Перспективні напрями раціонального природокористування

Аналіз антропогенного циклу кругообігу речовин підтверджує, що для безперервного його функціонування потрібно постійно і в зрос­таючій кількості споживати первинні відновні та невідновні ресурси, оскільки постійно зростають потреби суспільства. Раціональне при­родокористування передбачає господарювання таким чином, щоб за­безпечити самовідтворення відновних природних ресурсів, тому їх використання має бути науково обгрунтованим і відповідним чином узгодженим з відповідними службами, які здійснюють моніторинг за їх використанням.

Концепція раціонального природокористування і національної еко­логічної доктрини як підґрунтя розвитку екологічного менеджменту має базуватися на таких принципах²:

+ пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті поєднання економічної і екологічної безпеки країни та її регіонів;

+ системність і комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управ­ ління;

♦ послідовність та цілеспрямованість у процесі розробки зва­ женої стратегії розвитку системи екологічного менеджменту і при впровадженні конкретного організаційно-економічного механізму на кожному етапі її становлення;

+ наступність у розвитку екологічного менеджменту духовних екологічних цінностей, системи екологічного виховання й освіти, куль­ турної спадщини.

При наявності значної кількості екологічних проблем різного рівня складності тавкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, до національних пріоритетів охорони навколишнього середовища і ра­ціонального використання природних ресурсів зараховують:

■=> формування збалансованої системи природокористування і адекватної структури перебудови виробничого потенціалу вітчиз­ няної економіки;

*$ екологізаціт технологій в промисловості, енергетиці, будів­ ництві, сільському господарстві, на транспорті;

■=> забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

Перший - значне зменшення і, по можливості, часткова ліквідація викидів, стоків та інших негативних впливів підприємств ПЕК на при­родне середовище і населення за рахунок економії загального спожи­вання електричної та теплової енергії і істотного зменшення у зв'язку з ним обсягів споживання енергоносіїв (органічного та ядерного па>-лива) й використання небезпечних для природного середовища тех­нологій їх видобутку і переробки.

Другий - стратегія екологізації розвитку АПК України передбачає:

Ш формування високопродуктивних і екологічно стійких агролан- дшафтів;

гармонійне поєднання механізмів дії економічних законів і за­ конів природи в межах території з урахуванням лімітуючих фак­ торів інтенсивності антропогенного навантаження на сільськогос­ подарські угіддя, біологічні ресурси та ландшафти;

Третій напрямок - екологізація розвитку водогосподарського за­безпечення потреб народного господарства. Вона має здійснюватись відповідно до Загальнодержавної програми водного господарства країни, яку Верховна рада прийняла у 2002 р. як Закон України⁴. Ме­тою цієї Програми є:

Ф еколого-економічна і санітарно-гігієніннарегламентація та дер­ жавне управління водокористуванням з наданням пріоритету збере­ женню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціону­вання ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних

об'єктів;

® екологічно збалансований за водним фактором розвиток регі­онів з урахуванням стану і прогнозних змін водних ресурсів;

ф планування і впровадження методів водокористування, охо­ рони вод, відтворення Екологічна політика України буде ефективною, якщо при її фор­муванні і реалізації послідовно і до кінця буде витриманий критерій реальності. Як показує досвід, між законодавчо-нормативним забез­печенням цієї політики та її практичною реалізацією зберігається ще досить велика дистанція. З урахуванням цього і має будуватися так­тика природоохоронних дій на найближчі роки. Головна її мета - в процесі економічного розвитку не допустити погіршення