Безсторонність і багатоманітність точок зору.

Засадничим принципом діяльності ЗМІ є баланс між правами журналістів на свободу слова й інформації та їх відповідальністю, яка забезпечує вчасну передачу правдивої суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства з тим, аби кожен член суспільства мав змогу визначити своє місце і роль серед подій і проблем та прийняти стосовно них адекватне і усвідомлене рішення.

ЗМІ є місцем для публічної дискусії і для зворотнього зв’язку між різними інститутами та частинами суспільства.

Діяльність ЗМІ не може бути спрямована на захист інтересів окремих політичних сил, соціальних, національних, етнічних і расових груп, бізнес-груп, релігійних громад тощо.

Діяльність ЗМІ спрямована на забезпечення як загальбносуспільних інтересів, так і кожного його індивіда – мати вдосталь високоякісної інформації про те, що відбувається, задля прийняття виважених, усвідомлених повсякденних рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної приналежності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо.

Засадничими цінностями професійних та етичних стандартів діяльності ЗМІ є:

Правдивість і точність.

Точність має більше значення, ніж швидкість, це не лише питання достовірності фактів, але й надійність джерел, твердість доказів, ретельна перевірка та зрозумілість мови.

Безсторонність і багатоманітність точок зору.

Справедливо і відверто відображаючи усі значимі думки, ЗМІ незалежно від форм власності та засновництва забезпечують дослідження діапазону різних точок зору. Певним винятком у сенсі наявності чіткої задекларованої позиції можуть бути партійні ЗМІ. Одначе у новинах навіть партійні ЗМІ відображають усі значимі думки. Безсторонність у підході до предмета навіть тоді, коли жанр журналістського матеріалу вимагає коментарів та професійних суджень, забезпечує не підтримання окремої думки, але створення можливостей для кожного індивідума самостійно визначитися додо суперечливих питань публічної політики, політичних чи економічних цінностей, пропозицій та ідей.

Редакційна чесність і незалежність.

Незалежність ЗМІ як від інтересів держави, так і від будь-яких партійних, бізнесових чи групових інтересів забезпечує впевненість аудиторії в тому, що на на рішення журналістів не впливає жоден економічний чи політичний тиск.

Служба інтересам суспільства.

Енергійність і професійність у пошуку суті кожної події чи проблеми, спроможність у потрібний час і в потрібному місці чесно і відверто запитати будь-яку компетентну особу не зважаючи на займану посаду, рівень прибутків чи походження, забезпечує надання аудиторії соціально значимої інформації та реальне функціонування форуму для публічних дискусій.

Справедливість.

Для ЗМІ не існує поділу людей за походженням, посадами, прибутками, статтю, расою й національністю, релігією, мовою, звичаями й культутрою. Це забезпечує відкритість, прямоту та взаємну повагу.

Недоторканість приватного життя.

Повага недоторканості приватного життя забезпечує те, що хоч публічні особи і мають нижчий рівень охорони приватності, навіть до них застосовується правило, згідно якого їх поведінка у побуті, листування, бесіди не стають надбанням громадськості, якщо тільки вони не набувають ваги суспільного зацікавлення.

Не завдання шкоди і образ

ЗМІ діють у складному суперечливому світі і показують його таким, яким він є, одначе при цьому врівноважують своє право на оприлюднення нової і суперечливої інформації своєю відповідальністю стосовно захисту вразливих людей.

У своїй роботі ЗМІ виходять з того, що за будь-яких обставин не надають жодних переваг:

політичним партіям і рухам,

фракціям парламенту, обласних, міських та районних рад,

Президенту, його секретаріату, Кабінету Міністрів України, обласним, міським та районним держадміністраціям,

Органам місцевого самоврядування,

профспілкам та громадським організаціям,

релігійним громадам,

бізнес-групам та окремим бізнес-структурам,

об’єднанням громадян та окремим громадянам.

У висвітленні будь-якого питання ЗМІ виходять з безумовного і педантичного дотримання:

Конституції України,

чинного законодавства,

норм міжнародного права, які визнано державою Україна,

 

Найважливішими цінностями, які за всіх згаданих умов обстоюють ЗМІ і кожен їх співробітник, є:

дотримання конституційних прав, свобод та обов'язків кожного громадянина,

дотримання чинного законодавства органами влади всіх рівнів,

забезпечення свободи слова,

розбудова громадянського суспільства в Україні,

розвиток України як держави.

