Архітектоніка газетного заголовка

Розміщення заголовків на полосі підлягає певним правилам. Є заголовки, набрані в один газетний рядок, у два, три й навіть більше рядків. Це залежить в основному від кількості слів у заголовку.

Чим більше рядків у заголовку, тим важче його оформити. Набраний великим шрифтом багаторядковий заголовок займає на полосі значну площу; він утворює чорну пляму, яку, щоб вона не виділялася на полосі занадто різко, треба чимось зрівноважити. Тому багаторядкові заголовки рекомендується набирати меншими шрифтами.

Якщо, скажімо, довгий заголовок розмістити одним рядком не можна, то його поділяють на певні частини, причому так, щоб кожна частина зберігала свій акцент, свій сенс.

Розбиваючи заголовок на рядки, не слід залишати в першому рядку займенники, допоміжні слова, сполучники і прийменники. Не можна переносити власні імена (або ініціали й прізвища).

Неправильно:

«Вісті з ланів».

«Київ — до свята».

Отже, необхідно підібрати такий шрифт, щоб уникнути переносів у рядках. Тире має залишатися в першому рядку газетного заголовка:

«Автомобіль — не розкіш».

Не можна поділяти слова, зв'язані дефісом. Згадаємо, як позначається дефіс в оригіналі. Не можна:

«Отставка генерал-губернатора»

«Обіцянка-цяцянка»

Якщо при наборі заголовка обраним шрифтом рядок не входить у форму, необхідно змінити кегль, накреслення чи навіть гарнітуру шрифту, аби тільки зберегти правильний змістовий розподіл на рядки.

Поділ заголовка за змістом дає нам:

1. Рядки однакової довжини на повний формат колонок.

2. Рядки не на повний формат колонок.

3. Рядки неоднакової довжини.

При такому сполученні рядків форми заголовка можуть бути найрізноманітніші:

— стрибкоподібні;

— пірамідальні;

— блокові;

— ступінчасті.

Розміщення заголовків над текстом — найбільш поширений прийом. Застосовують також заголовки над опущеними колонками тексту, між колонками тексту («впропал»), з боку від тексту — ліворуч і праворуч («кватирка»), «утоплені» тощо.

 

	Схема однорядкових заголовків
Заголовок виключено (поставлено) ліворуч.	Заголовок розміщено в центрі.	Заголовок виключено праворуч.
	Схема дворядкових заголовків
Заголовок виключено ліворуч (блоком).	Рядки заголовка розміщено один під одним, у центрі (блоком).	Заголовок виключено праворуч (блоком).
Верхній рядок виключено ліворуч, нижній — праворуч «сходинами».		Верхній рядок виключено праворуч, нижній — ліворуч «сходинами».
	Схема трирядкових заголовків
Заголовок виключено ліворуч (блоком).	Слова заголовка розміщено один під одним по центру (блоком).	Заголовок виключено праворуч (блоком).
Стрибкоподібний заголовок, виключений ліворуч.		Стрибкоподібний заголовок, виключений праворуч.
Заголовок виключено ліворуч, нижній рядок довший.		Заголовок виключено праворуч, середній рядок довший.
Заголовок виключено ліворуч, верхній рядок довший.		Заголовок виключено праворуч, нижній рядок довший.
Заголовок виключено ліворуч, середній рядок довший.		Заголовок виключено праворуч, верхній рядок довший.
	Слова заголовка розміщено по центру у вигляді перевернутої піраміди.
	Слова заголовка розміщено по центру у вигляді прямої піраміди.

Отже, поділ заголовків на два чи три рядки проводиться, якщо:

— цього вимагає смислове розчленування заголовка;

— за меншої кількості рядків заголовок не входить у виділений формат;

— цього вимагає композиція верстки, тобто порядок розміщення матеріалу на полосі залежно від його значення.

Щоб заголовки не «різалися» — не стояли на одній лінії та прикрашали полосу — їх інколи «утоплюють» у текст або зсувають у різні боки. Якщо заголовок стоїть зверху над багатоколонковим матеріалом і виключений ліворуч, то з правого боку часто залишають одну чи дві колонки, «не накриті заголовком», якщо заголовок виключений праворуч, то першу колонку здебільшого пропускають, не накривають, ставлять ініціал.

 

Композиція заголовка

Від середини 60-х pp. дедалі чіткіше окреслюється сучасний стиль композиційно-графічного оформлення газет.

Наша періодична преса набуває рис, які найповніше відповідають естетичним вимогам теперішнього часу і зростаючим запитам читачів.

Позаду лишився період перегляду застарілих оформлювальних канонів, коли майже всі газети широко використовували принципи ламаної верстки — всілякі уступи, «ніжки», «чобітки», різних розмірів колонки та ін.

Газети повернулися до чіткої прямокутної конструкції матеріалів тієї самої прямої верстки, яку так наполегливо виганяли зі своїх сторінок наприкінці 50-х pp. Але це вже пряма верстка нового, набагато вищого рівня.

Особливості кожного типу газети вносять певні зміни в їхнє ком-позиційно-графічне оформлення. Проте слід іще раз підкреслити, що, зрештою, кожен нюанс оформлення газети диктується насамперед її змістом, функціональним призначенням, типом.

Усі характеристики заголовків, які ми досить детально розглянули, виступають у тісній діалектичній єдності. У заголовку зміст і форма складають нерозривне ціле.

Якщо є вади у змісті заголовка, то їх не приховати ніяким майстерним оформленням. Навпаки, добре оформлений заголовок контрастуватиме зі змістом, підкреслюючи прорахунки.

Тому, працюючи над заголовком, треба враховувати всі найважливіші вимоги до нього.

