Десять правил створення логістичних систем.

Комплекс правил побудови логістичних систем управління включає 10 правил:

1. Усі виробничі та постачально-збутові операції у логістичній системі повинні бути спрямовані на длсягнення головної мети і бути тісно пов’язані з стратегією корпорації. Такі вимоги пов’язані з тим, що в умовах ринку покупця пріоритетне значення для підприємства має його комерційна діяльність. При цьому 50% комерційних угод – це угоди, що виконуються на етапі здійснення закупівлі матеріальних ресурсів. Недостатня узгодженість підсистем матеріально-технічного забезпечення з функціональними підсистемами виробництва та збуту вимагає посиленого контролю за витратами на постачання, на що необхідно багато ресурсів, часу та зусиль.

2. Матеріально-технічне забезпечення, збут готової продукції та транспортно-переміщувальні роботи повинні бути організовані таким чином, щоб реалізувати можливість створення на підприємстві єдиного координуючого підрозділу. У його компетенції повинні знаходитися функції постачання, управління запасами, складування, розподілу, транспорту та інформаційного забезпечення комерційної діяльності. Постачання, транспортування та доставка готової продукції є ланцюгом з багатьох компромісів. З одного боку, зниження витрат на перевезення збільшує витрати на складування та зберігання. З іншого боку, збільшення витрат на транспорт знижує витрати у складському господарстві підприємства. Оптимізувати вирішення цих та інших задач є більш зручним, якщо за постачання, транспорт та доставку готової продукції у господарській структурі відповідає одна особа.

3. Будь-яка логістична система повинна мати достатнє інформаційне забезпечення, а кожний відповідний структурний підрозділ повинен мати досвід його швидкого та раціонального використання. Така задача на підприємтсвах вирішується шляхом створення комплексу автоматизованих систем управління.

4. Логістичні підрозділи на підприємстві повинні бути укомплектовані кваліфікованими кадрами. Формулою успіху є теза “люди – продукт – прибуток” Кваліфіковані кадри створять необхідний суспільству продукт, що користується попитом і принесе очікуваний прибуток.

5. Підприємство повинно встановити тісні внутрішні та зовнішні системні зв’язки. Зовнішні зв’язки передбачають підвищення рівня узгодженості спільних дій з усіма контрагентами: постачальниками, торговельними, фінансовими посередниками та покупцями. Зміцнення внутрішніх зв’язків передбачає посилення взаємодії усіх структурних логістичних підрозділів, які виконують функції матеріально-технічного забезпечення, збуту, транспортування, зв’язку, виробництва.

6. Керівництву підприємства легше та ефективніше управляти транспортними та складськими роботами, організацією сервісу покупців через обліково-планові підрозділи. При цьому всі роботи оцінюються за масою отримуваного прибутку.

7. Для кожної логістичної системи залежно від її потенціалу необхідно визначити оптимальний рівень обслуговування споживачів. Цей рівень повинен дещо перевищувати рівень, досягнутий на певний момент, щоб реалізувати невикористані можливості. Прагнення до удосконалення сервісу споживачів супроводжується збільшенням прибутку.

8. У процесі управління логістичною системою необхідно уважно відноситись до будь-яких “незначних” заходів, тому що вони дозволяють значно підвищити інтеграцію виробничо-господарської діяльності за всіма функціональними напрямами, усунути невідповідності у виробництві, постачанні та збуті.

9. Здійснювати постійний пошук можливостей раціонального укрупнення дрібних партій вантажів, що веде до скорочення витрат обігу та підвищення рентабельності постачально-збутових та транспортувальних робіт.

10. Оцінка діяльності органів матеріально-технічного забезпечення, збуту та транспорту повинна бутии гласною. Визнання їх значимості у підсумках діяльності підприємства, матеріальне та моральне стимулювання складної праці робітників логістичних підрозділів підвищує їхню відповідальність та зацікавленість у досягненні поставлених цілей.

 

“Система 6”.

Для реалізації логістичної концепції на практиці розроблена так звана “Система 6”. Ця назва символізує 6 умов ефективного функціонування логістичної системи на підприємстві:

1. Вантаж – потрібний товар;

2. Якість – необхідної якості;

3. Кількість – у потібній кількості;

4. Час – повинен бути доставлений у потрібний час;

5. Місце – у потрібне місце;

6. Витрати – з мінімальними витратами.

Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо виконані усі шість умов.

Але для виконання цих умов необхідно вирішити такі задачі:

- провести глибокий комплексний аналіз матеріальних та інформаційних потоків;

- здійснити раціоналізацію тари;

- уніфікувати вантажні одиниці;

- впровадити ефективну систему складування матеріальних ресурсів;

- оптимізувати величини замовлень, структуру та рівні запасів;

- обрати оптимальні маршрути перевезень транспортом;

- раціоналізувати транспортно-складські роботи на усіх складах, підконтрольних підприємству;

- інтегрувати системи обробки замовлень, комплектації вантажів та доставки продукції з системами виробництва, планування та контролю;

- налагодити комунікаційні внутрішньосистемні та міжсистемні зв’язки.