Непорушним принципом роботи ЗМІ є те, що інформаційні програми є чітко, ясно і недвозначно відокремленими від будь-якої (комерційної, політичної чи соціальної) реклами.

Частина I. ОСНОВНІ СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-яка інформація, що пропонується ЗМІ своїй аудиторії, повинна безумовно відповідати таким стандартам новинної журналістики, як:

оперативність,

точність,

достовірність,

збалансованість,

відокремлення фактів від коментарів та оцінок,

повнота,

простота.

1. ОПЕРАТИВНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

СУТЬ ОПЕРАТИВНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Невчасно подана новина не є новиною!

Будь-яка новина подається ЗМІ у найближчому (або якщо це є необхідним — у екстреному) випуску новин. ЗМІ прагнуть того, аби будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші ЗМІ.

2. ТОЧНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неточна інформація – це дезінформація!

2.1. СУТЬ ТОЧНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Факти, що їх подають користувачу інформаційні редакції ЗМІ, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання у ЗМІ повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту.

Будь-яке поєднання відеоряду та інтершуму з журналістською начиткою, аудіоряду з журналістською начиткою, фото з текстом інтернет-повідомлення, не повинно спотворювати реальність і не може бути предметом маніпуляцій. В подіях, де головною є „картинка”, вона і має домінувати в подачі інформації: тобто коментуємо картинку, а не ілюструємо написаний текст. Відтак для таких подій (як, наприклад, кількість учасників масових акцій) „картинка” має бути всеохопною, а не фрагментарною.

2.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ТОЧНОСТІ

Будь-яка інформація, яку ЗМІ, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі. Стандарт вимагає від співробітників докладати щоразу максимум зусиль для перевірки кожної інформації.

За точність інформації, яку подають ЗМІ, відповідає насамперед репортер. У оперативній ситуації, коли немає інших джерел, або неможливо знайти інші джерела, редактори повністю покладаються на те, що репортер докладно розібрався у своїй темі. Маючи суперечливі відомості від репортера та з інших джерел, редактори вживають заходів для з”ясування істини і, якщо це не вдається, дають дозвіл на оприлюднення інформації репортера. З цих причин, відповідальність за точність фактажу насамперед лежить саме на журналістові – авторі повідомлення.

При пошуку інформації, інформаційні редакції ЗМІ повинні докладати всіх можливих зусиль для того, щоб отримати її самостійно від першоджерела. І лише, якщо це неможливо, отримувати її від тих, хто в свою чергу отримав її від першоджерела.

Але попри те, що конкретну інформацію перевіряють ті, хто має це зробити за своїми посадовими обов'язками, точність має бути справою честі всієї редакції і кожного її співробітника. Тому кожний співробітник редакції може бути цілком незалежним додатковим «контролером точності» і докласти власної ініціативи до уточнення будь-якої інформації, яку редакція готує до оприлюднення.

Інформація, отримана від співробітників прес-служб, прес-секретарів, речників, пресс-аташе, які уповноважені робити заяви від органів влади, установ, організацій, партій, рухів, парламентських фракцій і груп, окремих народних депутатів чи політиків, розцінюється ЗМІ, як офіційна позиція останніх. Ця інформація оприлюднюється із обов”язковим зазначенням джерела, яке несе відповідальність за її точність.

Вимагаючи від своїх співробітників дотримання стандарту точності, ЗМІ нагадують їм, що будь-яка особа, що надає журналісту певну інформацію, може бути недостатньо компетентною, а може й свідомо подавати неякісну або неправдиву інформацію зі своєю корисливою метою. Тому, повідомляти про подію, яку не бачили на власні очі відповідальні співробітники редакції, або ж про факти, відомі лише зі слів сторонньої особи, слід лише перевіривши їх щонайменше ще у двох джерелах інформації. Якщо йдеться лише про попередні дані і ця інформація є надзвичайно суспільно значимою, слід обов'язково загострювати увагу користувача ЗМІ на цій обставині. Таку інформацію можна давати лише у надзвичайних випадках!

У будь-якому разі, якщо у редакції є сумніви в точності певної інформації, а перевірити її з певних причин неможливо, від такої інформації слід відмовлятися, якою б цікавою вона не виглядала. І ще одне застереження: що більш сенсаційною чи скандальною виглядає інформація – то ретельнішою має бути її перевірка!

