Кількість і формат текстових колонок

Важливими розмірними характеристиками, що значно впливають на композиційну, шрифтову та ілюстраційну побудову газети, є кількість і формат колонок на полосі.

Тривалий час у наших газетах було прийнято стандартну кількість колонок на полосі: шість — на полосі газети формату А2 і п'ять — у газеті, що виходила форматом А3. Але форматна одноманітність приводила до шаблону в оформленні дуже різних видань, до втрати ними індивідуального обличчя. Намагаючись знайти власний стиль оформлення і позбавитися шаблону у верстці, журналісти почали встановлювати кількість текстових колонок на полосі відповідно до характеру і типу газет.

Чимало газет відзначаються максимальною кількістю текстових колонок. Газети формату А2 частіше розверстують полоси на вісім колонок по 2 кв. 24 п., деякі використовують вужчі колонки. Багато газет формату А3 перейшли з п'ятиколонкової верстки на шестиколонкову, зменшивши ширину колонки з 2 кв. 36 п. до 2 кв. 12 п. Більша кількість колонок надає оформлювачеві ширші можливості для композиційного вирішення газетної полоси, а значить, і для індивідуалізації обличчя газети.

Газетна колонка — один із головних елементів, які визначають обличчя видання. За кордоном є газети з 9, 10, 11, навіть із 12 колонками. Прихильники якогось формату по-своєму обґрунтовують його застосування. Ті, хто верстає газету на шість колонок, стверджують, що цей тип верстки надає газеті солідності, строгості й полегшує читання. Причому формат 3 ¹/₂ квадрата основного набору дозволяє урізноманітнити верстку — використовувати інші, додаткові формати: 2 ¹/₄, 2 ¹/₂, 5 ¹/₄ квадрата. Наприклад, набір на 2 ¹/₄ легко розверстується на три колонки під двома колонками основного формату. Набір на 2 ¹/₂ розміщується чотирма колонками під трьома колонками основного формату. Крім того, на одній половині сторінки можна поставити дві широкі колонки по 5 ¹/₄ квадрата, а на іншій — залишити три колонки набором основного формату; на одній половині — три колонки основного формату, а на іншій — чотири колонки по 2 ¹/₂ квадрата.

Прихильники семиколонкової верстки вважають, що вона дає значно більший простір для оформлення газети. У триквадратному форматі можна застосовувати більше варіантів верстки, ніж у форматі колонки З ¹/₂ квадрата. Поряд з основним форматом — три квадрати — легко вносити на газетну полосу і додаткові. Так, наприклад, набір на шість квадратів можна підверстувати під двома колонками основного формату, двоквадратний набір можна розверстати на чотири колонки під трьома основними. Можна навести ще багато варіантів поєднання допоміжних форматів з основними.

Останнім часом деякі газети почали верстати на вісім колонок, беручи за основу формат 2 ¹/₂ квадрата. Цей формат створює необмежені можливості для оформлення. Але, на жаль, він зручний тільки для верстки матеріалів малого й середнього розміру. Матеріали великого розміру, набрані на вузький формат, виглядають на полосі неестетично і несерйозно — формат немовби принижує їх.

Чим же ми керуємось у визначенні кількості часткових колонок, їхнього розміру?

Еволюція газетного формату та колонок була довгою і складною. Спочатку газети виходили малим форматом і мали одну-дві колонки. У XVIII та XIX ст. формат і кількість газетних колонок невпинно зростали. У середині XIX ст. в Америці виходили газети з 10, 12, 13 колонками. На той час у Росії з'явилися п'ятиколонкові видання, наприклад, «Санкт-Петербургские ведомости», «Голос» і «Новое время».

Будь-який стиль є результатом певного спрямування змісту й художньої форми. Так було й у пресі. Крім того, оформлення періодичних видань ґрунтується на психологічно-естетичних законах. Вони дають нам можливість правильно оформлювати різні видання, у тому числі визначати оптимальну кількість колонок на полосі.

