Процес сертифікації за стандартами ISO серії 9000

У керівника та покупця продукції є дві альтернативи поведінки відносно контролю роботи постачальника:

- контролювати хід виконання роботи з метою запобігання неякісного результату, витрачаючи при цьому значні кошти на контрольні заходи;

- повністю довірити виконання роботи виконавцю, заощаджуючи кошти, витрачені на контроль, але несучи ризик збитків, пов'язаних з одержанням неякісного результату.

Е.Демінг описує ці альтернативи в такий спосіб:

- «правило недовіри»: раціональний покупець вибере першу альтернативу при R>C/L;

- «правило довіри»: раціональний покупець вибере другу альтернативу при R<C/L, де: R - імовірність неякісного результату, C - витрати на контроль для запобігання неякісного результату, L - збиток від виникнення неякісного результату.

Сертифікація підприємств за стандартами ISO серії 9000 дозволяє застосовувати «правила довіри», що економічно більш ефективно. Стандарти систем якості ISO 9000 минулого впроваджені для того, щоб дати підприємствам більшу впевненість у постачальниках та можливість точніше оцінити значення R і підвищити це значення.

Для сертифікації на відповідність обраному стандарту ISO серії 9000 в організації повинна бути спроектована й функціонувати система якості, основним призначенням якої є задоволення запитів споживачів. Відповідність функціонуючої системи якості вимогам обраного стандарту дозволить організації досягати й підтримувати очікуваний споживачем рівень якості при оптимальних витратах.

Відповідно до ідеології стандартів сімейства ISO 9000 можна виділити чотири напрямки діяльності в галузі якості, за допомогою яких система якості впливає на процес формування якості продукції й послуг на різних етапах їхнього життєвого циклу: планування, оперативне управління, забезпечення й поліпшення якості. Планування якості продукції й послуг охоплює ідентифікацію, класифікацію й оцінку якості, установлення цілей і нормування вимог до якості продукції й процесів. Оперативне управління якістю включає методи діяльності оперативного характеру, використовувані для виконання вимог до якості. Забезпечення якості містить у собі всі плановані й систематично здійснювані види діяльності в рамках системи якості, необхідні для створення й підтвердження достатньої впевненості в тім, що об'єкт задовольняє вимогам до якості.

Розрізняють внутрішнє забезпечення якості — діяльність зі створення впевненості у виконанні вимог до якості продукції й послуг у керівництва підприємства постачальника й зовнішнє забезпечення якості — діяльність із створення впевненості у споживача або інших осіб.

При оцінці системи якості розглядаються основні питання:

• ступінь визначеності процесів та документованості процедур;

• ступінь розгортання процесів, їх здійсненність та  документованість;

• ефективність процесів для досягнення бажаних результатів.

Перш ніж починати процес сертифікації, система якості компанії повинна бути документована адекватно вимогам ISO 9001, 9002 і 9003. У системах менеджменту якості повинні бути кілька типів документації:

- документація, що надаєпослідовну інформацію про систему менеджменту якості;

- документація, що описує як система менеджменту якості або її елементи застосовуються до певного продукту, проекту;

- документація, що надає послідовну інформацію про то, як виконуються дії або процеси;

- документація, що надає об'єктивне свідоцтво виконаних дій або досягнутих результатів.

Сертифікація Системи Якості організації на відповідність ISO 9000 не означає сертифікації продукту, що випускається цією організацією. Сертифікація на відповідність стандарту серії ISO 9000 означає тільки те, що процес виробництва постачальника здатен випускати продукт із тою якістю, що постачальник попередньо обіцяє споживачеві. Разом з тим сертифікація системи якості мінімізує, але не виключає ризик споживача в одержанні неякісної продукції при виготовленні певної партії або конкретного екземпляра продукції.