Показники використання виробничої потужності

 

Всі показники, які оцінюють використання виробничої потужності можна поділити на три групи:

1. Показники, що характеризують рівень використання виробничої потужності. До них відносяться: коефіцієнт використання проектної потужності, коефіцієнт використання діючої виробничої потужності, коефіцієнт нормативної величини потужності.

2. Показники, які характеризують рівень використання обладнання: коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання, показник середнього часу роботи обладнання, коефіцієнт пропорційності.

3. Показники, які характеризують вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, коефіцієнт інтегрального використання обладнання.

Показники використання виробничої потужності:

1. Коефіцієнт освоєння проектної потужності

,

де – фактичний випуск продукції;

– проектна потужність.

2. Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності

де Вп_ср – середньорічна виробнича потужність.

3. Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування

,

де - фактичний час роботи устаткування;

- плановий, ефективний фонд часу.

4. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування

,

де О_в – фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу, нат. од.;

В_н – встановлена норма виробітку продукції за цей самий період.

5. Інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування

.

Інтегральний коефіцієнт дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом.

Також розраховуються коефіцієнт змінності роботи обладнання, пропорційності та ефективності використання виробничої потужності.

 

ТЕМА 8. ПЕРСОНАЛ І ОПЛАТА ПРАЦІ

 

1. Порядок планування персоналу та оплати праці

2. Планування продуктивності праці.

3. Планування чисельності персоналу.

4. Планування оплати праці.

 

1. Порядок планування персоналу та оплати праці

Планування потреби підприємства в персоналі, необхідного для виконання плану виробництва та реалізації продукції, здійснюється у плані з праці та персоналу.

Метою розроблення плану з праці та персоналу є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби підприємства в персоналі та забезпечення його ефективного використання у плановому періоді.

План праці та персоналу складається з таких розділів:

- план підвищення продуктивності праці;

- план з чисельності працюючих;

- план із заробітної плати.

 

Планування продуктивності праці

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність тру­дових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Для оцінки рівня продуктивності праці у планових розрахунках застосовуються три методи:

1) натуральний (умовно-натуральний);

2) трудовий;

3) вартісний.

При цьому найчастіше застосовуються два показники: виробіток й трудомісткість.

При натуральному методі оцінки продуктивності праці розраховуються виробіток в натуральному вираженні та в умовних одиницях.

При трудовому методі оцінки продуктивності праці розраховуються виробіток в нормо-годинах та трудомісткість виготовлення.

При вартісному методі оцінки продуктивності праці розраховується виробіток у грошовому вираженні.

Виробіток (В) розраховується за формулою

,

де – обсяг виробництва продукції, розрахований в натуральних (умовно-натуральних), вартісних або трудових показниках за реалізованою, валовою, чистою продукцією за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день);

В_пр – витрати праці на даний обсяг виробництва продукції, люд.-годин.

Річний (місячний) виробіток розраховується діленням запланованого обсягу продукції на планову середньооблікову кількість промислово виробничого персоналу за планований період (рік, місяць).

де Ч_с - середньооблікова кількість промислово виробничого персоналу, осіб.

Денний виробіток розраховується діленням обсягу продукції, що передбачається випускати у плановому періоді (рік, квартал, місяць), на кількість людино-днів, які повинні бути відпрацьовані промислово-виробничим персоналом у даному плановому періоді. Показник характеризує ефективність використання робочого дня.

Годинний виробіток розраховується діленням обсягу продукції на планований сумарний фонд часу промислово-виробничого персоналу. Показник характеризує годинну ефективність праці.

Трудомісткість (Т) розраховується за формулою

,

У плануванні прийнято розрізняти такі види трудомісткості:

Повна трудомісткість виготовлення продукції включає суму витрат праці всіх категорій працівників промислово-виробничого персоналу.

Виробнича трудомісткість включає витрати праці всіх основних та допоміжних робочих.

Технологічна трудомісткість визначається як сума витрат праці основних робочих-відрядників та витрат праці основних робочих-погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва включає суму витрат праці допоміжних робітників основних цехів та робітників допоміжних цехів і служб, зайнятих обслуговуванням виробництва.

Трудомісткість управління визначається як сума витрат праці у сфері управління виробництвом.

Відносний показник зміни продуктивності праці, що визначає динаміку її зростання у відсотках порівняно з попередніми періодами (∆ПП), розраховується за формулою

,

де В_пл, В_б – виробіток на одного працюючого у плановому та базисному (звітному) періодах.

У практиці внутрішньофірмового планування застосовуються такі методи планування продуктивності праці:

1) коректування базисної продуктивності праці з урахуванням її зміни у плановому році за рахунок техніко-економічних факторів (метод планування продуктивності праці за техніко-економічними факторами);

2) метод прямого рахунку на основі трудомісткості виробничої програми;

3) збільшений метод.

Метод планування продуктивності праці за техніко-економічними факторами припускає розрахунок планового скорочення (збільшення) кількості по кожному техніко-економічному фактору, загальної зміни кількості в цілому у фірмі, а потім визначення планового приросту продуктивності праці.

Метод планування продуктивності праці на основі трудомісткості виробничої програми. Планування продуктивності праці при даному методі здійснюється прямим рахунком на основі трудомісткості виробничої програми. Між показниками продуктивності праці й трудомісткості продукції існує такий взаємозв'язок:

, ,

де ∆ПП - приріст продуктивності праці до базисного рівня, %;

∆Т - зниження трудомісткості продукції порівнянне з базисним рівнем, %.

Збільшений метод планування продуктивності праці. Даний метод дозволяє приблизно оцінити рівень продуктивності праці у плановому періоді. Він ґрунтується на зв'язку продуктивності праці з іншими параметрами, що характеризують стан виробництва на підприємстві (наприклад, величина втрат робочого часу, внутрішньозмінні простої).

Приріст продуктивності праці від вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора визначаємо за формулою:

де Е_і – економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Ч^вих – вихідна чисельність працюючих, осіб;

Е^заг – загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок усіх факторів визначається аналогічно:

Планування чисельності персоналу

Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:

1) персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);

2) персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які перебувають на балансі підприємства).