3. ДОСТОВІРНІСТЬ ПОДАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Недостовірна інформація – є лише чуткою або пліткою, може бути приводом до перевірки, але не більше!

3.1. СУТЬ ДОСТОВІРНОСТІ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Інформація, яку подають своїм користувачам ЗМІ, повинна завжди мати авторитетне джерело походження (у тому числі – авторитетне саме для конкретної новини).

Крім того, на джерела інформації службиЗМІ мають посилатися чітко і недвозначно. Посилання на джерело інформації є для користувача ЗМІ єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналістів. Інформацію завжди слід отримувати з першоджерела (лише якщо це об'єктивно неможливо — з того джерела, яке стоїть найближче до оригіналу).

Що більш сенсаційна новина, то важливіше посилання на авторитетне джерело інформації! До будь-якої інформації слід ставитися зі зваженим скептицизмом.

3.2. РЕПОРТЕР НА МІСЦІ ПОДІЇ

Репортер ЗМІ працює на місці події (в тому числі робить прямі включення в ефір), або робить звідти репортаж чи створює інформаційне повідомлення. Це — власна інформація програми, джерелом інформації є сам репортер (першоджерелом, коли розповідає про пригоду, джерелом, коли переповідає розповідь ньюзмейкера).

Переповідаючи слова сторонньої особи, завжди слід зазначати спосіб спілкування („телефоном”, „ на прес-конференції”, „в інтерв'ю нашому кореспонденту”, „під час прямого включення”, „в студії” тощо).

Якщо репортер ЗМІ не бачив новини на власні очі і не чув на власні вуха, слід посилатися на те джерело, з якого він довідався про новину, але далі докласти зусиль до підтвердження і уточнення інформації з інших джерел.

3.3. АНОНІМНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

За чинним українським законодавством журналіст і редакція мають право не розкривати своїх джерел інформації.

Інформацію з посиланням на анонімне джерело можна давати, коли збігаються такі обставини: інформація є суспільно значимою, джерело є безумовно компетентним стосовно характеру інформації, редакція переконана в добросовісності джерела, джерело з вагомих причин не хоче, щоб його ім’я було оприлюднене.

У таких випадках можна посилатися на:

„авторитетні джерела”, тобто ті, які мають вплив на події, а не лише доступ до інформації,

„офіційні джерела” або означені (наприклад, “з джерел, наближених до Міністерства оборони”), якщо вони мають доступ до інформації, передбачений їхніми службовими обов'язками,

„поінформовані джерела”, тобто якщо вони просто мають доступ до інформації (таке посилання є найслабкішим).

До анонімних джерел слід також віднести випадки, коли людина погоджується на інтерв’ю, якщо її обличчя або фігура або голос не можуть бути впізнані. В разі, якщо інформація є суспільно значимою, таке інтерв’ю може бути розміщено в ефірі. Відповідальність за компетентність та добросовісність інтерв’юйованого повністю бере на себе автор матеріалу, або група авторів. Про особу інтерв’юйованого він повинен попередньо повідомити редактора.

Слід пам'ятати, що посилатися на анонімні джерела можна лише тоді, коли повідомляється про факти чи події, але НЕ МОЖНА цього робити, повідомляючи про коментарі чи думки!

Слід також пам'ятати, що, посилаючись на анонімне джерело, автор або група авторів, і інформаційна редакція беруть на себе повну відповідальність за достовірність і точність інформації. Тому посилатися на анонімне джерело можна лише у тому випадку, якщо інформаційна редакція повністю переконана в авторитетності цього джерела, але не має іншої змоги подати новину, крім як пославшись на анонімне джерело.

Рішення про допустимість посилання на авторитетне анонімне джерело ухвалює редактор. Репортер повинен поінформувати редактора щодо цього джерела.

У інформаційних випусках ЗМІ заборонено використовувати посилання „джерела повідомляють” (без зазначення характеру джерел), „як стало відомо”, “кажуть” і подібні. Не допустимими є також посилання „експерти вважають”, „спостерігачі зазначають”. У цих випадках слід чітко ідентифікувати експертів та спостерігачів.

