Поняття логістики та її види.

Логістика – наука управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, що пов'язані із товарорухом, і віднесеними до них потоками інформації.

1. За масштабами розроблюваних проблем логістика поділяється на:

- макрологістику - у сферу її дослідженьвключаються процеси, які відбуваються на регіональному, міжрегіональному, національному і міждержавному рівні. На даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, що полягає у формуванні стійких торгово-економічннх зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці, у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.

- мікрологістику – займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, грунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

2. За характером зон управління логістика поділяється на:

- зовнішню - займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

- внутрішню - спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

Відповідно до характер у господарської діяльності виділяють такі види логістики:

1. Закупівельна (заготівельна, постачальницька) логістика. Даний вид логістики пов'язаний із закупівлею матеріальних ресурсів. Вона охоплює рух матеріалів від постачальників до підприємства і вирішує всі питання, що відносяться до сфери матеріально-технічного забезпечення підприємства і підготовки продукції до виробничого споживання.

2. Виробнича логістика. Вона описує рух матеріалів і комплектуючих всередині підприємства. Зарубіжні логісти трактують цей напрям як менеджмент матеріалів. Виробнича логістика включає всі питання з організації та управління переміщенням матеріальних ресурсів (від сировини до готового виробу) безпосередньо в процесі виробництва, в тому числі подачу сировини, матеріалів і комплектації на робочі місця.

3. Збутова логістика. Вона являє собою ту частину логістики, яка інтегрована у сферу розподілу. Інакше її називають маркетинговою (розподільною) логістикою. Логістика у сфері розподілу являє собою комплекс стратегічних, організаційних, фінансових та інших заходів, тісно пов'язаних між собою в гнучку систему управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками в післявиробничий період.

4. Інформаційна логістика. Пов’язана з надходженням сукупності даних про параметри матеріальних потоків, з їх передачею, обробкою, систематизацією з наступною видачею готової інформації у заданому вигляді. Інформаційна логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, пов’язує постачання, виробництво та збут. Вона охоплює управління усіма процесами переміщення та складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення до пункту споживання з мініиальними витратами й оптимальним сервісом.

5. Транспортна логістика. Пов’язана з процесами транспортування матеріальних ресурсів. Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, яка складається з таких активностей, як експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування тощо.

6. Складська логістика. Охоплює процеси та операції, пов’язані зі складуванням, зберіганням, переробкою матеріальних ресурсів у складському господарстві на усіх рівнях. Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Склад розглядається як інтегрована складова логістичного ланцюга, оскільки переміщення через склад пов’язано з додатковими витратами, що збільшує вартість товару.

7. Фінансова логістика. Є новим видом логістики, займається питаннями управління та раціоналізації грошових потоків на усіх етапах руху грошових коштів. Сфери застосування – банківська, страхова, інвестиційна, торговельна.

 

СРС: Еволюція концепції логістики.

 

Джерелом виникнення поняття логістики є Стародавня Греція. Для стародавніх греків логістика була мистецтвом виконання розрахунків. Логістами називали вищих державних чиновників, що здійснювали контроль за господарською, торговельною та фінансовою діяльністю. Як свідчив Архімед, у ІVст. до н.е. у Греції було 10 логістів.

Стародавні римляни запозичили у греків термін «логістика», але надавали йому дещо іншого змісту, а саме: розподіл продуктів харчування або продовольчий розподіл. Відповідно до цього логістами називали людей, пов’язаних з виконанням даних функцій у містах та селищах Римської імперії.

Нашої ери найперша згадка про логістику зустрічається у джерелах, що відносять до періоду перебування на візантійському престолі Леона VI (Лева VI) (866-912рр.), названого «Мудрим». Зміст терміну логістика знову зазнав змін. Візантійський цар використовував його у своєму підручнику з військового мистецтва. Він тлумачив логістику як науку з організації матеріального забезпечення армії та управління нею. Вже тоді Леон Мудрий у мистецтві управління армією виділяв не лише такі чинники, як чисельність воїнів, структуризація армії та поставлені перед нею цілі, але й розподіл та розміщення солдатів на певній території, вплив особливостей місцевості на інтендантське забезпечення та зв’язок. Він вчив, що у військовій справі слід враховувати якість та вид озброєння, що для перемоги армії важливим є піклування про неї, і в першу чергу, матеріальне. У армії Візантійської імперії існувала спеціальна посада – «логістас». Він займався організацією військових стоянок, підготовкою військових походів, забезпеченням армії, а також контролював багато питань, напряму не пов’язаних з його компетенцією.

