При оцінці технічного рівня робочого місця є зіставлення За такими основними показниками:

 - Прогресивність застосовуваного технологічного процесу (відповідність фактичної трудомісткості проектної, використовуваного обладнання характером і обсягами виконуваних робіт, комплексність використання сировини і матеріалів);

 - Відповідність технічних процесів, обладнання, оснащення, інструменту і засобів контролю вимогам забезпечення стабільності високої якості продукції (робіт);

 - Рівень продуктивності устаткування (продуктивність обладнання, що застосовується в порівнянні з прогресивним випускається);

 - Співвідношення фактичної і проектної (паспортної) продуктивності, а також наявність можливостей забезпечення виробничої програми;

 - Технологічна оснащеність робочого місця, виправданість застосування ручної праці.

5.2. При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

- раціональність планування (відповідність площі робочого місцянормам технологічного проектування та раціонального розміщенняобладнання і оснащення), а також відповідність його стандартамбезпеки, санітарним нормам та правилам;

- забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобамиіндивідуального і колективного захисту та відповідність їхстандартам безпеки праці і встановленим нормам;

- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольнихприладів.

Удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

 - Створення системи безперервного підвищення кваліфікації працівників;

 - Підвищення ефективності систем матеріального та морального стимулювання;

 - Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, поліпшення спеціалізації і кооперації праці по підрозділах;

Вдосконалення методів оперативного планування і управління виробництвом.

Поліпшення умов праці та техніки безпеки на робочих місцях включає:

 - Розробку заходів щодо створення безпечних, нормальних психофізіологічних, санітарно-гігієнічних умов праці;

 - Скорочення застосування ручної, важкої фізичної і монотонної праці;

 - Впровадження раціональних режимів праці та відпочинку.

 Основна цільова установка цих заходів ощадливість, збереження здоров'я людини і його енергії.

Оцінка організаційного рівня робочого місця заснована на виявленні та зіставленні даних, необхідних для характеристики використання передусім принципів наукової організації праці. Визнано доцільно порівнювати такі показники:

 - Раціональність планування, відповідність площі, займаної робочим місцем, нормами технологічного проектування;

 - Організаційна оснащеність;

 - Оптимально можливе і фактичне застосування багатоверстатного обслуговування, раціональність обслуговування робочого місця;

 - Відповідність форм організації праці технологічному процесу, характером і обсягами виконуваних робіт, впровадження бригадної організації та оплати праці, підряду, госпрозрахунку;

 - Якість чинних норм праці;

 - Ефективність використання робочого місця.

 При оцінці умов праці та техніки безпеки на робочому місці використовується ряд показників. Як найбільш широко застосовуваних показників для порівняння та аналізу:

 - Відповідність фактичних санітарно-гігієнічних умов праці нормативним вимогам;

 - Відповідність виробничого процесу, обладнання, організації робочого місця стандартів і норм охорони праці;

 - Ступінь тяжкості та наявність монотонності праці;

 - Обсяги ручної і важкої фізичної праці;

 - Відповідність забезпеченості працюючих індивідуальними і колективними засобами захисту стандартам безпеки праці;

 - Відповідність забезпеченості робочих спецодягом та спец.обувью встановленим нормам за номенклатурою і якістю.

За результатами атестації кожне робоче місце належить до однієї з трьох груп:

- атестовані - робочі місця, показники яких повністю відповідають пропонованим при їх оцінці вимогам, або перевищують їх;

 - підлягають раціоналізації - робочі місця, окремі показники яких не відповідають встановленим вимогам, але можуть бути доведені до рівня цих вимог у процесі раціоналізації;

  - підлягають ліквідації - робочі місця, показники яких не відповідають і не можуть бути доведені до рівня встановлених вимог в результаті раціоналізації. До цієї групи відносяться робочі місця, раціоналізація яких економічно недоцільна, а також зайві робочі місця.