3.4. ІНФОРМАЦІЙНІ АГЕНТСТВА ТА ЗМІ

Користуючись продукцією інформаційних агентств та засобів масової інформації, слід виходити з авторитетності цих джерел (стаж роботи на інформаційному ринку, дотримання стандартів журналістики, історія помилок та їх спростувань). Поза тим, слід пам'ятати, що в інформаційних агентствах та в засобах масової інформації також працюють люди, які можуть помилятися. Тож інформаційним редакціям Громадського мовлення все одно слід докладати власних зусиль до підтвердження і уточнення інформації. Якщо неможливо зробити це до найближчого випуску новин, то у наступному вже має йти інформація, підтверджена авторитетними джерелами для Громадського мовлення.

ПОВАГА ДО ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

Журналісти ЗМІ у своїй роботі дотримуються принципу невтручання у приватне життя людей. Будь-які подробиці приватного життя можуть бути оприлюднені лише зі згоди людини.

Слід зазначити, що окремі аспекти приватного життя політиків і державних чиновників можуть і мають бути надбанням громадськості. Насамперед, йдеться про їхні персональні доходи і значні витрати, як і доходи та витрати членів їхніх родин. ЗМІ виходять з того, що оскільки політики і чиновники свідомо обрали собі саме такий вид занять, який має контролюватися громадою, вони таким чином дали й безумовну згоду на зняття певних обмежень з висвітлення їхнього приватного життя.

Для визначення інформаційної вартості інформаційного приводу та морально-етичної доцільності його представлення ЗМІ використовують правило “чотирьох вікон”.

Правило «Чотирьох вікон»

 

“Вікно”, де приватна особа перебуває у приватній ситуації, як правило, залишається “закритим”. Винятком може бути необхідність розкрити ситуацію серез показ окремої людини, однак це більшою мірою стосується аналітичних жанрів чи публіцистики і вкрай рідко може бути застосовано в новинній журалістиці.

“Вікно”, де приватна особа перебуває у публічній сфері, а також “вікно”, де публічна особа перебуває у приватній сфері є умовно відкритими.

“Вікно”, де публічна особа перебуває у публічній сфері за будь-яких обставин є відктитим.

Міра доцільності “відкритості” “вікна”, де приватна особа перебуває у публічній сфері, а також “вікна”, де публічна особа перебуває у приватній сфері, визначається умовною шкалою “вчинків” та “рангів”.

Таблиця „Вчинків” та „Рангів”

 

Репортаж про похорон є можливим лише за згоди родичів померлого. Винятком є лише похорон, який організується як державний захід.

ЗМІ вважають для себе неприпустимим інтерв'ю з родичами померлого під час поховання, і дуже обережно ставиться до інтерв'ю з родичами постраждалого. Журналісти ЗМІ не чинять тиск на родину загиблого чи постраждалого шляхом патрулювання біля входу до їхніх домівок чи іншого місця їхнього перебування, шляхом телефонних дзвінків, СМС-повідомлень, електронних листів, звернень через ефір тощо, бо поважають їхні почуття.

ДевізЗМІ: «Ми не втручаємося в чуже приватне життя!»

3. НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ ДО ОБВИНУВАЧЕНИХ

При висвітленні кримінальної та правоохоронної тематики журналісти ЗМІ на всіх етапах (злочин, порушення кримінальної справи, хід слідства, затримання і арешт підозрюваних, хід судового процесу) докладають усіх зусиль до неупередженого ставлення до підозрюваних, обвинувачених, підсудних, оскільки лише вирок суду дає підставу назвати людину винною у скоєнні злочину. Журналісти ЗМІ мають докладати всіх можливих зусиль, щоб кожного разу озвучувати точку зору підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а в разі неможливості це зробити – принаймні, точку зору його родичів чи адвокатів.

ДевізЗМІ: «Лише вирок суду дає нам право назвати людину винною!»

4. ОПРИЛЮДНЕННЯ ІМЕН ТА ІНШИХ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ЖЕРТВ ЗЛОЧИНУ ЧИ ПОСТРАЖДАЛИХ

Під час повідомлень про злочини ЗМІ прагнуть до збалансування між суспільним інтересом до інформації та недоторканістю приватного життя жертви, її гідності.

Оприлюднення імен живих жертв злочину, особливо коли йдеться про злочини, пов’язані з насильством проти дітей чи з сексуальним насильством, може додати цим жертвам страждань. Тому ЗМІ оприлюднюють імена жертв злочину лише у тих випадках, коли повнолітня жертва погодилася на розкриття свого імені, а громадський інтерес до справи є надзвичайно великим. В разі, якщо без легального судового процесу, жертва звинувачує когось у скоєнні злочина проти неї, ЗМІ не робить привілею для цієї людини і не оприлюднює її ім’я.

