Лекція 11. Оборотний капітал

 

11.1. Призначення й структура оборотних коштів

11.2. Нормування оборотних коштів

11.3. Показники ефективності використання оборотних коштів

Призначення й структура оборотних коштів

 

Оборотний капітал – це та частина капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили.

Оборотні кошти – кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й фонди обігу, які однократно беруть участь у процесі виробництва й цілком переносять свою вартість на готовий продукт. Вони забезпечують безперервність виробництва й реалізації продукції підприємства.

Оборотні виробничі фонди представляють предмети праці до їхнього перетворення в готову продукцію (виробничі запаси, напівфабрикати, незавершене виробництво), а також засоби праці терміном служби не більше 1 року (з врахуванням встановлених підприємством вартісних обмежень) – так звані малоцінні або швидкозношувані предмети і витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари для наступного продажу, товари відвантажені, але неоплачені (дебіторська заборгованість по товарних операціях), кошти в касі й на рахунках тощо. Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів, вони не беруть участь в створенні вартості, а є її носіями.

Після виготовлення продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це сприяє постійному поновленню процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу коштів підприємства.

Облік оборотних коштів у рамках матеріальних запасів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 „Запаси", а дебіторської заборгованості згідно з П(С)БУ №10 „Дебіторська заборгованість".

У своєму русі оборотні кошти проходять стадії: гроші – виробництво (включаючи матеріально-сировинні запаси) – товар (перетворюваний у гроші). Так відновлюються первісно авансовані кошти.

В різних галузях народного господарства склад та структура оборотних коштів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного забезпечення.

Структура оборотних коштів – кількісне співвідношення окремих груп та видів в загальній вартості оборотних коштів. Структура оборотних коштів формується під впливом:

· характеру та форми організації виробництва;

· типу виробництва;

· тривалості технологічного циклу;

· умов постачання паливно-сировинних ресурсів.

Виділяють наступні види оборотних коштів:

1. За елементами: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів тощо.

2. За характером участі в операційному циклі: оборотні виробничі фонди та фонди обігу.

3. За характером фінансових джерел формування: валові, чисті, власні.

4. За періодом функціонування оборотних коштів: постійна та змінна частини.

5. За рівнем охоплення нормуванням: нормовані та ненормовані.

6. За рівнем ліквідності: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні.

7. Залежно від ступеню ризику: з мінімальним, малим, великим ризиком.

 

Нормування оборотних коштів

 

Ритмічність і ефективність виробництва залежать від оптимального розміру оборотних коштів у виробництві й в обігу, тому найважливішим завданням підприємства є нормування оборотних коштів.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів:

· прогресивність;

· технологічна й економічна обґрунтованість;

· динамічність;

· забезпечення зниження норм.

Мета нормування – установити мінімальне значення (величину) кожного виду оборотних коштів, достатнє для безперебійної роботи підприємства.

Показники нормування – норматив і норма оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів – мінімальна розрахункова величина коштів, необхідних для покриття потреби в них для безперебійної роботи підприємства із запланованими обсягами робіт.

При порушенні розрахункових пропорцій окремих елементів нормативу обігових коштів і планованих обсягів виробництва виникає нестача оборотних коштів, що зазвичай заповнюється за рахунок короткострокових банківських кредитів.

Основні види нормативів – частковий і загальний. Частковий норматив розраховується для конкретного виду оборотних коштів, а загальний – для їхньої загальної кількості.

Норматив оборотних коштів залежить від:

· обсягу виробництва;

· затратності оборотних коштів;

· норм оборотних коштів на окремі їхні види.

Розрахунок нормативу оборотних коштів відбувається в загальному виді за формулою:

,

(11.1)

 

де		–	програма випуску або оборот оборотних коштів за період;
	Т	–	плановий період, дні;
		–	норма запасу оборотних коштів у днях.

Норма запасу – кількість днів, на які створюється запас оборотних коштів, що забезпечує безперервну роботу підприємства, навіть при порушенні графіка виробничого процесу або поставок.

Величина норми запасу залежить від:

· тривалості технологічного циклу;

· періодичності запуску матеріалів у виробництво;

· часу підготовки матеріалів для виробництва;

· віддаленості постачальників;

· рівномірності й частоти поставок.

На практиці застосовуються три методи нормування оборотних коштів:

1) аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним вилученням надлишкових;

2) коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих нормативів власних оборотних коштів і внесення в них змін за станом на момент розрахунку;

3) метод прямого рахунку являє собою науково обґрунтований розрахунок нормативів по кожному елементу нормованих оборотних коштів.

Основну частину нормативу оборотних коштів становлять складські матеріально-сировинні запаси, незавершене виробництво, залишки готової продукції на складі.

Складські матеріально-сировинні запаси визначаються з урахуванням добової потреби й середньої тривалості інтервалу між двома поставками.

Запас, що визначає поточну потребу, розраховується за формулою:

,

(11.2)

 

де		–	денна потреба;
		–	середньозважений інтервал між двома поставками, днів.

 

Оскільки поточний запас змінюється від максимуму в день поставки до нуля в день наступної поставки значення залежності зменшується наполовину – середній поточний запас.

У сумі зі страховим, підготовчим і транспортним поточний запас утворює складський розрахунковий запас. Страховий запас розраховується відповідно до галузевих рекомендацій. Для більш повної оцінки страхового запасу використовуються відомі статистичні методи.