 По завершенні атестації робочих місць, по структурних підрозділах і по підприємству в цілому, проводиться техніко-економічний аналіз, під час якого:

 - Розглядаються результати оцінки робочих місць і пропозиції щодо їх вдосконалення;

 - Встановлюється реальна потреба в кожному робочому місці на основі затверджених планів виробництва, аналізу технологічних процесів і результатів атестації;

 - Виявляються технічні, матеріальні і фінансові можливості підприємства для проведення раціоналізації робочих місць;

 - Розраховуються економічні ефекти від доведення робочих місць до нормативного рівня і необхідні для цього витрати.

 За результатами аналізу розробляються заходи по раціоналізації робочих місць, які охоплюють такі основні напрямки:

 - Підвищення технічного рівня робочих місць за рахунок модернізації устаткування, впровадження прогресивних технологій, механізації, автоматизації та ін;

 - Підвищення організаційного рівня робочих місць за рахунок поліпшення планування, систем обслуговування, прийомів і методів праці, нормування праці та ін;

 - Поліпшення умов праці.

 Таким чином, атестація і раціоналізація робочих місць дозволяє виявити робочі місця, що не відповідають прогресивним вимогам, стандартам, умовам організації праці; робочі місця, де застосовується малокваліфіковану ручний і важка фізична праця, або працю в несприятливих для здоров'я людини умовах. При проведенні цієї роботи перевіряється обгрунтованість застосування різних пільг за умовами праці, рівень діючих норм матеріальних і трудових витрат, виявляються недоліки в організації виробництва і праці. Все це, дає можливість у процесі раціоналізації отримати, без додаткових витрат, значний економічний ефект за рахунок: ліквідації морально і фізично застарілих робочих місць і вивільнення виробничих площ; перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів з малоефективних робочих місць на більш ефективні, що збільшує коефіцієнт змінності роботи обладнання та підвищує фондовіддачу; приведення у відповідність чисельності робочих місць і трудових ресурсів.

Раціоналізація робочих місць — це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на удосконалення діючих робочих місць і покращення їх використання. На основі паспортизації, атестації і раціоналізації робочих місць вирішують таке важливе завдання, як досягнення збалансованості робочих місць і трудових ресурсів.

Результати атестації робочих місць і пропозиції щодо їх раціоналізації відображаються в карті атестації.

 Атестація проводиться для всіх робочих місць не рідше двох разів на п'ятирічку, для робочих місць, що пройшли раціоналізацію, по завершенні відповідних заходів.

 Сполучною ланкою між оцінкою кожного робочого місця і плануванням його використання виступає системний техніко-економічний аналіз. Застосування такого аналізу дозволяє підвести підсумки результатів оцінки робочих місць і забезпечити їх впровадження у виробництво.

 На основі техніко-економічного аналізу з урахуванням плану виробництва, оцінки раціональності технологічних процесів і результатів атестації вирішуються такі завдання:

 - Встановлюється реальна потреба у кожному робочому місці;

 - Визначається перелік робочих місць, на яких може використовуватися праця учнів середніх шкіл, пенсіонерів, осіб з обмеженою працездатністю, а також робочі місця з режимом неповного робочого дня (робочого тижня);

 - Розраховуються необхідні на доведення робочих місць до нормативного рівня витрати і економічна ефективність намічуваних заходів;

 - Виявляються технічні, матеріальні і фінансові можливості підприємства для проведення раціоналізації робочих місць.

 За результатами аналізу визначаються основні напрями вдосконалення виробництва, обсяги та етапи (терміни) раціоналізації, кількість малоефективних і зайвих робочих місць і терміни їх ліквідації, кількість робочих місць, що підлягають заміні новими робочими місцями, чисельність і професійний склад працівників, які вимагають підвищення кваліфікації та перепідготовки підлягають, а також вивільнюваних працівників і можливості їх подальшого використання.

29. Суть колективної форми організації праці. Соціально-психологічні аспекти та соціально-економічне значення колективної праці.

Успіх роботи аудиторської фірми, а також аудитора-підприємця, багато в чому залежить від умілої організації праці. В аудиторській діяльності застосовуються індивідуальна та колективна форми організації праці.