Також ЗМІ під час повідомлень про злочини прагнуть до збалансування між суспільним інтересом до інформації та шкодою від оприлюдненняінформації, яка може заохочувати нові злочини чи вдосконалювати техніку чи засоби їх скоєння.

ДевізЗМІ: “Ми не завдаємо додаткових страждань жертвам злочину!”

5. ЗАХИСТ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Журналісти ЗМІ розуміють, що подання ними інформації з посиланням на джерела, які не бажають, аби їхні імена були озвучені, покладає на них повну відповідальність за точність та достовірність такої інформації. Пообіцявши людині не розкривати її імені, журналісти ЗМІ повинні бути готовими, не розкриваючи джерела, відстоювати точність інформації у суді.

Подібний підхід матиме наслідком підвищення довіри людей до ЗМІ і до його співробітників.

Розкриття особи анонімного джерела інформації можливе лише за умови надзвичайної політичної ваги наданої інформації і з урахуванням можливих наслідків цього для ЗМІ, медіа-простору країни та, власне, самого інформатора. Рішення про розкриття особи анонімного джерела інформації ухвалює Наглядова Рада, керівництво, редколегія, чи інший офіційний орган ЗМІ.

ДевізЗМІ: «Ми до кінця захищаємо наші джерела інформації!»

6. ВІДМОВА ВІД НЕЗАКОННИХ МЕТОДІВ ЗБИРАННЯ І ОПРИЛЮДНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Співробітники ЗМІ у своїй роботі не використовують незаконних методів збирання та поширення інформації. Зокрема, до таких методів відноситься несанкціоноване прослуховування або стеження за людиною. Публікувати результати санкціонованих законом прослуховування чи стеження, які було здійснено уповноваженими на це службами, ЗМІ можуть лише у випадках, коли при цьому дотримано всіх формальних процедур, передбачених чинним законодавством.

Те саме стосується інших незаконних способів здобуття інформації (зйомки прихованою камерою, аудіозапис без попередження тощо). Винятком можуть бути лише гострі конфліктні ситуації, які виникають під час зйомки чи запису інтерв'ю.

Працюючи з людьми, співробітники інформаційних служб ЗМІ не вдаються до ошукування цих людей у будь-який спосіб. Зокрема, домовляючись про інтерв'ю, не приховують від співбесідника мету цього інтерв'ю. Будь-яку інформацію інформаційники ЗМІ збирають, згідно із чиним законодавством, чесно і відкрито.

У роботі журналістів ЗМІ не може бути випадків дзвінків людям у прямому ефірі без попередження.

Винятки з цих правил можливі лише за умови надзвичайної суспільної ваги матеріалу і неможливості отримати його у інший спосіб. Кожний такий випадок вирішується редактором, а в разі потреби – шеф-редактором новин. У будь-якому разі не повинно йтися про втручання у приватне життя людей.

ДевізЗМІ: «Ми збираємо інформацію лише в законний спосіб!»

7. ПРИДБАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

ЗМІ як правило не платять грошову винагороду (гонорари) своїм джерелам. Завдання журналіста – зібрати доступну і відкриту інформацію. У виняткових випадках оплата інформації, яка має надзвичайну суспільну вагу, є допустимою. Сам факт оплати інформації і сплачена сума в такому випадку має бути оприлюднені.

ДевізЗМІ: “Ми збираємо відкриту і доступну інформацію!”

8. ВІДМОВА ВІД ПЛАГІАТУ

Співробітники ЗМІ у своїй роботі категорично відмовляються від будь-яких форм плагіату. Будь-які чужі думки подаються лише з належним посиланням на автора. Будь-які чужі ідеї реалізуються лише за згоди автора і з посиланням на автора ідеї. Ця ж норма стосується і внутрішніх робочих відносин співробітників.

ДевізЗМІ: «Ми не крадемо чужих думок!»

9. ВІДМОВА ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ БУДЬ-КОГО ЗА БУДЬ-ЯКИМИ ОЗНАКАМИ

Співробітники ЗМІ виключають у своїй роботі і повсякденному житті ідеї ксенофобії, націоналізму, дискримінаційного ставлення до будь-кого за будь-якою ознакою.

У матеріалах ЗМІ вказувати на чиюсь стать, мову спілкування, національність, расу, віросповідання, походження чи політичні уподобання можна лише тоді, коли вони є необхідною складовою частиною новини і коли це не заперечується тією особою, про яку йдеться.

ДевізЗМІ: «Ми не сортуємо людей за будь-якою ознакою!»

10. ВІДМОВА ВІД ХАБАРІВ

Співробітники ЗМІ не беруть матеріальних чи інших винагород ззовні чи „на стороні”. Подарунки, послуги і пільги взамін за оприлюднення або навпаки приховування певної інформації є несумісним з етичними принципами ЗМІ і журналістики в цілому. Подібний випадок веде до автоматичного звільнення співробітника.

ДевізЗМІ: «Ми не беремо хабарів!»

11. МАТЕРІАЛИ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Співробітники ЗМІ особливо обережні, коли матеріал потребує роботи з неповнолітніми. У цих випадках співробітники керуються законодавчою нормою, згідно з якою зйомка та показ неповнолітніх, оприлюднення коментарів неповнолітніх є дозволеними лише за згоди батьків неповнолітнього або тих його опікунів, які в момент зйомки чи запису інтерв’ю несуть за повнолітнього відповідальність, будучи уповноваженими на це батьками неповнолітнього або ж судовим рішенням.

Готуючи матеріали, пов'язані з неповнолітніми, співробітники ЗМІ повинні особливо ретельно стежити за тим, щоб матеріал не заподіяв шкоди дитині.

ДевізЗМІ: «Ми особливо обережні з правами дітей!»

12. ЕМБАРГО, ОФ РЕКОРДЗ

Співробітники Громадського мовлення дотримуються ембарго, накладеного на інформацію. Структура чи людина, яка надає інформацію, але просить при цьому зберегти певне ембарго, покладається на порядність Громадського мовлення чи його окремого співробітника.

При цьому слід керуватися офіційними, міжнародно визнаними так званими „основними правилами спілкування посадових осіб з представниками ЗМІ. Ці правила є визнаними всіма сторонами і регулюють використання журналістами отриманої ними інформації:

Ontherecord – все сказане особою може цитуватися дослівно, з прямою згадкою її прізвища, посади чи з опосередкованою згадкою оратора чи посадової особи. Офіцерам і командному складу рекомендується саме цей ви бесіди з журналістами.

Background – інформація. Яку можна використовувати без уточнення джерела. Умови домовленості можуть бути різними. Співрозмовник має право вимагати від журналіста не згадувати в публікації його прізвища, посади та організації, яку він представляє. Інформація також може бути представлена аудиторії як результат проведеного ним самим розслідування.

Оfftherecord – відомості, які не можуть бути оприлюднені в журналістських публікаціях. Інформація надається репортеру для його особистого ознайомлення з даними і його власної їх оцінки. Для передження непорозумінь більшість офіційних органів настійливо рекомендують посадовим особам не використовувати цей спосіб спілкування з журалстами, за винятком тих випадків, коли мова йде про екстремальні чи неординарні ситуації, і тільки після консультації з вищим офіцером, відповідальним за контакти зі ЗМІ.

Інформація, отримана Громадським мовленням з умовою «не для оприлюднення” (“оф рекордз») може бути оприлюднена лише за надзвичайних обставин (коли йдеться про попередження кримінального злочину, або про інформацію, оприлюднення якої може запобігти значним негативним наслідкам для суспільства або окремих людей). Як правило, рішення про оприлюднення такої інформації узгоджується з керівництвом служби новин.

ДевізЗМІ: «Ми поважаємо чужу довіру!»

РЕЗЮМЕ

Дотримання наведених вище етичних принципів дає змогу співробітникам ЗМІ у своїй роботі бути не лише професійними, але й чистими перед власним сумлінням. Отже, ще раз – дванадцять етичних принципів ЗМІ:

Ми не крадемо чужих думок.

Ми не беремо хабарів.

Ми поважаємо чужу довіру.

Частина III. СТАНДАРТИ ВЗАЄМОДІЇ І СПІВПРАЦІ ТВОРЧИХ І ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗМІ

1. ЗАСАДИ ВЗАЄМОВІДНОСИН У КОЛЕКТИВІ

Відносини у всіх підрозділах ЗМІ будуються на повній довірі між членами колективу. ЗМІ виходять з того, що професійна планка є настільки високою, що тут працюють лише достатньо досвідчені професіонали, яким нема потреби пояснювати цінність ретельного і професійного ставлення до своєї роботи.