Заголовки — дороговказ газетного номера, прапорці газетних полос. Це визнається всіма. І тому дивитися на них слід саме так, як на прапорці, і ставитися до роботи над заголовками в усіх її аспектах з високою вимогливістю і відповідальністю.

І як не важко знайти заголовок до матеріалу, на цьому, повторюємо, процес роботи над ним не завершується. Розміщення заголовків на газетних полосах, їх композиційно-графічне моделювання, шрифтове оформлення — це важка справа, це робота, яка потребує від журналіста великих творчих зусиль.

Які є способи композиційного розміщення заголовків на газетній полосі, у газетному номері?

1. Найпоширеніший прийом у нашій пресі — відкрита верстка заголовка. Це заголовок, який стоїть над усім текстом. Його побудова не залежить від змісту, обсягу та місця матеріалу на полосі. Враховується лише кількість колонок, на яку розверстано публікацію.

До відкритої верстки належать і знаки, формат яких є меншим, аніж формат матеріалу. У таких випадках частину тексту набирають в оборку.

Оборка — це частина тексту, набрана на звужений формат для розміщення на вивільненій площі знаків, рубрик, ілюстрацій, таблиць. Оборки бувають однобічними і двобічними.

2. Напіввідкрита верстка. Заголовок розміщують не над усіма колонками тексту, а тільки над їх частиною — ліворуч або праворуч угорі матеріалу, над опущеними колонками.

3. Закрита верстка заголовка. Заголовок розміщують теж угорі публікації, але між колонками тексту (цей спосіб у редакції часто називають «впропал»).

4. Напівглуха верстка заголовка. Текст обрамляє заголовок із трьох боків.

5. Глуха верстка. Текст обрамляє заголовок з усіх чотирьох боків. Заголовок розміщують усередині публікації. Його в редакціях називають «зануреним».

«Занурений» заголовок використовують тоді, коли треба уникнути злиття сусідніх заголовків, що стоять на одному рівні над текстами.

Можна скористатися «глухою» версткою («зануреним» заголовком) і тоді, коли треба якось «розрядити» текстовий масив («цеглину»).

За будь-якого переміщення заголовка всередину тексту слід неодмінно вказувати початок матеріалу з допомогою ініціала (ініціальної літери).

Не рекомендується переносити всередину тексту той заголовок, формат якого дорівнює загальному форматові матеріалу: такий заголовок «переріже» публікацію, відокремить верхню її частину від нижньої.

Заголовок не варто опускати нижче від оптичного центра матеріалу, бо він порушить його пропорції. Не треба встановлювати заголовок унизу газетного тексту.

6. «Кватирка». Заголовок «кватиркою» вміщений всередині тексту на спеціально залишеному білому просторі в лівій або правій верхній частині матеріалу.

«Кватирка» неодмінно набирається в оборку і на формат, ширший від основного (стандартного).

Такий заголовок може бути накритий зверху кількома рядками тексту (не менш як два).

7. Журнальна верстка газетного заголовка. Заголовок розміщують вертикально, літера під літерою.

До такої верстки належить і заголовок, що «лежить» збоку тексту. Цей спосіб у деяких редакціях називають «лежачим» заголовком.

Але тут треба зауважити: журнальну верстку заголовків у газетах майже не застосовують, оскільки правилами читання українського тексту встановлено — читати слід зліва направо, а не зверху вниз чи знизу вверх!

І ще одне зауваження: журнальна верстка заголовка вимагає застосування оборок або ж зменшення формату набору. Цього не слід забувати!

8. «Прапорцева» верстка. Це складна форма заголовка, що розміщується над більшою кількістю колонок, ніж їх забирає матеріал, до якого він належить. Буває, наприклад, так: заголовок охоплює чотири або п'ять колонок, а текст — лише одну чи дві колонки.

Дуже ефективний спосіб оформлення. Його використовують тоді, коли хочуть підкреслити актуальність і важливість порівняно невеликого матеріалу.

Від інших публікацій заголовок-«прапорець» відокремлюють видільними лінійками; отже, він має вигляд прапора. Це — складний засіб композиції заголовків.

9. Комбінований спосіб. Він також належить до складних видів композиційного оформлення заголовків. «Шапка», скажімо, набрана кількома шрифтами різних кеглів.

Приклади:

ПОКИ НЕ ВДАРИЛИ МОРОЗИ, покінчити з недоліками в підготовці комунальних служб до зими

БІЛЬШЕ ХОРОШИХ ТОВАРІВ! Ініціативу шкіряників стримує прохолодне ставлення до важливої справи

ЕКЗАМЕНИ НЕ ЗА ГОРАМИ! Шановне студентство, беріться за книги, підручники, конспекти!

Отже, у сучасного оформлювача в розпорядженні вдосталь варіантів, щоб зробити змістовні та яскраві композиції. Важливо тільки, щоб пошуки і вибір нових рішень відповідали характерові видання і законам сприйняття. Останні можна висловити двома правилами.

1. Читач має з першого погляду визначити, що цей заголовний комплекс належить саме до цього матеріалу. За повної розверстки заголовків такий висновок напрошується сам собою. А от за часткової, особливо коли заголовок переміщено праворуч або всередину тексту, потрібні додаткові орієнтири: вільна ліва колонка має починатися з ініціала, матеріал із «зануреним» заголовком треба чітко відділити від інших лінійками.

2. Між заголовними елементами має бути досить чітка субординація, котра визначається їхнім місцем у заголовному комплексі та відповідним розміром. Центральне місце та найбільший обсяг відводиться заголовку. Від нього не можна відривати підзаголовок як основний роз'яснювальний елемент. Якщо рубрика подає в матеріалі розділ газети, то її краще місце — на початку комплексу, зверху.