Відомо, що здатність людини запам'ятовувати окремі об'єкти є обмеженою. Одночасно вона може охопити й утримати в пам'яті шість-сім уявлень. Припустімо, на столі знаходиться певна кількість предметів. Після одного поверхового погляду можна запам'ятати тільки шість предметів. Якщо ж їх буде більше, наприклад, дев'ять, десять, то уявлення розпадеться, і ми не зможемо точно визначити кількість предметів. Таємницю числа шість закладено в багатьох явищах дійсності. Вона допомагає підсвідомо об'єднувати невеликі групи літер у слова, а потім у фрази. Це число закладено в музиці — у музикальній фразі ніколи не вміщується більш як шість тактів, у поезії — кількість наголошених слів у віршованому рядку ніколи не перевищує шести. Те саме і в архітектурі — будівничі колонад полюбляють число шість. Велике значення має воно і в поліграфії.

Але деякі газети, як уже зазначалося, верстаються на сім і вісім колонок. Як же це пояснити? Виявляється, що велику роль відіграють дво- і триколонкові заголовки. Вони зв'язують колонки у великі блоки і в такий спосіб цементують цілісність газетної сторінки.

Багатоколонкова верстка часто трапляється в закордонних виданнях, хоча інколи виявляються і протилежні тенденції. Так, 1976 р. «Нью-Йорк таймс» перейшла з восьмиколонкової верстки на шестиколонкову. На думку редакції, це полегшило читання газети, збільшило її ємність і зменшило друкарські витрати.

Справді, широка текстова колонка є зручнішою для читання. Вузька колонка до того ж утруднює роботу лінотипіста, змушуючи його невиправдано «розганяти» текст, робити багато переносів — за формату 2 кв. 24 п. знак переносу ставиться ледь не в кожному другому рядку. Закордонні фахівці, зваживши на лінгвістичні й поліграфічні вимоги вважають оптимальним для текстового набору формат 3 кв., а мінімальним — 2 кв. 12 п.

Восьмиколонкова верстка за формату рядка 2 кв. 24 п. менш ємна, ніж, наприклад, семиколонкова за формату рядка 3 кв., — різниця між ними на полосі сягає 100 рядків. У газетах формату А3 п'ятиколонкова верстка — більш економна, ніж шестиколонкова. Однак оформлювачі миряться з цими недоліками багатоколонкової верстки, тому що вона має ширші композиційні можливості.

У восьми- і шестиколонкової верстки є ще одна перевага: парна кількість колонок робить газету зручнішою для читання, дозволяє читачеві перегинати газетну сторінку по пробілу, а не по тексту.

Газети формату А4 верстають, як правило, на три колонки по 3 кв., хоча можлива й чотириколонкова верстка по 2 кв. 12 п.

Більшість газет має на своїх полосах постійну кількість однакових за розміром колонок, що значно полегшує макетування і верстку. Але іноді оформлювачі свідомо змінюють кількість і розмір колонок. Так, у разі публікації великих текстових блоків доцільно збільшувати формат колонки, полегшуючи цим її читання. А в інформаційних добірках (де переважно короткі замітки) можна, навпаки, зменшити формат колонок. Але в будь-якому разі, змінюючи традиційний формат текстової колонки необхідно ретельно вирахувати ширину полоси, щоб витримати на ній оптимальні міжколонкові пробіли.

Багатоколонкова верстка надає журналістам і поліграфістам великі можливості для динамічного та яскравого оформлення видань. Чим більше колонок у розпорядженні оформлювача, тим більше варіантів розміщення матеріалів на полосі він може використати. Крім того, багатоколонкова верстка має ще одну перевагу. Вона пов'язана з переходом на дрібнокегельні, в основному петитні, текстові шрифти, з використанням яких корисна площа номера значно збільшується. Чимала площа економиться й завдяки зменшенню формату і висоти ілюстрацій, що вміщуються на вужчих колонках. Наприклад, ширина кліше, розміщеного на двох колонках у шестиколонковій верстці малої полоси, зменшується аж на квадрат — із 5 кв. 24 п. до 4 кв. 24 п.

Формат, безперечно, залежить від ширини шрифту. Чим більший шрифт, тим ширшим може бути рядок. Було б, звичайно, неправильно, якби рядок, набраний корпусом, розтягнувся на всю ширину сторінки, неправильно також 36- чи 49-пунктовим шрифтом набирати рядок на 6 квадратів.

У газетній практиці встановилася певна оптимальна ширина рядка — ширина колонки. Прийнято такі формати (див. таблицю).

Таблиця 1. Оптимальне співвідношення кегля шрифту та формату колонки

Кегль шрифту	Мінімум (у квадратах)	Максимум (у квадратах)
		2 ^1/4
	2 ^1/2	3 ^1/4
		3 ^1/2
	4 ^1/2	5 ^1/2
	5 ^1/2	6 ^1/4

Для визначення формату колонки велике значення має накреслення шрифту. Чим чіткіший малюнок, тим більше можливостей застосування шрифту в різних форматах. Наприклад, чітким новогазетним петитом можна набрати і маленьку інформаційну замітку, і велику статтю, причому не тільки на оптимальний формат, а й зробити деякі відступи — набрати невелику кореспонденцію на 4 квадрати, чого не можна зробити за набору латинським петитом. Але це не означає, що встановлені практикою закони відповідності шрифтів і форматів можуть обмежувати оформлення. У кожному окремому випадку в інтересах справи ці канони можна змінювати.

Різноманітність у формах і шрифтах створює контраст, який пожвавлює полосу, допомагає сприйняттю надрукованого.

Як бачимо, збільшення кількості колонок має ще одну перевагу. Річ у тім, що це веде до зменшення їх формату, що, в свою чергу, обумовлює зменшення кегля текстових шрифтів, котрими набирається газета. Це збільшує ємність номера. Якщо за п'ятиколонкової верстки і набору текстів корпусними шрифтами ємність чотириполосного номера формату А3 становить близько 50 тис. знаків, то перехід до верстки на шість колонок по 2 кв. 12 п. і набору петитними шрифтами збільшує ємність номера до 69 600 знаків, тобто дозволяє виграти площу, що дорівнює додатковій полосі (ємність полоси формату А3 за набору петитними шрифтами становить 18 тис. знаків).

Отже, шестиколонкова верстка газети формату А3 є найбільш економною: вона дозволяє на тій же площі вміщувати значно більшу кількість матеріалів.

Однак формат газети обмежує кількість текстових колонок на полосі. У газеті формату А2 недопустимо розміщувати більш як десять колонок, а за формату A3 — понад шість колонок. Занадто вузька колонка утруднюватиме читання тексту. Крім того, вона обмежує поліграфічне оформлення: зменшується вибір шрифтів для набору тексту.

Якщо полоса верстається на визначену, стандартну для даної газети кількість текстових колонок, то це не означає, що в ній не можуть бути використані інші формати набору тексту. Так, газету формату А3 із шириною полоси 14 ¹/₄ квадрата верстають здебільшого на п'ять стандартних колонок по 2 ³/₄ квадрата, що в сумі становить 13 ³/₄ квадрата. До них додаються чотири шестипунктові світлі лінії чи пробіли, що заповнюються реглетами. Таким чином, цей варіант верстки становитиме 5 х 2 ³/₄ + 4 х ¹/₈ = 14 ¹/₄ квадрата. Але за цієї ширини полоси можна використовувати і декілька нестандартних розмірів набору, а саме: зменшити формат набору до 2 ¹/₄ — 2 і навіть до 1 ³/₄ квадрата, а також набрати текст на один із широких форматів: 3 ¹/₂квадрата, 4, 5 ¹/₂, 6 і навіть 7 квадратів. Технічні умови допускають набір форматом 7 квадратів для підписів під малюнками, але сферу його застосування можна дещо розширити. На основі стандартних і нестандартних форматів набору виникає понад 20 варіантів верстки полоси. Ці варіанти детально розглядаються у книзі А. В. Балаша «Техника оформления газетной полосы» (Минск, 1977. — С. 10—26).

