працівників до дій, які забезпечують результати діяльності підприємства.

- відповідність системи матеріального стимулювання працівників їх потребам. Ступінь відповідності системи матеріального винагородження потребі працівників підприємства (заробітна плата, премії, бонуси і т.д.) – що саме спонукає їх до дій, які забезпечують результати діяльності підприємства.

- рівень відповідності винагородження працівників. Даний показник відображає ступінь відповідності стимулювання праці з кінцевим результатом етапів (процесів) діяльності підприємства – на які саме етапи (процеси) суттєво вплинуло стимулювання.

- рівень використання короткострокових та довгострокових інструментів стимулювання характеризує ступінь поєднання матеріальних та моральних заходів стимулювання діяльності працівників у короткостроковому поточному періоді та на перспективу.

Соціальний потенціал у контексті трудового потенціалу характеризує здатність до покращення кількісного та якісного складу персоналу й часткового вирішення підприємством регіональних питань соціального характеру (працевлаштування, підвищення рівня зайнятості, забезпечення соціальних гарантій, екологічна безпека регіону і т.д.). Виходячи з аналізу методик визначення соціального потенціалу, його можна характеризувати наступною групою показників:

- рівень забезпечення населення регіону робочими місцями зі сторони підприємства можна відобразити співвідношенням кількості наданих робочих місць та кількості можливих робочих місць на підприємстві відповідно до затвердженого штатного розпису:

- рівень забезпечення працівників основними доходами. Даний показник обчислюється за формулою:

- рівень соціальної захищеності працівників підприємства відображає суму витрат, спрямованих на заохочення (стимулювання), страхування, пільги та інше у порівнянні з можливими розмірами наданих соціальних гарантій підприємством:

- рівень екологічної безпеки виробництва характеризується дотриманням підприємством екологічних норм і стандартів, а саме використання природозберігаючих технологій, виведення з процесу виробництва застарілих технологій тощо. Даний показник визначається за формулою:

Як зазначалось вище, стратегічний потенціал підприємства відображає можливість управлінського апарату підприємства аналізувати ситуацію, що склалася у зовнішньому середовищі, оцінювати кон’юнктуру ринку, а також здатність підприємства адаптуватися до змін зовнішнього середовища шляхом можливої трансформації виробництва з метою підтримання конкурентноздатності підприємства. Тому в якості показників стратегічного потенціалу пропонується розглядати якісні критерії управлінського персоналу:

- рівень інтелекту. Визначення інтелектуального коефіцієнту передбачає оцінку управлінського персоналу підприємства як такого, який здатний до прийняття адекватних рішень, які сприяли б розвитку підприємства.

- ставлення до змін відображає рівень гнучкості управлінського персоналу до змін, як тих, що назріли під впливом зовнішнього середовища, так і під впливом внутрішніх проблем.

- перспективність мислення. Даний показник відображає, наскільки керівництво підприємство здатне до тактичного та стратегічного планування діяльності підприємства.

- готовність до ризику передбачає здатність управлінського персоналу підприємства до знаходження компромісів в кризових ситуаціях та подальшого виходу з кризи;

- цілі підприємства та інтереси коаліцій. В даному критерії відображається бачення управлінським персоналом підприємства основних та другорядних завдань та цілей підприємства, його місії.

- бачення факторів успіху відображає здатність та можливість управлінським персоналом формувати основні напрямки розвитку діяльності підприємства, які забезпечили б останньому успіх у вигляді реалізації його основних цілей.

На нашу думку, якісний підхід до оцінки стратегічного потенціалу забезпечує комплексну характеристику усіх сфер управлінської діяльності.

При оцінці техніко-технологічного потенціалу підприємства, в першу чергу, розглядають можливість підприємства розвиватися за допомогою нагромаджених знань і здатності спеціалістів розробляти та впроваджувати технологічні рішення, по-друге, можливість удосконалення уже освоєної та створення нових видів продукції, покращення її якості, впровадження новітніх технологічних процесів, засобів автоматизації та механізації виробництва. Серед показників, які формують техніко-технологічний потенціал підприємства, виділено наступні:

- частка сертифікованої продукції в загальному обсязі виробленої товарної продукції показує рівень дотримання підприємством встановлених вимог щодо якості продукції та методів її контролю. Даний показник є одним із основних критеріїв системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам, встановлених державними випробувальними центрами.

- середній життєвий цикл нової продукції відображає послідовну зміну етапів (виведення на ринок, зростання, насиченість та спад), які суттєво різняться за обсягами продажів, а відповідно, прибутків. Підприємство прагне забезпечити для своєї нової продукції якомога довше великий обсяг збуту та одержати досить високий прибуток, щоб компенсувати витрати та ризик, пов’язані з випуском цієї продукції на ринок.

- наявність в асортименті принципово нової продукції, яка не випускається конкурентами. Позитивне значення даного показника свідчить про переваги підприємства у порівнянні з підприємствами-конкурентами в регіоні.

- частка принципово нової (або такої, що зазнала суттєвих технологічних змін) продукції у загальному обсязі виробленої товарної продукції свідчить про рівень технічного розвитку підприємства і визначається за формулою:

- частка науково-технічних витрат у собівартості продукції відображає рівень технологічного розвитку підприємства:

- коефіцієнт оновлення продукції показує, наскільки підприємство здатне до зміни асортименту продукції, що виробляється. Даний показник обчислюється за формулою:

Інноваційний потенціал підприємства – це ступінь його готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто ступінь готовності реалізувати інноваційний проект або програму інноваційних перетворень, генерувати і впроваджувати інновації. Адже щоб успішно реагувати на зміни у ринковому середовищі, ефективно використовувати можливості, що при цьому відкриваються, необхідно щоб усі компоненти підприємства були відкритими та готовими до сприйняття змін.

Нарощування інноваційного потенціалу промислового підприємства як цілісної системи може здійснюватися тільки через розвиток показників внутрішнього середовища та за допомогою розвитку інших локальних потенціалів. Для розробки відповідних заходів необхідно провести оцінку інноваційного потенціалу з використанням наступних показників:

- частка витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у загальній сумі витрат підприємства. Даний показник відображає можливість підприємства самостійно проводити науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та ту частину витрат на їх проведення, які, можливо, окупляться в перспективі: