Навчально-виробничий комплекс

„Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ліцей”

 

Кодимська ЗОШ №1 – одна з найстаріших у районі. В кінці ХІХ ст. (90-і роки) в Кодимі була початкова школа для бідних дітей. Лише в кінці 20-х років на початку 30-х років ХХ століття на базі початкової школи була відкрита неповна середня школа (семирічка). Навчались діти у пристосованих приміщеннях.

У 1936 році було перебудовано нове двоповерхове приміщення, відкрито середню школу. В довоєнний період школа працювала в напрямку підготовки учнів для навчання у вищих учбових закладах, щоб забезпечити народне господарство спеціалістами різних професій для роботи в першу чергу в своєму районі.

До 1941 року і в післявоєнні роки в районі було лише дві середні школи: у Кодимі та Слобідці. Директором Кодимської середньої школи до початку війни 1941-1945 рр. був С. Цвігун, Він, як тільки почалась війна, пішов на фронт. Після закінчення війни в Кодиму С. Цвігун не повернувся, працював у Москві в КДБ.

У розбудові першої середньої школи у довоєнний період брали активну участь учителі: Белінський П.К., Сулковський Ю.Я., Львова Н.С., Паламарчук О.С., Белінська І.К.

Після звільнення Кодими від фашистських окупантів у 1944 р. 1.09.1944 р. школа відкрила свої двері для учнів. Ще продовжувалась війна, умови були складні. Потрібно було створювати бібліотеку, навчальні кабінети, не вистачало парт, іншого необхідного обладнання, але педколектив був дієздатним, працювали творчо, самовіддано. Директором школи у 1944 р. стала Воробйова О.Т., вимоглива в першу чергу до себе, вона вміло спрямувала роботу учителів, так що школа завжди в районі займала перше місце. Школа для Воробйової О.Т. стала рідною домівкою. Понад 20 років вона була директором, завершила свою педагогічну діяльність у 1967 р. У післявоєнні роки у школі продовжували працювати Львова Н.С., Сулковський Ю..Я. поповнився колектив такими досвідченими педагогами, як Шафран Г.С., Глюзіцька Л.П.

В школі №1 навчались діти з навколишніх сіл району та Вінницької області, які бажали набути середню освіту.

Умови для навчальної роботи були складні: зростала кількість учнів, матеріальна база школи не відповідала вимогам часу, доводилось працювати у пристосованих приміщеннях.

Тому Гірник П.М., який прийняв школу від Воробйової О.Т. у 1967 р. поставив собі за мету побудувати інтернат для сільських учнів, реконструювати довоєнне приміщення школи, добудувати нове, що було і виконано.

На базі школи №1 виростала і школа №2 (спочатку відкривались при школі №1 класи з російською мовою навчання, а потім була відкрита школа №2. Гірник П.М. - талановитий вихователь молоді, працював директором 23 роки. Пліч-о-пліч з ним працювали заступники директора з навчально-виховної роботи Рубекіна Є.В. та Майборода Г.А., яка нагороджена високою державною нагородою – орденом Трудового Червоного Прапора. Порівнюючи з довоєнним періодом зросла матеріальна база школи. Зросла школа і за своїм кількісним складом. Так, в 1970 році в школі було 643 учні, 40 учителів. На кінець 1981-1982 р. в школі 932 учнів, учителів понад 70.

Школа №1 – опорна в районі з питань планування. В 1982 році педколектив школи за підсумками змагання занесено на районну Дошку Пошани. Багато позитивного в роботі школи відзначено також комісією Міністерства освіти в 1981-1982 р.

У 1990 році директором школи став Мельник Ф.Ф., а з 1977 по 1999 року Удовенко В.О.

З грудня 1999р. школою керує Дунаєвська З.П. Людина високоосвічена, енергійна, принципова, вимоглива до себе і надзвичайно працездатна. Вона бере саму активну участь у процесі відродження національного виховання і освіти. Її нагороджено Почесною Подякою Прем’єр – Міністра України, а також неодноразово грамотами Міністерства освіти Украни та управління освіти Одеської облдержадміністрації.

З 1 вересня 2003 року загальноосвітню школу реорганізовано в НВК „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ліцей”.

На початок 2003-2004 н.р. в школі навчається 943 учнів, працює 78 вчителів. З них 33 вчителі вищої категорії, 29 мають звання „вчитель – методист” і „старший учитель”.

Учні школи навчаються у двох приміщеннях. Для молодших школярів реконструйовано будову на території колишньої військової частини. Силами будівельників, вчителів, батьків створено прекрасну школу для малюків.

Серед вихованців школи – люди найрізноманітніших професій: педагоги, учителі, лікарі, агрономи, інженери різного профілю, військові, вчені, та інші.

Багато з них працюють у Кодимському районі: голова райдержадміністрації С.В. Огінський, заступник голови райдержадміністрації, начальник фінансового управління Р.М. Онуфрієнко, голова міста А.В. Костецький, зав. методкабінетом Товт Л.Ф., методист Н.К. Бондарчук, значна частина вчителів шкіл №1 і №2.

Вихованцями школи є лікарі: О.В. Шевчук, О.В. Сухонос, А.В. Гладченко, агроном М.П. Мрочко, директор держлісгоспу О.Д. Подольський, директор МП „Стандарт” В.О. Склярук.

Чимало вихованців школи знайшли місце в житті за межами Кодимщини. Серед них доцент Одеського політехнічного університету кандидат математичних наук О.В. Свірський, інженер Київського обчислювального центру, який обслуговує Верховну Раду України, О.А. Педешко, льотчик, який свого часу проходив підготовку у групі космонавтів І.П. Швець, генерал одного з військових відомств у Києві А.С. Пушняков, журналіст столичного телебачення О.В. Свенціцька.

На жаль, рано пішли з життя наукові працівники А. Верховський, М. Аносов, полковник В. Дідейчук, поет П.П. Надутик.

Всього у школі було 68 випусків.

 

Загальноосвітня середня школа І-ІІІ ступенів №2

 

Історія ЗОШ школи №2 розпочиналась з школи №3, яка знаходилась в „містечку”, в районі базару, по вулиці Котовського (нині Єлисеєва 55). Спочатку це була початкова школа (4 класи) з російською мовою навчання. З 1950 року стала середньою школою. Очолювала школу з 1949- 1955 р.р. директор Осокіна Ніна Михайлівна. Заступником з навчально-виховної роботи була Бойко Галина Гнатівна.

З 18 серпня 1955 року по серпень 1974 року директором був Олійник Іван Михайлович, учитель фізики, закінчив Одеський університет фізико-математичний факультет. Заступниками були Рубекіна Єлизавета Власівна, Лісіцин Микола Євдокимович, Денисенко Валентина Архипівна.

З 1974 р. до 1980 р. керував колективом Пражина Олександр Миронович. Заступниками були Руденко Тамара Іванівна та Дашевська Дора Михайлівна.

За рішенням Ради Міністрів і Держплану УРСР (1973 р.) було розпочато будівництво нової школи по вул. Комунарній 11. Фінансував будівництво колгосп „Прапор Леніна” с. Серби (голова Білоконь Віктор Прокопович). Частково було зведено 2 поверхи, але Постановою Ради Міністрів СРСР всі роботи було припинено.

В 1974 р. було засновано пошуковий загін „Червоні маки” за ініціативою піонерської та комсомольської організацій під керівництвом вчителів математики Локтінової Ганни Василівни та вчителя ДПЮ Янковського Костянтина Миколайовича.

Поліщук Олександра Миколаївна – учитель української мови та літератури – очолювала колектив з 10 січня 1980 р. по 30 жовтня 1990 р. Закінчила Ужгородський державний університет. Нагороджена Грамотою Міністерства освіти України, значком „Відмінник народної освіти”. Заступниками були Денисенко Валентина Архипівна, Дашевська Дора Михайлівна, Удовенко Людмила Дмитрівна.

З 1982 року велась робота по вирішенню питання продовження будівництва нової школи.

На розгляд Президії Верховної Ради СРСР, Держплану СРСР, ЦК КПУ були надіслані листи, витяги з рішень батьківських зборів і батьківського комітету та Ради школи. З кінця 1985 року було продовжено будівництво. Головним підрядником став „Міжколгоспбуд” (Горбенко Євген Олексійович). Це була своєрідна народна будова: постійно працювали учні, техпрацівники, учителі, бригади з різних організацій та установ.

Завершення будівництва і відкриття відбулося 1 вересня 1987 року. В 1988 р. в школі було відкрито музей Бойової Слави. Оформляв Козловський Петро Сазонович.

В школі працював психолого-педагогічний лекторій батьківського всеобучу „Методика виховання дітей шкільного віку”. Здійснювалось шефство над дитячим садком „Сонечко”. Підтримували шкільний колгосп „Світанок” (голова Щербак Віктор).

З 15 грудня 1990 р. по 21 жовтня 1991 р. – директором школи був Патківський Олександр Петрович – учитель історії. Закінчив Вінницький педінститут.

З 26 листопад 1991 р. по 28 березня 1996 р. колектив очолював Дубовик Олександр Костянтинович. Закінчив Одеський педінститут - фізкультурний факультет. Завучами були Медвецька Світлана Геннадіївна, Петраш Тамара Олександрівна, Ворсуляк Світлана Іванівна, Удовенко Людмила Дмитрівна. В навчальному процесі укомплектовано по предметне навчання, та створено класи корекції.

З квітня 1996 року колектив очолює Блажевський Валерій Олексійович – учитель фізики. Закінчив Одеський педагогічний інститут. Заступники директора – Петраш Тамара Олександрівна, Ворсуляк Світлана Іванівна, Поліщук Лариса Василівна, з 2003 р. – Скрипник Валентина Семенівна.

Перекрито приміщення: вестибюль школи, спортивний і актовий зали, бібліотеку. Кількість вчителів змінювалась в залежності від кількості учнів від 48-60 чоловік.

Кількість учнів не була стабільною:

1980 р. – 617 чол. 1995 р. – 759 чол.

1985 р. – 705 чол. 2000 р. – 632 чол.

1990 р. – 782 чол. 2003 р. – 464 чол.

З 1959 р. по 2003 р. з золотою медаллю закінчило школу 104 чол., з срібною медаллю – 85 чол.

Визначні люди школи:

1. Підвальний Михайло Леонідович – професор фізики, головний інженер нафтопереробного заводу м. Воронеж.

2. Підвальний Семен Леонідович – академік, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки РФ, заслужений винахідник РФ, завідуючий кафедрою ”Автоматизовані і вичислювальні системи” державний технічний університет м. Воронеж.

3. Підвальний Борис Леонідович – живе в м. Клайпеда.

4. Три брати – три золотих медалістів школи.

5. Дашевський Геннадій Валентинович – підполковник м. Одеса.