Першим автором предметних праць з логістики прийнято вважати французького військового теоретика Антуана Анрі Джоміні (1779-1869рр.) У своїх працях він стверджував, що логістика охоплює широке коло питань, що включають планування, управління, матеріальне, технічне та продовольче забезпечення, визначення місця дислокації війська, будівництво доріг, мостів, укріплень тощо.

Як сформована військова наука, логістика одержала розвиток з середини ХІХ ст.У роки Другої світової війни принципи та підходи логістики отримали реальне втілення у організації матеріально-технічного забезпечення американської армії та військ союзників, дислокованих у Європі. Виключно завдяки узгодженій взаємодії військово-промислового комплексу, транспортної системи та баз постачання вдалося організувати стійке забезпечення союзних військ продовольством, зброєю, боєприпасами, спорядженням та військовою технікою. Велике значення у вирішенні цієї задачі мало масове застосування прогресивних методів та способів транспортування, зокрема, використання контейнерних перевезень, що було новацією на той час.

Таким чином, під військовою логістикою розуміли сукупність засобів та способів, необхідних для доставки людей, техніки, боєприпасів до місця бойових дій, а також планування та організацію заходів з підготовки та здійснення пов’язаних з цим процесів.

Протягом тривалого часу термін “логістика” використовувався у таких значеннях:

1. Математична логіка – популяризатором такого тлумачення був німецький філософ-ідеаліст, математик, фізик Готфрид Вільгельм Лейбніц (1646-1716рр.).

2. Техніка та технологія транспортно-складських робіт у військовій або цивільній галузі.

У невійськовій галузі логістика почала застосовуватися дещо пізніше – на початку 70-х років ХХ ст. У цей період майже усі країни Західної Європи та Америки переживали важку енергетичну кризу, що супроводжувалася безробіттям, зниженням активності ринку, можливістю виникнення соціального конфлікту. Це стало приводом для розробки заходів щодо стабілізації економіки. Вчені, економісти та підприємці звернулися до логістики як до науки, що найефективніше координує взаємодію матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу, транспорту, комунікаційної інфраструктури та ринку.

Принципово новою у логістичному підході була можливість переходу від дискретного до наскрізного управління матеріальними потоками. Це вимагало створення розвинутої матеріально-технічної бази, що легко адаптується, для управління зростаючими матеріальними та інформаційними потоками. Таким чином логістика набула статусу “способу мислення” або концептуальної стратегії. Основні зусилля були спрямовані на розвиток складських та тарно-пакувальних комплексів, а також на створення раціональних транспортно-складських систем, інформаційних мереж та банків даних. Це стало причиною створення у багатьох країнах потужної інфраструктури з комплексним використанням сучасної комп’ютерної техніки та інформаційних технологій.

 

Лекція 2. Методологічні аспекти логістики.

2.1. Цілі логістики.

2.2. Задачі логістики.

2.3. Основи, принципи та система забезпечення логістики.

2.4. Вимоги та функції логістичного управління.

СРС: Методи логістики.

Цілі логістики.

 

Призначення логістики полягає у адаптації до бажань споживачів.

Головна ціль логістики – доставка продукції відповідної якості та відповідної кількості точно у строк при відносно мінімальних витратах на постачання, зберігання, виробництво, упаковку, збут, транспортування продукції, а також отримання, обробку та передачу інформації.

Головна ціль конкретизується підцілями, до найважливіших з яких можна віднести:

· Створення ефективної системи контролю, що дозволяє виявити неоптимізовані процеси на основі комплексних порівнянь вигод та ризиків, доходів та витрат, можливостей та потреб;

· Створення функціонально узгодженої та технологічно раціональної організаційної структури господарюючої одиниці;

· Створення ефективної системи управління з оптимізації матеріальних, інформаційних та інших потоків, що буде забезпечувати мінімізацію сукупних витрат при максимальному використанні наявних потужностей.

При стратегічному та оперативному управлінні господарською діяльністю створення логістичних систем розглядається як гарантія успіху у конкурентній боротьбі. Універсальність логістичних цілей – скорочення управлінських витрат, втрат часу, підвищення локальної та загальної результативності робіт, що виконуюються, покращання організації праці – дозволяє їм інтегруватися з стратегічними та тактичними цілями будь-якого характеру. При цьому відбувається інтеграція:

· горизонтальна – взаємна ув’язка дій за прямими та зворотними зв’язками у процесі управління матеріальними та інформаційними потоками у кожній сфері діяльності підприємства;

· вертикальна – полягає у їх максимальному узгодженні на всіх рівнях управління та сферах діяльності.