Верстаючи полосу шириною 14 ¹/₄ квадрата на шість стандартних колонок по 2 ¹/₄ квадрата, отримуємо можливість значно розширити вибір варіантів використання форматів набору і міжколонкових пробілів. Стандартний варіант шестиколонкової верстки на цій полосі виглядатиме так: 6 х 2 ¹/₄ + 5 х ¹/₈ = 14 кв. 6 п. Шість пунктів, що залишилися можна використати, наприклад, для встановлення розділової лінії між матеріалами різних розділів полоси.

Різноманітні нестандартні варіанти набору тексту застосовуються також на полосі формату А2. Варіювання формату набору, ширини текстової колонки на різних полосах одного номера чи на одній полосі допомагає боротися з одноманітністю в оформленні газети, дозволяє виокремити її основні матеріали. Нерідко нестандартний формат і кількість колонок використовують у верстці та оформленні тематичної полоси чи спецвипуску, тому що це допомагає виділити їх.

Як бачимо, було б неправильно ставитися до ширини колонок тексту як до деякої характерної формальної ознаки зовнішньої форми, що зовсім не залежить від змісту. Для переходу на вузькі формати набору мають бути створені відповідні умови, що стосуються як елементів оформлення, так і їхніх системних утворень, наприклад, публікацій.

Переводити на новий спосіб розверстки зручно таке видання і такі його розділи, де багато інформаційних матеріалів та обмежена кількість великих і середніх публікацій.

Однією з умов переходу на вужчий формат набору є зменшення розміру великих статей і кореспонденцій та збільшення кількості заміток у виданні чи розділі.

Під час оформлення газетного номера не рекомендується без потреби змінювати стандартний формат текстових колонок. Стандартний формат і кількість текстових колонок забезпечують чіткий, звичний графічнийритм на газетній полосі. Спроба «зіграти форматами» набору, використати на одній полосі всі можливі варіанти зміни розміру текстової колонки може призвести до строкатості, до неправильного виділення найважливіших матеріалів. Цілком достатньо використати на одній полосі, крім стандартного формату текстової колонки, ще один-два нестандартних. Слід підкреслити, що надмірна різноманітність форматів колонок спричиняє і деякі виробничі труднощі. Набір тексту на різні формати пов'язаний з необхідністю або частої зміни формату на набірній машині, або обрубки набраних рядків.

Різноманітні крайнощі в оформленні дозволяють у чомусь досягти найбільшої переваги, але водночас породжують певні недоліки, які або зводять цю перевагу нанівець, або гальмують іншу ланку технологічного ланцюжка випуску видання. Скажімо, широке та безсистемне застосовування різних форматів може бути однією з причин незвичного обличчя газети. Однак оформлювачі, використовуючи різні формати, як правило, ставлять перед собою іншу мету — вони просто хочуть краще виділити окремі публікації. І справді, взаємовидділення у таких виданнях яскравіше. Але в таких газетах неможливо застосувати колонку якоїсь незвичної ширини, щоб виділити окремий виступ. Тобто публікації лише відділяються одна від одної, а не виділяються.

Формат може бути застосований для виділення як окремих публікацій в окремому номері, так і рядків в усьому виданні. Але для цього доведеться розробити систему використання різних форматів набору. Вона може бути схематичною чи конкретизованою в деталях. Схематична система може закріплювати нестандартні формати набору за матеріалами визначеного розміру (наприклад, усі тексти обсягом понад 400 рядків набираються на формат 3 ¹/₂ квадрата). Певний формат може відповідати певному жанрові.

І ще одне зауваження щодо формату. З переходом на вузьку колонку чимало видань набирають стандартним розміром усі матеріали, в тому числі й великі. Це не зовсім правильно під кутом зору читацьких інтересів, тому що полоса суцільного тексту, розбита на 8—9 колонок, створює ілюзію, що цей матеріал більший, ніж він є насправді, заважаючи його сприйняттю. Такі матеріали треба розмічати на широкий формат. Це полегшує їх читання, робить сторінки більш пропорційними.

