Неморфологічні способи творення слів

План:

1. Лексико-семантичний спосіб словотворення,

2. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення,

3. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення; його основні різновиди: субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, адвербіалізація.

Література: основна (1, 6, 13, 14, 17, 18), додаткова (3, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 33, 34), довідкова (1, 3, 6, 8, 16).

 

1. Лексико-семантичний спосіб творення – це утворення нових слів внаслідок переосмислення значень уже відомих слів у мові:

    перо (гусине) à перо (знаряддя праці);

супутник (людина) à супутник (апарат).

Цим способом утворено:

- від загальних назв оніми Кобзар, Каменяр, Долина, Суми;

- якісні прикметники, мотивовані відносними, лексеми на позначення кольорів: вишневий (светер) à вишневий (сік), кавовий (костюм) à кавовий (напій).

Цим же способом утворені слова «ланка» (спочатку воно означало частину ланцюга, а пізніше частину людей) і «вожатий» (спочатку це назва провідника, а згодом – водій трамвая, ще пізніше – організатора культурних заходів (сьогодні це значення зархаїзувалося)).

2. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення – це зрощення, злиття

словосполучень в одне слово. Він відомий ще з авніх часів (Білгород, Новгород, Славгород).

    Цим спобом утворено слова спасибі (спаси Бог), сьогодні (СЕГО ДНЄ), на добраніч (на добру ніч), вищенаписаний (вище написаний).   

    Цим спобом утворено назви чесел другого десятка, назви десятків і сотень: дванадцять, чотириста.

    Цим спобом утворено слова горілиць, втридорога, чимдуж, пройдисвіт, високорозвинений, нижчепідписаний та ін.

    3. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення – це утворення нових слів шляхом їх переходу з однієї частини мови в іншу: молода дівчина запрошувала на весілля; молода запрошувала на весілля.

    У процесі такого переходу прикметника в іменик новоутворене слово набуває нових морфологічних значень, а отже, виконує нову синтаксичну роль (підмет).

    Розрізняють такі види морфолого-синтаксичного способу творення слів:

СУБСТАНТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови до класу іменників (вартовий ходив, визволені не забувають).

Розрізняють повну субстантивацію (коли слова з інших частин мови остаточно перейшли в розряд іменників: Котляревський, Львів, Київ, набережна) і неповну (коли слово вживається і в значенні іменника, і в значенні тієї частини мови, до якої належало до субстантивації: операційна, минуле).

Субстантивація – це продуктивний спосіб утворення іменників головним чином від прикметників і дієприкметників. Субстантиви зберігають той тип словозміни, що властивий частині мови, від якої вони утворилися.

    АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в прислівники. Найчастіше в українській мові адвербіалізуються іменники в непрямих відмінках (без прийменників і з прийменниками) і прикметники: біг о м, круг о м, напам’ять, до вподоби.

АД’ЄКТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в прикметники. Найчастіше переходять у прикметники дієприкметники: стояча вода, колюча шипшина, сіяне борошно, сушені яблука. При переході в розряд прикметників дієприкметник втрачає дієслівні значення виду, часу, виражає статичну ознаку предмета, втрачає здатність керувати формами непрямих відмінків іменників і визначатися словами з обставинним значенням. Окремі прикметники дієприкметникового походження утворюють ступені порівняння: болючий – болючіший, найболючіший. Ад’єктивовані прикметники можуть відрізнятися від дієприкметників місцем наголосу в а рений, п е чений (дієприкметники), вар е ний, печ е ний (прикметники).

До розряду прикметників можуть переходити порядкові числівники, деякі займенники: Першим учнем у класі став Грицько; Платня нічого – краща, ніж по інших сторонах.

    ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в займенники внаслідок втрати чи послаблення їхнього лексичного значення і набуття узагальненого вказівного значення.

У такому значенні можуть вживатися іменники (діло було зимою), прикметники (Семенові вчувалась певна мелодія), числівник один (в одній долині, під горою, і високий явір зеленів).

 

ПАРТИКУЛЯЦІЯ – перехід інших частин мови в частку: Вона і не знала, що таке життя...

НУМЕРАЛІЗАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови в числівники: тьма народу, безліч птахів.

ІНТЕР’ЄКТИВАЦІЯ – перехід слів з інших частин мови у вигуки: Матінко! Лелечко!

ПРЕПОЗИЦІОНАЛІЗАЦІЯ – перехід інших частин мови в прийменник: вздовж дороги, поруч мене.

 

ЛЕКЦІЯ № 9