Тема: «основи пожежної профілактики на виробничих об ’ єктах »

Тема: «Основи пожежної профілактики на виробничих об ’ єктах»

План:

1. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.

2. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.

3. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.

4. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.

5. Пожежна сигналізація.

6. Засоби пожежогасіння.

7. Дії персоналу при виникненні пожежі.

8. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

9. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками

 

Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в них виробництв.

       Відповідно до ОНТП 24-86, приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на 5 категорій:

Категорія А (вибухонебезпечні приміщення) – горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28⁰ С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечні приміщення)- вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28⁰ С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В (пожежонебезпечні приміщення)- горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Категорія Г – негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д – негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Пожежна сигналізація.

Надійним і швидким засобом повідомленя про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної та ручної дії.

Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймально-контрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.

До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.

Пожежний сповіщувач (ПС) – це пристрій для формування сигналу про пожежу. В залежності від способу формування сигнали ПС бувають ручні та автоматичні.

Ручний сповіщувач – це технічний пристрій (кнопка, тумблер), за допомогою якого особа, яка виявила пожежу, може подати повідомлення на приймальний прилад або пульт пожежної сигналізації. Ручні сповіщувачі встановлюються всередині приміщень на відстані 50м, а поза межами приміщень – на відстані 150м один від одного.

Автоматичний пожежний сповіщувач системи пож. сигналізації встановлюється в зоні, яка охороняється, та автоматично подає сигнал тривоги при виникненні однієї або кількох ознак пожежі: підвищенні температури, появі диму чи полум’я на приймальний прилад, появі значних теплових випромінювань.

Сповіщувачі за видом контрольованого параметра поділяються на теплові, димові, полум’яні (світлові), комбіновані. За видом зони автоматичні сповіщувачі поділяються на точкові (контролюють ситуацію місці розташування, тому сигнали є з точним визначенням місця пожежі) та лінійні. (реагують на виникнення пожежі впродовж певної безперервної лінії, тому не дають інформацію про конкретне місце пожежі). За кількістю можливих спрацювань ПС поділяються на одноразові та багаторазові.

Приймально-контрольні прилади - складова частина засобів пожежної та охоронно-пожежної сигналізації, призначена для прийому інформації від пожежних (охоронних) сповіщувачів, перетворення та оцінки цих сигналів, видачі повідомлень для безпосереднього сприймання людиною, подальшої передачі повідомлень на пульт централізованого спостереження (ПЦС), видачі команд на включення сповіщувачів і приладів керування системи пожежогасіння і димовидалення, забезпечення перемикання на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела.

Тема: «Основи пожежної профілактики на виробничих об ’ єктах»

План:

1. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.

2. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.

3. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.

4. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.

5. Пожежна сигналізація.

6. Засоби пожежогасіння.

7. Дії персоналу при виникненні пожежі.

8. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

9. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками