Завданнями ревізії фінансових результатів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Завданнями ревізії фінансових результатів



Найбільш важливим і узагальнюючим показником роботи під­приємства є прибуток (дохід), у якому органічно поєднані усі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Тому найвідповідальнішою ділянкою контрольно-ревізійної роботи є перевірка фінансових результатів суб'єктів підприємницької діяльності.

Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи й результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка: — правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;

- реальності кожного запису на аналітичних рахунках до ра­хунків 70 "Доходи від реалізації" і 79 "Фінансові результати";

— достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;

— правильності списання збитку за кожний календарний рік;

— законності віднесення на фінансові результати штрафів, пені, неустойки тощо.

Джерелами ревізії є:

— баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства;

— регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінан­сово-господарської діяльності (Головна книга, журнал й відо­мості до них за рахунками 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати");

— первинні документи, розрахунки тощо.

Під час ревізії ревізор керується Законом України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, законодавством про фінансово-господарську діяльність юри­дичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з об­ліку і звітності, бізнес-планом і розрахунками до його обґрунтування, а також Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, та Положенням (стандар­том) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290.

Головна мета ревізії — перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і ство­рення додаткового, резервного та інших видів капіталу.

Дохід — різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприє­мством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Інформаційною базою при цьому можуть бути планові кальку­ляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції тощо.

Ревізору слід врахувати, що норми Положення (стандарту) бух­галтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" стосуються звітів підприємств усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. У статті звіту про фінансові результати "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих то­варів, податку на додану вартість, акцизного збору.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку та­ких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного міся­ця й одержаних у звітному місяці запасів. Причому собівартість реа­лізованих підприємствами роздрібної торгівлі товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих то­варів і сумою торговельної націнки на ці товари. Суму торговельної націнки на реалізовані товари слід визначати як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка тор­говельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визнача­ють діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості за­лишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ревізор перевіряє правильність визначення результату операцій­ної діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операцій­ного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших опе­раційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Нарешті, ревізор контролює реальність визначення кінцевого ре­зультату.

Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Перевіряючи правильність визначення доходу (виручки) від реа­лізації продукції, слід пам'ятати, що цей дохід не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості вважається витратами підприємства, що передбачено Положенням (стандартом) бухгалтер­ського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".

Відповідно до цього Положення безнадійна дебіторська заборго­ваність — це поточна заборгованість, відносно якої є впевненість про її неповернення боржником або з якої минув строк позовної дав­ності. Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума забор­гованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і яку буде погашено через дванадцять місяців з дати балансу.

Сумнівна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, по­слуги) — це така, щодо якої є невпевненість у її погашенні.

Таким чином, дохід у бухгалтерському обліку показується в сумі справедливої вартості активів, які отримані або мають бути отримані.

Перевірці також підлягають доходи для їх оподаткування.

З метою одержання достовірних даних про доходи (прибутки) для оподаткування підприємствам слід створювати резерви сумнів­них боргів щодо розрахунків з іншими підприємствами з наступним віднесенням їх наприкінці року на рахунок 79 "Фінансові результа­ти". Резерви сумнівних боргів створюються за результатами проведе­ної перед складанням річного балансу інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства.

На суму резервів сумнівних боргів роблять записи на рахунках бухгалтерського обліку:

— дебет рахунка 79 "Фінансові результати";

— кредит рахунка 38 "Резерв сумнівних боргів".

Якщо до кінця року, наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв не буде використано, то недовикористана сума приєднується до прибутку звітного року.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" величину резерву сумнівних боргів визначають виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням за строками її непогашення із встановленням коефіці­єнта сумнівності для кожної групи, виходячи з суми безнадійного боргу за товари за попередні звітні періоди.

Цей коефіцієнт сумнівності зростає відповідно до збільшення строку непогашення заборгованості.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період показується у звіті про фінансові результати в складі інших опера­ційних витрат.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

— сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

— сума попередньої оплати продукції;

— сума авансу в рахунок оплати продукції;

— сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передба­чено договором;

— надходження, що належать іншим особам тощо.
Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією.
Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку

тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внасл­ідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалю­вання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перераху­вання податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок при­бутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величи­ну оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.

Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід вста­новити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього ревізор використовує такі джерела інформації:

— звіт про фінансові результати;

— журнал № 1, 2, 11 тощо;

— первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової продукції зі складу;

— виписки з рахунків у банках;

— прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за опла­чену продукцію;

— платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату відванта­женої продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

По-перше, на підставі вищевказаних документів ревізор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за статтею "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з даними Головної книги з рахунка 70 "Доходи від реалізації". Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відоб­раженої в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 "Доходи від реалізації", сумі, одер­жаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результа­ти на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то ревізор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, ревізор перевіряє правильність відображення у звітності фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції. З цією метою слід зіставити дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахун­ками 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витра­ти операційної діяльності".

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення опе­рацій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) у первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-факту-рами, товарно-транспортними накладними та пропусками на вивезен­ня продукції відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо відвантаження продукції в обліко­вому регістрі з датою оплати відвантаженої продукції за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму при­хованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господар­ська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінан­сових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінан­сової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фінансова сталість встановлюється шляхом співвідношення влас­ного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Крім того, слід зіставити залучені та власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власних коштів вказує на ступінь їх мобільності й визначається діленням суми власних оборотних засобів на всю суму їх джерел.

Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів слід взяти дані ба­лансу відповідно до звітності за міжнародними стандартами бухгал­терського обліку.

Коефіцієнти, що характеризують фінансову сталість підприєм­ства, розраховані у табл. 1.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінан­сові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективності фінансової діяльності, тоб­то показники рентабельності.

 

Таблиця 1. Коефіцієнти, що характеризують фінансову сталість
фірми станом на 01.01.20_ р.

№ nop. Найменування коефіцієн­тів Формула розрахунку відповідно до звітності за МСБО Значення коефіцієнта відповідно до звітності за МСБО
       
  Коефіцієнт автономії Власний капітал (380) 0,38
        Валюта балансу (640)    
  Коефіцієнт фінансової сталості Власний капітал (380) 7,34
        Поточні зобов'язання (620) + доходи майбутніх періодів (630)    
  Коефіцієнт фінансової незалежності Власний капітал (380) 0,61
        Забезпечення майбутніх ви­трат і платежів (430) + довго­строкові зобов'язання (480) + поточні зобов'язання (620) + доходи майбутніх періодів (630)    
  Коефіцієнт співвідно­шення залучених та власних коштів Цільове фінансування (420) + довгострокові зобов'язання (480) + доходи майбутніх періодів (630) 4- поточні зо­бов'язання (620) 1,64
        Власний капітал (380)    
  Коефіцієнт маневру­вання власних коштів Власний капітал (380) 4- не­оборотні активи (080) -0,59
        Власний капітал (380)    

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства зага­лом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рента­бельність виробництва — економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріаль­них обігових коштів і рентабельності обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції.

Показники рентабельності відображають відносну прибутковість, яка вимірюється у відсотках до затрат коштів чи капіталу.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 141; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.154.208 (0.021 с.)