Історія розвитку концепції TQM

В історії управління якістю виділяють такі історичні етапи розвитку систем управління якістю продукції: QC → SQC →TQC→ TQM.

QC (Quality Control) – індивідуальний контроль якості (70-ті роки ХІХ ст.) - є першим історичним етапом формування системи управління якістю. Нововведення полягало в тому, що якість перевірялась не на вході виробничого процесу, а на виході процесу, який йому передує за технологічним ланцюгом. Етап характеризувався перевіркою відповідності деталей встановленим стандартам за допомогою калібрів та відбракуванням невідповідних. Контроль і відбракування проводили спеціально навчені контролери.

SQC (Statistical Quality Control) – управління якістю з використанням статистичних методів (20-ті роки ХХ ст.). Основоположником є Уолтер Шухарт, який запропонував статистичне пояснення поведінки виробничого процесу в часі, що пізніше було названо контрольними картами. Контрольні карти У. Шухарта базувалися на методах статистичного дослідження та дозволили концентруватися не на виявленні браку, а на підвищенні виходу якісних виробів. У цей час набула розвитку система аудиту якості, в межах якої за допомогою контролю вибіркової партії продукції визначається рівень роботи системи забезпечення якості. На цій фазі не вдалося досягти підвищення ефективності діяльності, тому що підвищення якості супроводжувалося збільшенням витрат через впровадження заходів для попередження дефектів.

TQC (Total Quality Control) – загальне управління якістю (50-60-ті роки ХХ ст.). У ці роки спостерігається стрімкий розвиток теорії менеджменту якості завдяки науковим працям Е. Демінга, Дж. Джурана, Ф. Кросбі, Г. Тагучи, К. Ісікави, А. Фейгенбаума.

 Е. Демінг запропонував 14 принципів якості:

1. Зробити постійною метою поліпшення якості продукції й послуг.

2. Прийняти нову філософію - постійно поліпшувати якість всіх систем, процесів, діяльності компанії.

3. Припинити залежність від інспекції.

4. Припинити практику укладання контрактів на основі низьких цін.

5. Постійно покращувати систему.

6. Навчати на робочому місці.

7. Заснувати "лідерство".

8. Викорінити страх.

9. Усунути бар'єри між відділами й групами персоналу.

10. Уникати порожніх гасел.

11. Виключити довільно встановлені норми.

12. Дати можливість пишатися належністю до компанії.

13. Заохочувати самовдосконалення.

14. Залучити кожного в роботу з перетворення компанії.

Контроль якості за Е.Демінгом полягає в тому, щоб виявити відхилення досягнутих показників якості від запланованих. У випадку виявлення відхилення слід знайти причину його появи. Після коректування слід перевірити відповідність скоректованих показників якості запланованим. За таким циклом, т.зв. «циклом Демінга», здійснюється управління якістю (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Цикл Демінга

Д. Джуран в цей час розробив принцип „тріад якості", що складалися з трьох процесів: планування, контроль, вдосконалення якості. Їм розроблена «спіраль якості» - позачасова просторова модель, що визначила основні стадії робіт з управління якістю, а саме: дослідження ринку, розробка проектного завдання, НДКР, визначення технічних умов; технологічна підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виготовлення інструмента, виробництво, контроль виробничого процесу, контроль продукції, випробування продукції, збут, технічне обслуговування, дослідження ринку.

Ф. Кросбі є ідеологом системи ZD («нуль дефектів»). Вивчаючі питання вартісної оцінки якості, Кросбі довів, що саме підвищення якості не вимагає великих витрат, виробнику доводиться платити не за якість, а за її відсутність.

К. Ісікава впровадив методи статистичного контролю якості та розробив діаграму „риб'ячий скелет", що відображала причинно-наслідкові зв'язки явищ в управлінні якістю. Він є автором японського варіанта комплексного управління якістю.

Таічі Охно створив систему виробництва й концепцію just in time (точно у строк), що забезпечує скорочення на складі як запасів, необхідних для виробництва сировини й вихідних матеріалів, так і готової продукції.

А. Фейгенбаум розробив принципи загального управління якістю, поставив питання взаємозумовленості рівня якості продукції та її вартості. Одним з головних його досягнень була економічна орієнтація управління якістю. А.Фейгенбаум визначив сутність поняття загального контролю якості, як системи, що дозволяє вирішувати проблему якості продукції і її цін залежно від вигоди споживачів, виробників і дистрибьютеров.

Принципи TQM

Принципи TQM - це основні вимоги до системи управління організацією, що визначають її характер і зміст відповідно до необхідності забезпечення якості продукту.

Відповідно до ISO 9000:2000 виділяють наступні принципи: орієнтація організації на споживача; керівництво; залучення персоналу; процесний підхід; системний підхід до управління; постійне й безперервне поліпшення; фактичний підхід у прийнятті рішень; взаємовигідні відносини з постачальниками.

Орієнтація організації на споживача. Суть принципу: організація залежить від її споживачів і тому повинна знати їх поточні й майбутні потреби, ураховувати їх вимоги і прагнути перевершувати їх очікування.

Керівництво. Суть принципу: керівники встановлюють мету розвитку організації. Вони створюють середовище, у якому співробітники можуть бути повністю залученими в процес досягнення цілей організації.

Залучення персоналу. Суть принципу: персонал на всіх рівнях - це сутність організації й повне його залучення в процес управління якістю дає можливість використовувати його здатності на благо організації.

Процесний підхід. Суть принципу: бажаний результат досягається більш ефективно, коли управління пов'язаними з ним ресурсами й діями розглядається як процес.

Системний підхід до управління. Суть принципу: ідентифікація, розуміння й управління взаємозалежними процесами, як того вимагає система, для ефективності й результативності діяльності організації з досягнення її цілей.

Постійне й безперервне поліпшення. Суть принципу: постійне вдосконалювання загальної діяльності організації й безперервне поліпшення якості повинне бути основним завданням організації.

У японських компаніях виділяють два типи покращень: Каіріо (kairyo) і Кайзен (kaizen) (рис. 3.2).

 

 

Рис. 3.2. Методи вдосконалення kaizen та kairyo

Каіріо - метод, що припускає великі поліпшення, пов'язані з реорганізацією процесу й потребуючих більших інвестицій. Кайзен - метод невеликих, але щоденних кроків з поліпшення якості, вироблених кожним працівником підприємства.

Фактичний підхід у прийнятті рішень. Суть принципу: ефективні рішення ґрунтуються на аналізі даних і інформації.

Взаємовигідні відносини з постачальниками. Суть принципу: організація та її постачальники взаємозалежні, і взаємовигідні відносини підвищують можливість кожного створювати цінності.

 

ТЕМА 4. ІНСТРУМЕНТИ TQM

Інструменти контролю якості