ЗМІ виходять з того, що кожний співробітник є свідомим принципів та стандартів роботи і ретельно та добросовісно виконує свої посадові обов'язки. Тому, коли у Професійних та етичних стандартах йдеться, наприклад, про перевірку інформації, мається на увазі підвищення якості матеріалу, а не недовіра редактора до репортера чи навпаки.

Основним принципом взаємовідносин між співробітниками ЗМІ є взаємоповага, тому що кожний співробітник, незалежно від посади, є цінним як яскрава особистість, крім своїх службових обов'язків розуміє цінність своєї суспільної місії і є тим, хто вже сьогодні простягне руку допомоги будь-кому з колег.

Будь-які конфліктні ситуації між співробітниками мають розв'язуватися завдяки добрій волі сторін конфлікту і прагнення цей конфлікт владнати. Будь-який конфлікт може бути владнано шляхом широкого обговорення з колегами або без такого обговорення, якщо воно не є необхідним.

Для дотримання максимальної оперативності у роботі різні редакції ЗМІ перебувають у стані постійної співпраці один з одним, водночас постійно конкуруючи.

2. ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ МАТЕРІАЛІВ

Процес редагування журналістських матеріалів спрямований насамперед на те, аби пересвідчитися, що в матеріалі дотримано всіх стандартів та норм, яких дотримуються ЗМІ.

Редагування журналістського тексту в жодному разі не повинно спотворювати основний зміст новини. Редагуючи журналістський текст, редактор стежить за дотриманням наступних позицій:

суть новини викладено точно і повно, є всі належні бекграунди,

інформація в матеріалі не є застарілою,

є всі необхідні посилання на джерела інформації, ці джерела є компетентними,

дотримано балансу думок,

факти чітко відокремлені від суб’єктивних думок,

інформацію викладено простою, зрозумілою і грамотною мовою,

матеріал є логічно несуперечливим,

експертні оцінки зроблені кращими, різними, незалежними експертами;

в матеріалі нема елементів, які можуть шокувати споживача,

При редагуванні інтерв’ю, дотримуються таких правил:

запитання та відповіді редагуються без спотворення первинного змісту,

запитання та відповіді, які пролунали в одному контексті, не використовуються в іншому,

відповідь на запитання не може подаватися як відповідь на інше запитання.

Редагування – процес, який базується на діалозі редактора з автором матеріалу, тому будь-яка правка повинна бути повністю узгодженою між ними.

3. ЦЕНЗУРА

Засадничим принципом діяльності ЗМІ є баланс між правами журналістів на свободу слова й інформації та їх відповідальністю, яка забезпечує вчасну передачу правдивої суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства з тим, аби кожен член суспільства мав змогу визначити своє місце і роль серед подій і проблем та прийняти стосовно них адекватне і усвідомлене рішення.

ЗМІ є місцем для публічної дискусії і для зворотнього зв’язку між різними інститутами та частинами суспільства.

Діяльність ЗМІ не може бути спрямована на захист інтересів окремих політичних сил, соціальних, національних, етнічних і расових груп, бізнес-груп, релігійних громад тощо.

Діяльність ЗМІ спрямована на забезпечення як загальбносуспільних інтересів, так і кожного його індивіда – мати вдосталь високоякісної інформації про те, що відбувається, задля прийняття виважених, усвідомлених повсякденних рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної приналежності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо.

Засадничими цінностями професійних та етичних стандартів діяльності ЗМІ є:

Правдивість і точність.

Точність має більше значення, ніж швидкість, це не лише питання достовірності фактів, але й надійність джерел, твердість доказів, ретельна перевірка та зрозумілість мови.

Безсторонність і багатоманітність точок зору.

Справедливо і відверто відображаючи усі значимі думки, ЗМІ незалежно від форм власності та засновництва забезпечують дослідження діапазону різних точок зору. Певним винятком у сенсі наявності чіткої задекларованої позиції можуть бути партійні ЗМІ. Одначе у новинах навіть партійні ЗМІ відображають усі значимі думки. Безсторонність у підході до предмета навіть тоді, коли жанр журналістського матеріалу вимагає коментарів та професійних суджень, забезпечує не підтримання окремої думки, але створення можливостей для кожного індивідума самостійно визначитися додо суперечливих питань публічної політики, політичних чи економічних цінностей, пропозицій та ідей.