Наприклад, логістична ціль – мінімізація витрат при макимальному використанні виробничих потужностей – стає критерієм у оцінці діяльності управлінського персоналу та виконавців у фінансовій сфері діяльності підприємства, у постачально-збутовій та виробничій сфері, у сфері управління кадрами.

Важливою умовою ефективності процесів розробки та реалізації управлінських та виконавчих рішень є наявність зворотних зв’язків між сферами та рівнями. Зворотний зв’язок є основою для проведення аналізу господарської діяльності, контролю її відповідності визначеним цілям. Невідповідність отриманих показників цілям підприємства може призвести до необхідності корегування цілей або до більш жорсткої системи контролю на підприємстві.

Задачі логістики.

 

Задачі логістики поділяються на 3 групи:

1. Глобальні:

· Створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, інших потоків;

· Стратегічне узгодження, планування та контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва та обігу;

· Досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх та внутрішніх умов функціонування.

2. Загальні:

· Здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами;

· Розробка та удосконалення способів управління матеріальними потоками;

· Визначення незбалансованості між потребами виробництва та можливостями матеріально-технічного забезпечення, потребами у логістичних послугах при збуті та можливостями логістичної системи;

· Визначення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, грошових ресурсів;

· Оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

· Визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції.

3. Часткові (локальні):

· Максимальне скорочення часу зберігання продукції;

· Скорочення часу перевезень;

· Швидка реакція на вимоги споживачів;

· Гарантія якісного післяпродажного сервісу тощо.

Основи, принципи та системи забезпечення логістики.

 

Науковими основами логістики є:

- системний підхід;

- сукупність економіко-математичних та економіко-статистичних методів;

- інформаційні технології.

Економічною основою логістики є: наявність належних товаровиробників; розвинута інфраструктура; вільне ціноутворення; конюктура попиту на ринку.

Методологічною основою логістики є застосування експертних оцінок, заснованих на професіоналізмі осіб, що приймають рішення. У процесі вирішення конкретних господарських задач окрім математичніх розрахунків та логічної послідовності певне значення відіграють неформальні, інтуїтивні міркування, засновані на досвіді вирішення подібних задач.

Логістичний підхід до вирішення проблем у виробничо-господарській діяльності базується на таких принципах:

1. Принцип синергічності – комплексний підхід у досягненні поставлених цілей. На його основі можливо за рахунок узгодженості дій у всіх взаємопов’язаних процесах досягти більшого ефекту в цілому по структурі, ніж при покращенні функціонування окремих елементів логістичної системи.

2. Принцип динамічності – означає, що логістичні системи повинні відображати сутність процесів, що охоплюються ними, та постійно удосконалюватися.

3. Принцип ініціативності – означає здатність створених структур запобігати певним вірогідним подіям та створювати сприятливів умови для процесів господарської діяльності.

4. Принцип доцільності – орієнтує на тзалучення лише того потенціалу, який відіграє позитивну роль у досягненні поставлених цілей.

5. Принцип гнучкості – означає, що логістичні системи та ланцюги повинні будуватися таким чином, щоб завжди існувала можливість взаємозамінюваності структурних елементів, що дозволить системі швидко адаптуватися до зміни зовнішніх або внутрішніх умов.

Для реалізації цілей, задач та принципів логістики необхідно мати відповідну систему забезпечення, яка містить чотири напрями:

1) соціально-економічне забезпечення: ринок, попит, наявність сфер виробництва та обігу, сукупність мотивацій у соціально-економічному житті суспільства;

2) матеріально-технічне забезпечення включає сукупність матеріальних та технічних засобів щодо фізичної реалізації логістичних цілей (транспортні засоби, підйомно-транспортне устаткування, будівлі, споруди, під’їздні шляхи, обчислювальні машини, засоби зв’язку, тару, упаковку);

3) технологічне забезпечення проявляється через чітку синхронізацію процесів виробництва та управління матеріальними та інформаційними потоками на всіх етапах їх просування;

4) математичне забезпечення обумовлене застосуванням математичних методів та моделей.