 

Висновки

Отже, для кожної газети є характерними визначені, точно встановлені розмірні елементи.

Місце й роль у газеті сторінок і розташованих на них текстових колонок теж прямо пов'язані з розмірними елементами газети. Вони визначають кількісні характеристики номера і його сторінок. До них відносять формат і обсяг газети, кількість і формат текстових колонок на сторінках номера.

Видавці намагаються обирати, з одного боку, найбільш зручний для користування формат газети, а з іншого боку — забезпечити оптимальні можливості для верстки, розміщення матеріалів, розподілу розділів і рубрик газети. На вибір формату впливають і поліграфічні можливості, і особливості виробничої бази. Формат газети багато в чому залежить від типу видання та його характеру. Від цього також залежить і обсяг газети. На обсяг впливає як формат газети, так і кількість її сторінок. Зараз спостерігається тенденція до збільшення кількості сторінок завдяки переходу від формату А2 до формату А3.

Формат полоси відрізняється від формату сторінки, по-перше, тим, що він менший, оскільки полоса — це відбиток зверстаних на сторінці матеріалів, і вона не охоплює поля; по-друге, формат газети вимірюється в метричних, а полоса — в друкарських одиницях.

Довжина рядка в газетах і журналах залежить від формату видання, обсягу публікації, її текстового шрифту. Залежність від формату видання є постійною і пропорційною, виходячи з цього здійснюється розрахунок форматів набору. Залежність довжини рядка від обсягу публікації простежується і в журналах, і в газетах.

У газетах формати набору зменшуються через перехід на дрібніший шрифт. Ця обставина надає нові можливості розверстки матеріалів, а також урізноманітнює оформлення. Використання тих чи інших форматів залежить і від матеріально-технічної бази.

Розглядаючи формальні можливості та взаємозв'язки розмірних характеристик, слід пам'ятати, що формат набору може бути використаний як засіб виділення матеріалу.

 

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Назвіть розмірні елементи газети.

2. Які стандартні формати газетних полос ви знаєте?

3. Яке значення має формат видання та обсяг номера для його верстки та оформлення?

4. Який зв'язок існує між збільшенням кількості колонок і шрифтовим оформленням газети?

5. Яким форматом виходить ваша газета? Який розмір її полоси? Скільки стандартних колонок на її полосі та який їхній формат?

6. Як підраховується обсяг газети?

7. Яка взаємозалежність існує між обсягом і форматом газети?

8. Чим відрізняються формати полоси і газетної сторінки?

9. Які функції виконують поля в газеті?

10. Назвіть о тимальну кількість колонок на полосі форматуА3 та А2?

11. В яких випадках використовується набір на нестандартний формат?

12. Охарактеризуйте формати А2, А З, А4.

13. Яку місткість мають основні текстові шрифти на газетній полосі (у рядках і знаках)?

14. Які одини і вимірювання у типометричній системі мір визнаєте?

 

Література

1. БалашА.В Техника оформления газетной полосы.—2-е изд.,испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 14—26.

2. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе: Общее и собенное в художественно-техническом конструировании периодических изданий. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 59—67.

3. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. — М.:Книга, 1969. — С. 23—27.

4. Оформление периодических изданий / Под ред. А. П. Киселева. — М.: Изд-во Моск. у-та, 1988. — С. 28—36.

5. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб. пособие для студентов спец. «Журналистика». — 2-е изд., Перераб. — М.: Высш. шк., 1977. — С. 106—114.

6. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление газеты: Учеб.-метод. пособие. — 3-е изд., испр. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1977.-С. 33-34.

7. Прокопенко I. В., Гутянська О. В. Техніка газетної справи:Практикум. — К.: Вища школа: Вид-во при Київ, ун-ті, 1989. —С. 85—87.

8. Цыпленков К. М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963.— С. 49—53.

Тема 4