Індивідуальна форма організації праці, найбільш властива роботі аудиторів-підприємців, може застосовуватися в організації праці аудиторів в аудиторських фірмах. Суть індивідуальної форми організації праці полягає в тому, що завдання з перевірки, оформлення робочих і підсумкових документів та нарахування заробітної плати здійснюється кожним аудитором персонально. За індивідуальною формою організації праці виконує свої функціональні обов'язки весь персонал аудиторської фірми, крім аудиторів. Колективна форма організації праці передбачає розподіл завдання з перевірки на колектив аудиторів на чолі з керівником бригади, облік роботи за кінцевими результатами, нарахування заробітної плати на всю бригаду з подальшим її розподілом між членами даного колективу.

Колективна форма організації праці в аудиторській діяльності передбачає повний поділ праці, коли кожен член бригади зайнятий перевіркою відповідного розділу загального плану перевірки. Такі бригади працюють на умовах часткового самоуправління, коли функції укладання договору, розрахунків за виконану роботу, відповідальність за виконання договору несе директор фірми, а управлінські функції з конкретної перевірки — керівник аудиторської бригади.

При колективній формі організації праці для нарахування та розподілу заробітку між членами бригади використовують колективну (бригадну) систему оплати праці. Бригадна система оплати праці передбачає формування колективного заробітку залежно від загальних результатів роботи бригади і його розподіл відповідно до особистого трудового внеску кожного працівника.

Відзначаючи переваги колективної організації праці, К. Маркс писав, що чисельність робітників, об'єднаних у колективи, «... завжди менше числа тих робітників, які, працюючи поодинці, виробили б протягом того ж самого часу ту ж саму роботу».

Соціально – економічне значення колективної форми ОП. На розширення сфери застосування колективної праці впливають не тільки науково-технічний прогрес, але й об'єктивні вимоги створення колективної зацікавленості в поліпшенні кінцевих результатів виробництва. У всіх ланках виробництва (незалежно від ступеня механізації), де при виготовленні однієї і тієї ж продукції бере участь велика кількість працівників, як організацію праці, так і його стимулювання практично доцільно здійснювати на колективній основі. У цих умовах оцінка результатів праці окремих працівників стає або недостатньою, або просто неможливою.

 Для поширення колективної форми організації праці існують такожта соціальні передумови. Бригада (ділянка) - це первинна ланка управління виробництвом, в якому найбільш повно виявляються такі властивості людини, як колективізм, взаємовідповідальність, взаємодопомога,взаємоконтроль, творча активність.

Можн авиділити дві групи умов, згідно з якими правове регулювання відносин, щопов'язані з колективними формами організації праці (далі по тексту - КФОП)вимагають продовження свого вивчення. Одна з них - за гальноекономічна. Вона визначається тим, що багато в чому розвиток КФОП обумовлений науково -технічним прогресом. Під його впливом у певних умовах об'єктивно змінюється характер робочої сили та виникає необхідність у формуванні її раціональної структури на рівні трудових колективів. Розвиток засобів виробництва призводить до того. Що такий колектив стає єдиним соціальним механізмом, що створює на підставі кооперації та поділу праці закінчений продукт. Звідси івиникає об'єктивна потреба у використанні КФОП у процесі виробництва.

 Друга група причин, наявність яких вимагає подальшого вивчення КФОП

- Це соціальні причини. Вони визначаються тим значенням, яке КФОП можуть мати в ході переходу від командно-адміністративної системи управління економіки до економіки чисто ринкової. При цьому, перш за все, КФОП маєстати важливим інструментом успішного проведення великомасштабної приватизації та формування прошарку власників – виробників. По – друге,

КФОП можуть виступити як засіб поєднаня інтересів підприємця з окрема молодімух колективів, що значною мірою має допомагати, зокрема винекненнятрудових спорів. Крім цього, КФОП можуть сприяти в умовах переходу до окрема молодіму захисту тих категорій населення, які його потребують, окрема молоді та жінок, які мають малолітніх дітей, у забезпеченні їх зайнятості.